Справа № 597/583/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/283/19 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.185 КК України
09 жовтня 2019 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника- ОСОБА_7 ,
при секретарі - ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження № 11-кп/789/283/19 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2019 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жителя АДРЕСА_1 , обвинуваченої у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання за вказаною статтею у вигляді 3 місяців арешту. На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Борщівського районного суду від 12 січня 2018 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді 3 років 1 місця позбавлення волі.
Вирішено питання про долю речових доказів та процесуальнрих витрат у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Згідно з вироком суду, 27 грудня 2019 року о 10 год 30 хв ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні банку “Раффайзен банк Аваль”, що в м.Заліщики по вул. С.Бандери, 44 Тернопільської області, діючи умисно, таємно, переслідуючи корисливі мотиви, переконавшись в тому, що її дії є непомітними для інших осіб, з полиці каси № 2 викрала гаманець належний ОСОБА_9 , в якому знаходились 300 грн., 45 Євро, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1399,81 грн., після чого місце події покинула, таким чином спричинивши потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 1699,81 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачена просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та виконувати покарання у виді 3 місяців арешту окремо.
Свої вимоги мотивує тим, що при призначенні покарання суд не врахував вимог ст.65 КК України, оскільки вона повністю відшкодувала заподіяну злочином шкоду, потерпіла пробачила її та просила не позбавляти волі, а також ступінь тяжкості злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, відсутність до неї будь-яких претензій за місцем проживання, а також обставини, які пом”якшують її відповідальність - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини, відсутність обставин, що його обтяжували б, а також наявність на утриманні неповнолітньої дитини, які на її думку дають можливість виконаувати даний вирок про застосування до неї арешту самостійно.
Вважає що судом не наведено переконливих та обгрунтованих мотивів того, що саме в умовах її ізоляції від суспільства буде досягнута мета призначеного покарання.
Заслухавши доповідача, обвинувачену та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Висновок суду про визнуватість ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення грунтується на зібраних органом досудового розслідування доказах, досліджених та належно оцінених судом. Кваліфікація її дій за ч.2 ст.185 КК України - крадіжка чужого майна вчинена повторно також є правильною. Дані обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюється, а тому колегією суддів не переглядаються.
Призначене за даним вироком покарання за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України у виді арешті обвинувачена також вважає вірним.
Колегія суддів переглядаючи вирок у частині призначеного покарання за ч.2 ст.185 КК України також вважає, що судом у відповідності до вимог ст.65 КК України враховано ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, яка є раніше судимою, її позитивну характеристику за місцем проживання, обставини, що пом”якшують її відповідальність - активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяних злочином збитків та відсутність обставин, які б обтяжували її покарання.
Щодо стосується доводів апеляційної скарги про виконання окремо покарання, призначеного за даним вироком та вироком Борщівського районного суду від 12.01.2018 року , яким її засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України та встановленням іспитового строку 1 рік слід зазначити наступне:
Відповідно до вимог ч.3 ст.78 КК україни у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарння за правилами передбаченими в статтях 71.72 цього Кодексу.
Згідно з п.10 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” з наступними змінами та доповненнями у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими
статтями 71, 72 КК. Зі змісту частини 3 статті 78 КК, у
разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди
мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК
про звільнення від відбування покарання з випробуванням і
призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71
КК. У таких випадках повторне звільнення від
відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Іспитовий строк за вироком Борщівського районного суду від 12.01.2018 року , яким ОСОБА_6 засуджено за ч.3 ст.185 КК України закінчувався 12 січня 2019 року, проте, 27 грудня 2018 року під час його дії вона вчинила даний злочин за ч.2 ст.185 КК України, тому суд вірно застосував положення ст.ст.71,72 КК України у відповідності до правил ч.3 ст.78 КК України, частково приєднавши їй невідбуту частину покарання за вироком Борщівського районного суду від 12.01.2018 року, застосувавши при складаннні покарань правило п “а” ч.1 ст.72 КК України, згідно з яким при складання покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає одни день арешту та ч.ч.1,4 ст.71 КК України, у відповідності до яких остаточне покарання за сукупністю вироків , коли воно визначається з застосуванням принципу часткового приєдання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин (у виді 3 місяців арешту), а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком( у виді 3 років позбавлення волі).
Тому колегія суддів вважає, що визначене ОСОБА_6 покарання у виді 3 рокі 1 місяця позбавлення волі призначене з урахуванням вищенаведених норм закону України про кримінальну відповідальність та змісту ст.50 КК України, згідно з якою покарання повинно досягти мети виправлення та запобіганню нових злочинів, відповідає загальним засадам призначення покарання та за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним та достатнім, підстав для виконання вироків самостійно, як про це просить ОСОБА_6 у поданій апеляції, немає, оскільки наведене суперечитиме ч.3 ст.78 КК України.
Отже, вирок суду слід залишити без змін, а апеляцію обвинуваченої без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
В задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої відмовити.
Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2019 року р щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи