.
Справа №592/9306/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/626/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Грабіж
09 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження № 592/9306/15-к за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 квітня 2019 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого 09.04.2014 Ковпаківським районним судом м. Суми за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 грн., штраф сплачено 28.08.2014,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України,
прокурора - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілих - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 ,
До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 з доповненнями, захисника ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 квітня 2019 року, в яких :
- обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити вирок суду, виключивши з нього вказівку про його засудження за ч.3 ст.186 КК України та закрити кримінальне провадження в цій частині у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 залишити без розгляду. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
- захисник ОСОБА_7 просить вирок суду відносно її підзахисного змінити, виключити з вироку вказівку про його засудження за ч.3 ст.186 КК України та закрити кримінальне провадження в цій частині у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 залишити без розгляду. В іншій частині вирок суду залишити без змін;
- прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 просить вирок суду відносно ОСОБА_6 скасувати в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Також просить змінити оскаржуваний вирок через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та зарахувати ОСОБА_6 на підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIIIвід 26.11.2015 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 07.06.2018 по 22.04.2019 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Зарахувати у строк покарання період з 24.01.2017 по 26.05.2017 включно. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Даним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України та призначено покарання : за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік, за ч.3 ст.186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Цим же вироком запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний - тримання під вартою.
Постановлено покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відраховувати з 07.06.2018 - з часу взяття під варту. Зараховано в строк відбування покарання період з 24.01.2017 по 23.05.2017 включно.
Даним вироком також стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_11 матеріальну шкоду в розмірі 6600 грн., на користь потерпілого ОСОБА_10 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, у задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_10 про стягнення матеріальної шкоди - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 675,18 грн. витрат на залучення експертів.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
В обгрунтування поданої апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинами справи, неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що суд невірно кваліфікував дії її підзахисного по епізоду від 27.06.2015 як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, поєднаний з проникненням у житло, оскільки, на думку захисника, в даному випадку мало місце таємне викрадення майна ОСОБА_10 . В підтвердження цього, зазначає, що ОСОБА_6 викрав металеві предмети, що знаходилися на подвір'ї домоволодіння потерпілого ОСОБА_10 та поклав їх до свого рюкзака ще до появи потерпілого та його брата ОСОБА_13 . І вже, тікаючи від потерпілого з горища його будинку, обвинувачений забрав з подвір'я рюкзак, який залишався там весь цей час. Тобто, на переконання адвоката ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_10 та його брат не знали, що в рюкзаку обвинуваченого знаходилися викрадені з подвір'я потерпілого речі, а дізналися про це лише після затримання обвинуваченого працівниками поліції. Зазначене, на думку захисника, вказує на наявність в діях її підзахисного ознак таємного викрадення чужого майна, оскільки ОСОБА_6 вважав, що його дії були непоміченими для оточуючих. Також, з огляду на це вважає, що в діях обвинуваченого відсутня і кваліфікуюча ознака проникнення у житло, оскільки, ОСОБА_6 вчинив крадіжку у подвір'ї домоволодіння, яке, на думку захисника, у розумінні ст.379 ЦК України не є житлом.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_6 застосував насильство не з метою заволодіння майном ОСОБА_10 , а захищаючись від дій потерпілого, оскільки в нього в руках був травматичний пістолет, з якого він двічі намагався вистрелити, та молоток. Також, звертає увагу на розмір викраденого майна, який згідно висновку експертизи становить 76,38 грн. і вважається дрібним викраденням майна, що виключає склад кримінального правопорушення.
