Справа № 761/16790/19 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2848/2019 Доповідач - ОСОБА_2
07 жовтня 2019 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
при секретарі ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2019 року, у кримінальному провадженні №12018100100013804 за обвинуваченням ОСОБА_9 за фактом вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, якою ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 12.09.2019 року.
Колегія суддів, -
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2019 року, у кримінальному провадженні №12018100100013804 за обвинуваченням ОСОБА_9 за фактом вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 12.09.2019 року. Мотивуючи своє рішення суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , і при цьому суд врахував те, що ОСОБА_9 є раніше судимим за вчинення умисних злочинів, при цьому за наслідками судимості відбував покарання реально, і такі обставини судом оцінюються в контексті наявності ризику щодо повторного вчинення ним протиправних дій за умови перебування в межах менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Також суд зважає і на те, що ОСОБА_9 не має офіційного місця роботи, отже не володіє стабільним джерелом прибутків, на даний час обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного корисливого кримінального правопорушення, і сукупність цих обставин вказує на наявність ризиків щодо ухилення від суду чи перешкоджання кримінальному провадженню у будь-який спосіб.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_9 просить застосувати до нього ч. 1 ст. 182, п.2 ч.5 ст.182 КПК України. Також, просить звернути увагу на те, що Шевченківський районний суд м. Києва залишив без уваги те що він має постійні соціальні зв'язки, має малолітню дитину, офіційне працевлаштування, завдані збитки потерпілому відшкодовані, потерпілий не має заперечень стосовно зміни запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_9 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Шевченківського районного суду м. Київ перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018100100013804 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може завадити спробам обвинуваченого вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, та повторного вчинення ним протиправних дій за умови перебування в межах менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою15 липня 2019 року постановив ухвалу про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 12 вересня 2019 року включно.
З таким рішення суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, зважаючи на наступне.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також приймаючи до уваги підвищену ступінь суспільної небезпечності злочину, який ставиться ОСОБА_9 в вину та існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може вчиняти інші незаконні протиправні дії, та враховуючи ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачений, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
Доводи обвинуваченого про недоречність тримання його під вартою, з огляду на те, що суддя Шевченківського районного суду м. Києва при винесенні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 до 12.09.2019 не взяв до уваги те, що ОСОБА_9 має постійні соціальні зв'язки, має малолітню дитину, офіційне працевлаштування, завдані збитки потерпілому відшкодовані, потерпілий не має заперечень стосовно зміни запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою колегія суддів знаходить не доречними. Суд першої інстанції в даному випадку прийняв рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_9 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, характер висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Враховуючи наведене, підстав для застосування до ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року, якою продовжено запобіжний захід у кримінальному провадженні №12018100100013804 обвинуваченому ОСОБА_9 у виді тримання під вартою до 12 вересня 2019 року, включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.