22-ц/804/2226/19
264/3949/16-ц
Головуючий в 1 інстанції Кузнецов Д.В.
Доповідач Мальцева Є.Є.
10 жовтня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Мальцевої Є.Є.,
суддів Баркова В.М., Ткаченко Т.Б.,
секретар Тулянкіна М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2016 року у справі за позовом Кредитної спілки «Південно-Східна кредитна компанія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2016 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що між КС «Південно-Східна кредитна компанія» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 101-І від 11.10.2013 року про надання кредиту у розмірі 15000 грн. на споживчі потреби до 11.10.2015 року. Того ж числа між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 101-І від 11.10.2013 року для забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору. Згідно з п.1.3 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісяця сплачувати частину кредиту, відсотки, що розраховуються із ставки 60% річних за строковою позикою, та 180% річних за простроченою позикою від фактичної суми заборгованості. Однак відповідач ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання не виконала, у зв'язку із чим станом на 24.06.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 84975,00 грн., яка складається із заборгованості по кредиту - 15000 грн., по відсотках за користування кредитом - 69975,00 грн.. Просив стягнути солідарно з відповідачів на користь КС «Південно-Східна кредитна компанія» заборгованість за кредитним договором у розмірі 84975,00 грн. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн..
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2016 року позов Кредитної спілки «Південно-Східна кредитна компанія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Південно-Східна кредитна компанія» заборгованість за кредитним договором № 101-1 від 11.10.2013 року у розмірі 84975,00 гривень. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Південно-Східна кредитна компанія» судовий збір у розмірі 1378 гривень.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити КС «Південно-східна кредитна компанія» в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 як з поручителя.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення ухвалено за відсутності відповідача, в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час та дату розгляду справи. У зв'язку із тим, що відповідач ОСОБА_1 не зміг взяти участь у судовому розгляді, він не зміг скористатися правами , що надані ст. 43 ЦПК України.
Апелянт посилається на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15-ц і підкреслює, що навіть якщо в межах строку поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані у ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами строку поруки, оскільки із його закінченням відповідне право припиняється.
По суті спору зазначає, що договір поруки (а.с. 12,12) № 101-І від 11 жовтня 2013 року містить строк внесення останнього платежу 11.10.2015 року (строк виконання основного зобов'язання), позовну заяву до суду подано 07 липня 2016 року, тобто після спливу шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя, згідно ст. 550 ЦК України в редакції, чинній на момент розгляду справи.
У підтвердження своєї позиції також посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12.
На підставі вказаного апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості з нього як з поручителя.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм апеляційного суду за №365, та рекомендованою поштою, а також неявку відповідачів, повідомлених про розгляд справи, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пітецького В.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11 жовтня 2013 року між КС «Південно-Східна кредитна компанія» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 101-І від 11.10.2013 року про надання кредиту у розмірі 15000 грн. на споживчі потреби до 11.10.2015 року.
Також 11 жовтня 2013 року у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та КС «Південно-Східна кредитна компанія», укладено договір поруки № 101-І, на підставі якого відповідачі поручились перед позивачем за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі, зобов'язались у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань перед позивачем, погасити заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 101-І від 11.10.2013 року станом на 24.06.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 84975,00 грн., яка складається із заборгованості по кредиту - 15000 грн., по відсотках за користування кредитом - 69975,00 грн.
25.01.2016 року позивач направив претензії відповідачам, повідомив про прострочену заборгованість за кредитним договором. Ані боржник, ані поручителі зобов'язання за кредитом належним чином не виконали.
За правилами ст. 1046 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, ч. 2 - поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Звертаючись до суду в липні 2016 року, позивач просив стягнути з позичальника і з поручителів суму боргу солідарно.
Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено повністю.
Позивачем суду підтверджено належними доказами розмір заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором, і наявна заборгованість відповідачем не спростована.
За таких обставин неможливо не погодитися із висновками суду про те, що позовні вимоги щодо стягнення з позичальника боргу підлягають задоволенню оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконані.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрито 08 липня 2016 року. Справа призначена на 18.07.2016 року, направлені судові виклики сторонам.
Судовий розгляд справи не проводився 18.07.2016 року, судове засідання відкладено на 02.08.2016 року, виклики до суду направлені сторонам.
02.08.2016 року розгляд відкладено на 15.08.2016 року, а 15.08.2016 року відкладено на 01.09.2016 року, відомостей про отримання відповідачем ОСОБА_1 , судових повідомлень у справі немає.
01.09.2016 року розгляд справи відкладено на 08.09.2016 року, сторони судом не викликалися, 08.09.2016 року справа розглянута судом по суті, ухвалено рішення.
Згідно з статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є в тому числі та обставина, що справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Зі справи вбачається, що дійсно відповідач ОСОБА_1 не був належно повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, тому рішення суду в частині вимог про солідарне стягнення з усіх відповідачів підлягає безумовному скасуванню.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, зокрема, щодо позовних вимог позивача про солідарне стягнення суми боргу, колегія суддів приходить до наступного.
Суд першої інстанції врахував норми до ч.1 ст. 543 ЦК України, які встановлюють, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні бути виконані належним чином та у термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
На підставі викладеного суд задовольнив вимоги про стягнення заборгованості з відповідачів в солідарному порядку.
Однак необхідно зауважити, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов?язання не встановлений або встановлений моментом пред?явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред?явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. (ч.4 ст.559 ЦК України).
З договору поруки з ОСОБА_1 вбачається, що він зобов'язався солідарно відповідати з позичальником перед кредитором за виконання кредитних зобов'язань до повного виконання, яке встановлено договором 11.10.2016 року. (а.с.12-13). Строк основного кредитного договору встановлений сторонами до 11.10.2015 року. (а.с.8)
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.24 постанови від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Порука є строковим зобов'язанням, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки ( 6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ней вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право (правова позиція ВС України в постанові від 17.09.2014 року в справі №6-6цс14).
Виходячи з наведеного, кредитор втратив право звернення до суду з вимогами до відповідача ОСОБА_1 як поручителя боржника за кредитним договором, оскільки звернувся до суду 07.07.2016 року - після спливу шестимісячного строку з дати закінчення договору - 11.10.2015 року, тому відсутні підстави для задоволення вимог про солідарне стягнення заборгованості з поручителя.
Оскільки у відповідності до положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, то колегія суддів приходить до аналогічних висновків щодо вимог позивача до поручителя ОСОБА_3 , незважаючи на відсутність скарги з її боку на рішення суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з ухваленням нового рішення про задоволення вимог кредитної компанії тільки до позичальника ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитом у в сумі 84975 грн ., і про відмову в позові кредитора до поручителів.
У зв'язку зі скасуванням рішення та ухваленням нової постанови, апеляційний суд вважає необхідним вирішити питання про судові витрати.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання до суду першої інстанції позовної заяви, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1378 грн. , який підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 ..
За подання апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2067 грн .
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог саме до ОСОБА_2 , то з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 2067 грн за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2016 року скасувати в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та стягнення судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Південно-Східна кредитна компанія» заборгованість за кредитним договором № 101-І від 11.10.2013 року у розмірі 84975 ( вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 . на користь Кредитної спілки «Південно-Східна кредитна компанія» судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.
В позовних вимогах Кредитної спілки «Південно-Східна кредитна компанія» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101-І від 11.10.2013 року - відмовити.
Стягнути з Кредитної спілки «Південно-Східна кредитна компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2067 (дві тисячі шістдесят сім) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складений 15 жовтня 2019 року.
Головуючий Є.Є. Мальцева
Судді: В.М. Барков
Т.Б. Ткаченко