Єдиний унікальний номер 219/5575/15-ц Номер провадження 22-ц/804/2723/19
Головуючий у 1-й інстанції Павленко О.М.
Доповідач Азевич В.Б.
15 жовтня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Азевича В.Б.,
суддів: Новікової Г.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря Ситнік Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 219/5575/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року (суддя Павленко О.М., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області),-
В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 27 грудня 2013 року між сторонами був укладений кредитний договір № 60/2013, згідно з умовами якого відповідачу наданий кредит в розмірі 350 000 грн. для поточних потреб на строк до 03 листопада 2014 року з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 28 % річних. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 15 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 495 345,73 грн. і складається з заборгованості за кредитом - 349 875,53 грн., відсотків - 62 912,58 грн. та плати за пропуск платежів - 82 557,62 грн.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 412 788,11 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення плати за пропуску платежів у сумі 82 557,62 грн. відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, тому є правові підстави для стягнення заборгованості за кредитом - 349 875,53 грн., заборгованості за відсотками - 62 912,58 грн., а всього на загальну суму 412 788,11 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року апеляційні скарги ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 відхилено, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку встановленим фактам, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а доводи апеляційних скарги правильності висновків суду не спростовують.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах у розмірі 62 912,58 грн. за користування кредитом скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до апеляційного суду. В оскарженій частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 349 875,53 грн. рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року залишено без змін.
Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно із частиною 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині вимог про стягнення процентів, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як передбачено ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 1 статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оскільки постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості по процентах за користування кредитом, тому апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Верховний Суд вказав, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦПК України.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 27 грудня 2013 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 60/2013.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 350 000 грн. в порядку і на умовах, які визначені кредитним договором, з метою задоволення потреб позичальника. Згідно з пунктом 1.2 договору кредитні кошти надаються в користування позичальнику на строк до 3 листопада 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до пункту 1.3 договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 28 процентів.
Згідно з пунктом 1.4 договору забезпеченням зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, платежів, передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій є застава майнових прав, а саме: право вимоги на грошові кошти, що розміщені ОСОБА_1 у ПАТ «ВіЕйБі Банк» на підставі договору банківського вкладу «Японський «Постійний» «Дев'яти місячний»» № 580226/2013 (в доларах США) від 8 травня 2013 року, про що укладено договір застави майнових прав від 27 грудня 2013 року.
Відповідно до пункту 2.4.1 договору позичальник зобов'язується щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій транзитний рахунок в валюті кредиту, зазначений в пункті 2.1.1.2, шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі, не меншій суми чергового погашення частини кредиту, процентів та інших плат, відповідно до умов цього договору. При цьому, незалежно від валюти кредиту, суму комісій та інших плат, які за умовами цього договору мають бути сплачені в гривні, позичальник має перерахувати на транзитний рахунок в гривні, зазначений в пункті 2.1.1.2 даного договору.
В пунктах 3.2.4, 3.2.6 договору зазначено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником/поручителем/майновим поручителем своїх зобов'язань за цим договором та/або договором/ами застави, поруки; звернути позасудове стягнення на предмет застави у разі невиконання позичальником будь-яких боргових зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пункту 3.3.3 договору позичальник зобов'язаний щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними пунктом 2.4.1 цього Договору. Не пізніше визначеного пунктом 1.2 цього договору строку, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені пунктом 2.3 цього договору, а також на вимогу банку сплачувати неустойку.
Згідно з пунктом 7.3 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Останній зобов'язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами.
Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З кредитного договору № 60/2013 від 27 грудня 2013 року випливає, що Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 350 000,00 грн. з метою задоволення поточних потреб позичальника. Кредитні кошти надаються в користування позичальнику на строк до 03 листопада 2014 року. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 28 процентів річних.
Тобто, сторони уклали письмовий договір, у якому погодили істотні умови кредитування щодо його ціни, терміну дії та розміру процентів за користування кредитними коштам.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
В даній справі сторони визначили, що кредитні кошти надаються в користування позичальнику на строк до 03 листопада 2014 року.
ПАТ «ВіЕйБі Банк» пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просило крім тіла кредиту стягнути складовій його повної вартості, зокрема, заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 62 912,58 грн.
Відповідно до частини 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
З матеріалів справи встановлено, що згідно з умовами кредитного договору № 60/2013 від 27 грудня 2013 року кредитні кошти надано ОСОБА_1 на строк до 03 листопада 2014 року. Проте, згідно з розрахунком заборгованості плата за користування кредитом нарахована позивачем після закінчення строку дії кредитного договору (т. 1 а. с. 14).
Відтак, заборгованість по процентам, що існувала на день закінчення строку кредитування, складає суму 8 163,76 грн. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині стягнення процентів за користування кредитом, які слід стягнути в розмірі 8 163,76 грн.
За частиною 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 22 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в редакції, яка діяла на час звернення до суду з позовом (червень 2015 року), позивача було звільнено від сплати судового збору як особу у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Відповідач ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи також звільнений від сплати судового збору.
За частиною 6 ст. 141 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення процентів за кредитом.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 382-384, ЦПК України, Донецький апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором № 60/2013 від 27 грудня 2013 року в сумі 8 163,76 грн. (вісім тисяч сто шістдесят три гривні 76 коп.),
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.Б. Азевич
Судді: Г.В. Новікова
О.В. Халаджи
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2019 року.
Суддя-доповідач В.Б. Азевич