Справа № 686/16017/18
Провадження № 22-ц/4820/1469/19
10 жовтня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Спірідонової Т.В., П'єнти І.В.
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю представника позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/16017/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником - ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2019 року у складі судді Карплюка О.І. по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
В липні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому банк просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.07.2013 року в розмірі 31406 грн. 40 коп., яка складається із заборгованості кредиту - 1795 грн. 10 коп.; 27239 грн. 57 коп. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 400 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - фіксована частина, 1471 грн.73 коп. - процентна складова, стягнути судові витрати в розмірі 1762 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.07.2013 року ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Проте, в зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_3 станом на 31 травня 2018 року має заборгованості за кредитним договором в сумі 31406 грн. 40 коп., яку банк і просив стягнути на свою користь.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21 серпня 2019 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 1795 грн. 10 коп., проценти - 27239 грн. 57 коп., пеню та комісію - 400 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1471 грн.73 коп., а всього 31406 грн. 40 коп., стягнуто судовий збір в сумі 1762 грн.
ОСОБА_3 не погодився з таким рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт вказує, що при розгляді справи суд не надсилав на його адресу копії ували про відкриття провадження по справі, не повідомляв про розгляду справи, чим порушив його право на подання відзиву на позовну заяву. Крім того, вказує, що позивачем було пропущено строк позовної давності. Так, апелянт вказує, що згідно судової практики, зокрема, висновків Вищого спеціалізованого суду України, викладених в ухвалі від 22 квітня 2015 року, висновків, викладених в постановах Верховного Суду України № 6-1457цс16 від 9 листопада 2016 року та у справі № 6-1996цс16 від 29 березня 2017 року, згідно яких позивач має надати суду докази, ким саме було здійснено останнє погашення заборгованості, що саме боржник здійснював таке погашення. Коли саме було таке погашення, яке є фактичним перериванням строку позовної давності й від цього має відраховуватись строк позовної давності. Оскільки доказів переривання строку позовної давності суду не було надано, а позов подано з вимогою стягнення заборгованості за період часу, який перевищує три роки, у задоволенні позову слід було відмовити. Також ОСОБА_3 вказує, що позивач-банк не ознайомив його належним чином з умовами нарахування процентів, штрафних санкцій та, відповідно, не погоджувався на умови щодо сплати процентів та існування штрафних санкцій. Крім того, зазначає, що згідно висновків викладений в рішенні по справі № 755/6745/15-ц від 5 липня 2016 року Анкета-заява про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, підписана відповідачем не може вважатися договором в розумінні ст. 626 ЦК України. Апелянт також вказує, що під час розгляду справи позивач не надав, а суд не перевірив наявність оригіналів документів, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Зокрема, не надано оригіналів кредитного договору, документів, що підтверджують суму заборгованості, тому в позові має бути відмовлено за недоведеністю. Крім того, представник апелянта, вказує на порушення норм ст. 41 Конституції України, а також ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу вважає, що в апеляційній скарзі не наведено підстав для скасування судового рішення. Вказує, що між позичальником і банком було досягнуто згоди про укладення кредитного договору саме шляхом погодження між ним положень Заяви, Умов і Тарифів. Таким чином зміст правочину було зафіксовано в декількох документах, які сторони погодили і це не суперечить положенням Цивільного кодексу України. Також вказує на положення п. 14.8 Закону України «про платіжні системи та переказ коштів по Україні» згідно яких не передбачено обов'язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них може відбуватися у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової Анкети-заяви. Відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Крім того, вказує, що посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку позовної давності є безпідставним, дію договору було автоматично пролонговано, оскільки, сам позичальник не звертався до банку із заявою про закриття карткового рахунку.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Так судом встановлено, що 16 липня 2013 року ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг з встановленим кредитним лімітом на картковий рахунок в розмірі 300 грн. .
Разом з цим ОСОБА_3 засвідчив, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщені на офіційному сайті Приватбанку - www.privatbank.ua) та погоджується з ними. Також відповідач зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.
В зв'язку з цим 16 липня 2013 року банком було видано ОСОБА_4 кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до червня 2017 року, на яку було перераховано кредитні кошти і якою користувався відповідач.
В послідуючому неодноразово кредитний ліміт збільшувався банком.
Відповідач користувався кредитними коштами та відповідно кредитною картками, періодично витрачаючи кредитні кошти та відповідно періодично погашаючи кредит.
Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що станом на 31 травня 2018 року позивач заборгував банку за кредитним договором кредитні кошти в розмірі 31406 грн. 40 коп., з яких заборгованість по кредиту - 1795 грн. 10 коп.; 27239 грн. 57 коп. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 400 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи 500 грн. - фіксована частина, 1471 грн.73 коп. - процентна складова, стягнути судові витрати в розмірі 1762 грн., які і стягнув на користь АТ КБ «ПриватБанк», проте такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи та зроблений судом з огляду на невірне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт, або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ч. 1 ст. 633 ЦК України).
Частиною 1 статті 1054 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, колегія суддів, вважає, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 16 липня 2013 року, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; розрахунки заборгованості за договором № б/н від 16 липня 2013 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_3 не є належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні процесуального законодавства на підтвердження доводів позивача.
Так згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту;10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Встановлено, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 16 липня 2013 року відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало Гою Р.С., крім того анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, розміру та підстав для нарахування процентів, комісії і неустойки.
Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, а також інші умови.
Як вбачається із матеріалів справи, зазначені вище документи не підписані ОСОБА_5 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, що регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України зазначена правова позиція має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Проте враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 31 травня 2018 року ОСОБА_3 фактично отримав та не повернув банку 1795 грн. 10 коп., які і підлягають стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Крім того як вбачається з матеріалів справи відповідач не повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про що зазначено в апеляційній скарзі.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасування з підстав невідповідності висновків суду обставинам справ, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права у вигляді розгляду справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь банку 1795 грн. 10 коп., неповернутих грошових коштів.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем було пропущено строк позовної давності, позов подано з вимогою стягнення заборгованості за період часу, який перевищує три роки слід відхилити.
Нормами ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Із положень ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України слідує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
В силу ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
16 липня 2013 року в зв'язку з підписанням відповідачем анкети-заяви йому банком було видано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до червня 2017 року, на яку було перераховано кредитні кошти і якою користувався відповідач.
Тобто фактично відповідач міг користуватись кредитними коштами та відповідно здійснювати погашення по кредиту через дану картку лише до 30 червня 2017 року.
Враховуючи те, що в самій анкеті-заяві не встановлено обов'язку позичальника щомісячно вносити платіж з повернення суми кредиту у конкретно визначеному розмірі, не передбачено самостійної відповідальності за невиконання цього обов'язку, не визначено строк закінчення договору, то слід дійти висновку, що строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування), то в такому випадку позовна давність обраховується з моменту закінчення строку кредитування, який збігається зі строком дії картки, тобто в даному випадку з 30 червня 2017 року.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13), від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), від 17 вересня 2014 року (справа № 6-95цс14), від 19 листопада 2014 року (справа № 6-160цс14) та підтримав Верховний Суд у своїй постанові від 06 березня 2018 року, провадження №61-88св17 (справа №2120/12694/12).
Судом встановлено, що строк дії картки закінчується останнього дня червня 2017 року, після чого у банка з 01 липня 2017 року виникло право вимагати повернення кредиту згідно з умовами договору.
Як вбачається із матеріалів справи ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом про захист свого порушеного права 16 липня 2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, установленого статтею 257 ЦК України .
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта, що під час розгляду справи позивач не надав, а суд не перевірив наявність оригіналів документів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, документів, що підтверджують суму заборгованості.
Відповідач в апеляційній скарзі не заявляв апеляційному суду клопотання про витребовування оригіналів документів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, надані банком копії документів з приводу їх недостовірності ніяким чином не спростував.
Також позивачем в апеляційному суді було надано суду розрахунок заборгованості, виписки по руху коштів по рахунку ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 , довідку про видачу кредитної картки, а також докази направлення даних документів відповідачу. Однак відповідач в судове засідання апеляційного суду не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, надані банком документи жодним чином не спростував.
За таких обставин слід дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог банку в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1795 грн. 10 коп. фактично отриманих та неповернутих банку відповідачем грошових коштів.
При цьому у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч. 10 цієї статті ЦПК при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 1762 грн., а відповідач при подачі апеляційної скарги 2643 грн.
Позовні вимоги було задоволено частково на суму 1795 грн. 10 коп. при ціні позову 31406,4 грн., що становить 5,72% від ціни позову.
З врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід було стягнути судові витрати в сумі 100,79 грн., а з позивача на користь відповідача 2491,82 грн., а тому на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути 2391,03 грн. понесених судових витрат при поданні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення:
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса м. Київ вул. Грушевського 1д, код ЄДРПУО 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 1795 грн. 10 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса м. Київ вул. Грушевського 1д, код ЄДРПУО 14360570) на користь ОСОБА_1 (проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 2391,03 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.
Судді А.М. Костенко
І.В. П'єнта
Т.В. Спірідонова