За змістом доводів апеляційної скарги з доповненнями, які аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_6 , серед іншого, вказує на однобічність судового розгляду кримінального провадження. Так, визнаючи себе винним частково у вчиненні інкримінованих злочинів, не погоджується з переліком викраденого ним майна у потерпілого ОСОБА_11 , яке ставиться йому у провину органом досудового розслідування, стверджуючи при цьому, що не крав комплект електропроводки з автомобіля потерпілого «ЗІЛ -5301», вартість якої суд безпідставно стягнув з нього, а намагався викрасти інше майно. На момент затримання та в ході досудового розслідування, вилучене у нього майно віддали потерпілому, а він придбав новий комплект проводки, який залучили до матеріалів провадження.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 вважає вирок суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 необґрунтованим та невмотивованим. Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, в мотивувальній частині дійшов висновку про відмову у задоволенні позову потерпілого ОСОБА_10 про стягнення матеріальних збитків в сумі 1600 грн., тоді як в резолютивній його частині на підставі ст.ст.23, 1167 ЦК України стягнув з обвинуваченого на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Крім того, задовольнивши позов потерпілого ОСОБА_11 про стягнення матеріальної шкоди на суму 6600 грн., суд не врахував висновок автотоварознавчої експертизи № 250 від 09.09.2015, згідно якого вартість викраденої у ОСОБА_11 електропроводки становить 2184 грн. Також, з огляду на час вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках даного кримінального провадження, вважає, що суд не врахував вимог ст.ст.4,5 КК України та положень ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 щодо зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання, чим, на думку прокурора, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що 27 червня 2015 року близько о 17 - 30 год., шляхом вільного доступу, через необладнаний дверима прохід, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , звідки з двору таємно викрав металеві предмети, належні ОСОБА_10 , а саме: алюмінієву роздаточну коробку, алюмінієвий руль-важіль, два алюмінієві кути, мідний дріт із катушки, мідну трубку, стальні іржаві пластини, спричинивши потерпілому матеріального збитку на загальну суму 76 грн. 38 коп. Поклавши вказане майно до свого рюкзака, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати задумане, за допомогою драбини проник через фронтон на другий поверх житлового будинку АДРЕСА_2 , де в подальшому був помічений власником будинку - ОСОБА_10 . Розуміючи, що його дії стали носити відкритий характер, діючи умисно, за допомогою дерев'яного бруса, наніс ОСОБА_10 два удари в область правої гомілки. Внаслідок указаних дій згідно висновку судово-медичної експертизи № 881 від 29.07.2015 р. ОСОБА_10 спричинено легкі тілесні ушкодження. Одразу після цього, ОСОБА_6 , втікаючи з домоволодіння АДРЕСА_2 та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, діючи умисно, відкрито, взяв з території подвір'я свій рюкзак разом з викраденим у ОСОБА_10 майном та зник з місця скоєння злочину.
Продовжуючи свої злочинні дії, 27 серпня 2015 року приблизно о 17 год. ОСОБА_6 , перебуваючи на території фабрики по виробництву спецодягу, що розташована по вул. Горького, 12 у м. Суми, куди безперешкодно зайшов, маючи на меті незаконне збагачення, вирішив викрасти електропроводку, яка знаходилася на автомобілі марки «ЗІЛ-5301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що там перебував. Підійшовши до вказаного автомобіля, з його задньої частини таємно викрав комплект електропроводки, вартістю 2 184 грн. Поклавши її до пакету, що в нього був, ОСОБА_6 направився до виходу з території фабрики, тобто, діючи повторно, таємно, намагався викрасти майно, що належить ОСОБА_11 . ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення крадіжки до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки на виході з території фабрики останній був затриманий працівниками охорони.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подані ними апеляційні скарги в повному обсязі та апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 в частині зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання за правилами ч.5 ст.72 КК України та вирішення цивільних позовів, прокурора ОСОБА_9 , яка підтримала подану прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 апеляційну скаргу в частині зарахування обвинуваченому ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув'язнення за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015, потерпілого ОСОБА_10 та його представника - адвоката ОСОБА_12 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 та просили задовольнити подану прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 апеляційну скаргу в частині вирішення цивільних позовів, потерпілого ОСОБА_11 , який просив залишити без змін оскаржуваний вирок, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг.
Зі змісту ст.370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на зібраних і досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, яким була дана належна правова оцінка.
Доводи ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , викладені в апеляційних скаргах про неправильність кваліфікації судом першої інстанції дій обвинуваченого по епізоду від 27.06.2015 за ч.3 ст.186 КК України, позбавлені законних підстав з огляду на наступне.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 в суді першої інстанції свою вину у викраденні майна потерпілого ОСОБА_10 , визнав частково та пояснив, що в червні 2015 року, проходячи біля будинку потерпілого, подумав, що він не жилий та зайшов у подвір'я, де з метою особистого збагачення зібрав зазначені в обвинувальному акті металеві деталі, які поклав собі у рюкзак. Потім заліз на горище, однак його помітив ОСОБА_13 - брат потерпілого. Після чого прийшов сам потерпілий, у якого з собою був пістолет і він став йому погрожувати та намагався вистрелити, але була осічка. ОСОБА_6 став захищатись дошкою, а потім узяв брусок, яким намагався вибити пістолет, але в нього нічого не вийшло. Спустившись з горища він забрав із собою свій рюкзак з викраденими речами. Вслід йому потерпілий вистрелив два рази з пістолета та попав йому у спину. Через деякий час він був затриманий співробітниками міліції.
Незважаючи на дані покази ОСОБА_6 , суд першої інстанції, надаючи юридичну оцінку діям обвинуваченого по даному епізоду дійшов вірного висновку, що сукупність належних, допустимих та достовірних доказів доводить спрямованість умислу ОСОБА_6 на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, та з проникненням у житло і його винуватість.
