Номер провадження: 22-ц/813/6126/19
Номер справи місцевого суду: 522/16961/18
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Погорєлова С. О.
01.10.2019 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря: Томашевської К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси26 квітня 2019 року про повернення заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Бондар В.Я. 26 квітня 2019 року у м. Одеса, -
встановила:
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів(а.с. 2-4).
23 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, обґрунтовуючи свою заяву тим, що відповідач з моменту подання позову про стягнення аліментів і до теперішнього часу не оказує матеріальної допомоги, а також до винесення рішення по справі може не лише порушити права та законні інтереси позивача, а й вплинути на процес виконання рішення суду в майбутньому (а.с. 14-18).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику (а.с. 19).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а. с. 20-23).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про повернення представнику ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не виконав вимоги цивільно-процесуального законодавства, зокрема, заявником не внесено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, відповідно до вимог статті 154 ЦПК України.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав.
Згідно положень ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення аліментів на дитину, судом не вказано, яке саме зустрічне забезпечення має гарантувати позивач, і які саме збитки можуть бути спричинені відповідачу забезпеченням позову.
Колегія суддів вважає, що, повертаючи заявнику заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даного питання, що є неприпустимим з огляду на гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Крім того, безпідставним є висновок суду про те, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог, передбачених ст. 151 ЦПК України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову у справі подана представником ОСОБА_1 з урахуванням приписів ст. 151 ЦПК України щодо форми та змісту такої заяви.
Одночасно, колегія суддів враховує, що підставою звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову є те, що, на думку заявника, невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Однак, станом на день розгляду справи апеляційним судом, по суті справи Приморського районного суду м. Одеси вже ухвалене рішення суду від 15 липня 2019 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень, з урахуванням індексації, щомісячно, починаючи з 24 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження, реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Отже, заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю - є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів враховує, що, оскільки станом на день розгляду даної справи по суті спору вже постановлене судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, то питання щодо забезпечення позову втратило свою актуальність, що унеможливлює направлення питання про забезпечення позову до суду першої інстанції для продовження розгляду.
При вказаних обставинах, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2019 року підлягає скасуванню як така, що втратила свою актуальність.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2019 року - скасувати.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складений 11 жовтня 2019 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе