10 жовтня 2019 року м.Херсон
Номер справи: 654/461/17-ц
Номер провадження: 22-ц/819/1190/19
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого (суддя-доповідач) Ігнатенко П.Я.,
суддів: Базіль Л.В.,
Приходько Л.А.
за участю секретаря Пісоцької Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Данилевського М.А. від 23 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно та за об'єднаною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,
У лютому 2017 року позивач ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_6 , після смерті якого правонаступником є ОСОБА_2 ) звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14.09.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір позики, згідно якого остання отримала у позикодавця ОСОБА_5 в позику грошові кошти на загальну суму 250000 доларів США строком до 14.09.2007 року без відсотків та у встановлений договором строк позику не повернула, у зв'язку з чим ОСОБА_5 звернувся до суду з метою стягнення суми боргу за договором позики.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 16.05.2013 року у справі № 654/965/13-ц про стягнення коштів, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 250 000 доларів США, що станом на дату ухвалення рішення еквівалентно 1 998 250 грн. В ході проведення державною виконавчою службою дій з виконання вказаного рішення суду встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні будь-які грошові кошти, на які можливо звернути стягнення за виконавчими документами. Рішення суду до цього часу не виконано.
Разом з тим, позивач зазначив, що за рахунок грошових коштів, які ОСОБА_1 отримала за договором позики від 14.09.2006 року, того ж дня нею придбано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 4 договору передбачено, що у випадку неповернення ОСОБА_1 позичених нею грошей до вказаного строку в повному обсязі, а саме до 14.09.2007 року, ОСОБА_5 вправі пред'явити договір до стягнення в примусовому порядку. В іншому випадку, за згодою ОСОБА_5 , ОСОБА_1 зобов'язується вжити заходів для переоформлення належного їй нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки площею 0.1668 га, які розташовані по АДРЕСА_1 на користь позикодавця або на іншу особу, на його власний вибір.
Вказані вимоги договору позики відповідачкою не виконані, на підставі чого, позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1092719765223) та земельну ділянку площею 0,1668 га (кадастровий номер: 6522384300:02:032:0006), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_6 , після смерті якого правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання договору позики від 14 вересня 2006 року між нею та ОСОБА_5 , недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 16.05.2013 року у справі № 654/965/13-ц позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з неї 250 000 доларів США, що станом на дату ухвалення рішення еквівалентно 1 998 250 грн задоволено, а у задоволенні її зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору позики з підстав ст. 230 ЦК України відмовлено.
Разом з тим, мотивуючи підстави даного позову ОСОБА_1 стверджує, що договір позики від 14.09.2006 року вона з ОСОБА_5 не укладала, вказаний договір не підписувала, гроші від позивача не отримувала, оригіналу даного договору з її підписом немає та оригінал такого договору в судах взагалі не досліджувався.
Таким чином, вказала, що підпис в договорі позики від її імені - підроблений, її волевиявлення на підписання договору позики від 14.09.2006 року не було та не відповідало її внутрішній волі, необхідності укладати договір позики в неї не було, оскільки кошти на придбання житлового будинку їй надав син - ОСОБА_3 .
На підставі викладеного, вважаючи, що договір позики від 14.09.2006 року є неукладеним, просила суд визнати його недійсним.
Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 19.06.2017 року залучено до участі у справі в якості позивача - ОСОБА_6 , який є правонаступником ОСОБА_5 у зв'язку з укладенням 26.04.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договору відступлення права вимоги (цесії), згідно якого відбулась заміна кредитора за договором позики від 14.09.2006 року.
19.10.2018 року ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області залучено ОСОБА_2 до участі у даній справі як правонаступника ОСОБА_6 після його смерті.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно - відмовлено повністю. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, укладеного 14 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , - відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики - скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. В іншій частині просить рішення суду залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду не оскаржується та не переглядається.
В ході апеляційного розгляду адвокат Теплова Я.С., яка діє від імені ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просить її задовольнити та пояснила, що ОСОБА_1 ніколи не визнавала договір позики, заперечувала отримання коштів. З урахуванням висновків експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, яким встановлено, що підпис на договорі позики не належить ОСОБА_1 , просить задовольнити її позов та визнати договір позики недійсним.
Адвокат Хараїм О.В., яка діє від імені ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін та не брати до уваги висновок почеркознавчої експертизи, як неналежний та недопустимий доказ, оскільки експертиза в межах даної справи не проводилась. Окрім того, оригінал договору позики ОСОБА_5 на адресу прокуратури не надсилав і це заперечував у своїх поясненнях, даних суду першої інстанції. Немає оригінала договору і у ОСОБА_2 , отже, оригінал договору позики на теперішній час відсутній, що унеможливлює проведення експертизи у даній справі та вказує на неналежність висновків експертизи, проведеної на підставі договору позики, походження якого невідоме. Просить взяти до уваги, що чинним рішенням суду встановлено отримання коштів та дійсність договору позики, який ОСОБА_1 вже оспорювала у 2013 році, а тепер оспорює повторно.
ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка до суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, дійшов висновку про відмову в їх задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.
Такого висновку суд дійшов обґрунтовано.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 204 ЦК України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зокрема, згідно вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
В п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Недійсним може бути визнано лише укладений договір.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14.09.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 одержала від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 250000 доларів США, які зобов'язувалась повернути в строк до 14.09.2007 року. Вказана обставина встановлена чинними судовими рішеннями у справі № 654/965/13-ц (т.1, а.с. 4, 5-11).
Так, згідно рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16.05.2013 року у справі № 654/965/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення коштів та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним, яке набрало законної сили, у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним, відмовлено повністю. Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 250000 доларів США, що еквівалентно 1998250 грн. Вказане рішення суду тричі: 09.07.2013, 06.12.2016, 27.04.2017 року переглядалось судом апеляційної інстанції за апеляційними скаргами трьох учасників: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та залишене без змін (т.1, а.с. 5-11, 148-149).
Відповідно до заяви ОСОБА_8 , посвідченої нотаріусом 14.09.2006 року, дослідженої судом першої інстанції, ОСОБА_1 повністю розрахувалася з ним за договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 21).
Із викладеного вбачається, що у цивільній справі № 654/965/13-ц Голопристанським районним судом Херсонської області було ухвалено рішення, яке набрало законної сили, про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору позики від 14.09.2006 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Окрім того, судом встановлено отримання коштів позичальником та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 кошти за оспорюваним договором позики в сумі еквівалентній 250000 доларів США.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що судом в іншій справі №654/965/13-ц встановлено обставини щодо дійсності договору позики, оспореного ОСОБА_1 у даній справі, а саме посилання на неукладення договору позики та непідписання нею спірного правочину. Так, у вказаному рішенні судом не взято до уваги доводи про підписання ОСОБА_1 договору позики під впливом обману, неотримання коштів за оспорюваним договором, натомість встановлено факт укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 договору позики.
Таким чином у справі №654/965/13-ц, встановлено дійсність та укладення договору позики, отримання ОСОБА_1 250000 дол.США. При цьому у даній справі, в якій ухвалено оскаржене рішення, доказів недійсності договору позики також не надано.
В матеріалах справи міститься копія висновку судово-почеркознавчої експертизи №17-910/911, проведеної 27.09.2017 року Миколаївським відділенням ОНДІСЕ у кримінальному провадженні №12016230150002877 від 30.12.2016 року за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України. Згідно висновку експертизи підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі договору позики від 14.09.2006 в графі «Позичальник» виконано не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (т.2, а.с. 151-155).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання недопустимим доказом вказаного висновку судово-почеркознавчої експертизи №17-910/911 з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що оригінал договору позики укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 надійшов до Новокаховської місцевої прокуратури (м. Нова Каховка) поштовим зв'язком та направлений до Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області для долучення до матеріалів кримінального провадження. Вказане підтверджується повідомленням Новокаховської місцевої прокуратури №63/2-12209-16 від 11.06.2018 року (т.2, а.с. 150).
