Справа № 761/10422/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13011/2019 Доповідач: Гаращенко Д.Р.
02 жовтня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів Невідома Т.О., Пікуль А.А.
При секретарі Тютюнник О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про несвоєчасне повернення гарантованої суми коштів з депозитних рахунків,
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про несвоєчасне повернення гарантованої суми коштів з депозитних рахунків.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про несвоєчасне повернення гарантованої суми коштів з депозитних рахунків.
Відмовляючи у відкриття провадження у справі, суд першої інстанції керувався положенням ч.1 ст. 15 ЦПК України, де зазначено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, незаконних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правила іншого судочинства.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на свою користь кошти за несвоєчасне повернення гарантованої суми коштів з депозитних рахунків, крім того зобов'язати відповідача провести процедуру складання списків по акцептованих вимог кредиторів на отримання негарантованої частини коштів за вкладами; встановити причину затримки Фондом виплат грошових коштів за вкладами в межах гарантованої Законом суми; встановити причетних осіб, які позбавили вкладників права на отримання на частину коштів за вкладами, що перевищують гарантовану суму.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможності банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, позовні вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб слід розглядати за правилами адміністративного судочинства в порядку, визначеному КАС України, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2016 р.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідно до ч. З.ст.17 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи п.4 щодо відносин, які відповідно до Закону відносяться до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції. В позовній заяві поданої позивачем до суду першої інстанції викладені притензії щодо рішень та бездіяльності Фонду, які відносяться до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції Фонду, яка регламентується Законом. Виключна компетенція діяльності Фонду закріплена Законом ст.З.(Правовий статус Фонду) ч.1.(Фонд є установою що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках встановлених цим Законом, та ст.З.ч.7. Закону (Органи державної влади та Національного Банку не мають права втручатись в діяльність Фонду щодо ідеалізації закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним Банком України та органами державної влади здійснюються в межах визначених цим Законом).
В судове засідання апелянт не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час, і місце розгляду справи по суті, причини своєї неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що в березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про несвоєчасне повернення гарантованої суми коштів з депозитних рахунків.
Аналізуючи поданий позов суд першої інстанції вважав, що заявлені позовні вимоги повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства в порядку, визначеному КАС України, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Частиною 2 статті 37 цього Закону визначено, що уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частина четверта статті 37 цього Закону).
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду у частині реалізації своїх повноважень щодо управління банком, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, є по суті керівником банківської установи, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а в правовідносинах банку, які випливають з договорів, ним укладених, уповноважена особа Фонду діє як представник сторони договірних відносин.
Разом з тим, Фонд як самостійна юридична особа є особою публічного права. (частини перша і друга статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Отже, юрисдикція спорів, однією зі сторін яких є Фонд, визначається виходячи зі змісту правовідносин та функцій Фонду або його уповноваженої особи.
Колегія суддів вважає, що позов з яким звернувся апелянт є цивільно-правовим.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Дана правова позиція узгоджується з позицією ВСУ у справі № 6-1489цс16 від 15 травня 2017р.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені норми закону, не врахував, що за змістом правовідносин спір не носить ознак публічно-правового як у частині вимог до банку, так і в частині вимог до уповноваженої особи Фонду, оскільки виник з приводу виконання умов договору банківського вкладу.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 379, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2019 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді А.А. Пікуль
Т.О. Невідома