Окрім того, судом першої інстанції не встановлено місце перебування оригіналу договору позики від 14.09.2006 року. В ході розгляду справи ОСОБА_5 наголошував, що оригінал договору, який був досліджений в ході експертного дослідження в межах кримінального провадження, на адресу прокуратури чи поліції він не надсилав. Вказаний оригінал договору позики передав ОСОБА_6 за договором відступлення права вимоги (цесії) від 26.04.2017 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1, а.с. 74).
Після смерті ОСОБА_6 - правонаступник ОСОБА_2 також підтвердила відсутність у неї оригіналу договору позики, місце перебування якого їй невідоме.
Також, відповідно до протоколу обшуку проведеного 09.06.2017 року в рамках кримінального провадження №12016230150002877 згідно ухвали Новокаховського міського суду Херсонської області від 31.05.2017 року, за місцем проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 оригіналу договору позики не виявлено (т.2, а.с. 8-12).
В зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оригінал договору позики отриманий від невідомого адресата та викликає сумніви у його справжності та достовірності.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав висновок експертизи недопустимим доказом.
Окрім того, судом першої інстанції правильно не взята до уваги «заява свідка» ОСОБА_8 від 03.02.2018 року, посвідчена приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Годованним О.В. Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що дана заява стосується обставин укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна та не містить відомостей про обставини підписання оспореного договору позики від 14.09.2006 року, що є предметом даного спору.
Натомість ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 09.07.2013 року, якою залишено без змін рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 травня 2013 року у справі № 654/965/13-ц, встановлено, що за свідченнями приватного нотаріуса Виходцевої Л.А. та ОСОБА_8 під час нотаріального посвідчення заяви ОСОБА_8 від 14.09.2006 року щодо повного розрахунку ОСОБА_1 за купівлю у нього нерухомого майна, підписання договору позики 14.09.2006 року вчинено ОСОБА_1 з власної волі без будь-якого тиску та з метою підтвердження одержаних нею у позику коштів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору позики за необґрунтованістю.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на безгрошовість договору позики в зв'язку з наданням коштів ОСОБА_3 , - до уваги не приймаються, оскільки згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи ОСОБА_1 про те, що підробка її підпису на договорі позики підтверджується свідченнями ОСОБА_9 - доньки ОСОБА_3 та онучки ОСОБА_6 не приймаються до уваги, оскільки згідно вимог ч. 2 ст. 90 ЦПК України якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу. Отже, вказане не знайшло свого підтвердження іншими належними та допустимим доказами.
Доводи ОСОБА_1 , щодо відсутності преюдиційного значення рішення суду у справі № 654/965/13-ц за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики в зв'язку з непроведенням почеркознавчої експертизи в межах тієї справи, - судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на таке.
На час розгляду даної справи оригінал договору позики сторонами не надавався, за повідомленням сторін вказаний оригінал перебував у ОСОБА_5 на момент вирішення спору у справі № 654/965/13-ц, після відступлення права вимоги за договором позики 26.04.2017 року оригінал передано ОСОБА_6 , що підтверджується актом приймання-передачі документа (т.1, а.с. 92). За поясненнями правонаступника ОСОБА_6 - ОСОБА_2 оригінал договору втрачено та його місцезнаходження на даний час невідоме. Таким чином, ході розгляду даної справи оцінивши в сукупності всі наявні докази, недійсність договору позики не доведено, разом з цим в іншій справі № 654/965/13-ц чинними судовими рішеннями встановлено факт укладення, підписання та дійсність договору позики між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 від 14.09.2006 року, тобто встановлені обставини, що мають значення в даній справі, які доказуванню не підлягають. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року (справа № 234/13165/17).
На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору позики недійсним - без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалося.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 травня 2019 року в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору позики недійсним, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.
Дата складання повного судового рішення 15 жовтня 2019 року.
Головуючий П.Я.Ігнатенко
Судді: Л.В.Базіль
Л.А.Приходько