Зокрема, суд на обгрунтування своїх висновків послався на покази самого потерпілого ОСОБА_10 , який пояснив, що приблизно з 17-00 год. 27.06.2015 знаходився вдома. Пізніше до нього прийшов двоюрідний брат ОСОБА_13 . На подвір'ї вони побачили чужий рюкзак, а на горищі - раніше незнайомого ОСОБА_6 . Після цього, через внутрішній хід він зайшов на горище, де побачив, що ОСОБА_6 зібрав у пакет електроінструменти. Потерпілий викликав міліцію. ОСОБА_6 узяв брусок, розміром 8 х 5 см, й почав ним махати та ударив його по правій нозі, від якого з'явилося садно. Потім вони спустилися вниз, ОСОБА_6 взяв свій рюкзак та втік. Через деякий час приїхали співробітники міліції та зловили ОСОБА_6 , а неподалік від затримання в кущах знайшли рюкзак обвинуваченого з викраденими речами.
Допитаний судом свідок ОСОБА_13 підтвердив, що в цей день приблизно о 17-00 год. заходив до свого брата - ОСОБА_10 , де на горищі його будинку побачив раніше незнайомого ОСОБА_6 . Після цього, його брат піднявся на горище, де між ними почалася сварка. Потім вони спустилися вниз і обвинувачений, взявши свій рюкзак, побіг.
Такі показання потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_13 є послідовними узгоджуються як між собою, так і з письмовими доказами, дослідженими судом першої інстанції, а саме даними висновку експерта № 881 від 29.07.2015 (а.к.п.14, т.2), згідно з яким потерпілому заподіяні тілесні ушкодження : забійне інфіковане садно верхньої третини правого стегна, ЗЧМТ, струс головного мозку, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Чинний КК України визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Натомість грабіж відповідно до ст.186 цього Кодексу - це відкрите викрадення чужого майна. Тобто, ці склади злочинів відрізняються за способом їх вчинення.
Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.
Розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.
До того ж, відповідно до роз'яснень, викладених в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, не зважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
Таким чином, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини даного кримінального провадження та їх об'єктивна оцінка свідчать про те, що з об'єктивної та суб'єктивної сторони дії обвинуваченого ОСОБА_6 охоплювались прямим умислом на протиправне заволодіння чужим майном та усвідомленням факту того, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - мають відкритий для потерпілого характер, оскільки знаходячись на горищі будинку потерпілого, коли туди зайшов ОСОБА_10 та побачив зібрані у пакет електроінструменти, ОСОБА_6 усвідомлював, що його дії по викраденню майна помічені та, ігноруючи цю обставину, залишаючи подвір'я, в присутності потерпілого та свідка ОСОБА_13 забрав свій рюкзак, в якому знаходилися раніше викрадені ним речі.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що з наданих суду апеляційної інстанції пояснень потерпілого ОСОБА_10 вбачається, що він, перебуваючи на подвір'ї свого будинку разом з братом ОСОБА_13 ще до того моменту, як виявив на горищі обвинуваченого ОСОБА_6 , побачив на порозі свого будинку чужий рюкзак, а також відсутність у дворі сварки. Вказаний рюкзак він не відкривав, бо в нього не було часу, але з рюкзака виглядала його алюмінієва пластина, а знизу рюкзака нащупав трансформатор, і зрозумів, що вчинено крадіжку його майна.
Викладене, на думку колегії суддів, спростовує доводи сторони захисту про наявність в діях ОСОБА_6 ознак таємного викрадення чужого майна, а тому їх посилання на розмір викраденого у потерпілого ОСОБА_10 майна, вартість якого згідно висновку експерта №1506 від 30.07.2015 становить 76,38 грн. ( а.к.п.49, т.2), що з урахуванням абз.2 п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» є дрібним викраденням майна і виключає склад даного кримінального правопорушення є необгрунтованим, оскільки розмір викраденого має значення саме при викраденні чужого майна, серед іншого, шляхом крадіжки.
Крім того, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини даного кримінального правопорушення підтверджують наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфікуючої ознаки - грабіж, поєднаний з проникненням у житло, оскільки під проникненням, в тому числі у житло, слід розуміти незаконне вторгнення до нього будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особу викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. І в даному випадку не має значення, що фактично обвинувачений викрав майно саме з подвір'я домоволодіння потерпілого, а не з будинку.
Твердження сторони захисту, що обвинувачений ОСОБА_6 застосував насильство по відношенню до потерпілого, не з метою вчинення викраденого майна, а захищаючись від його дій, в руках якого був травматичний пістолет і з якого він двічі намагався вистрелити та молоток, то такі колегія суддів до уваги не бере, оскільки судом першої інстанції обгрунтовано встановлено наявність в діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, враховуючи той факт, що такі насильницькі дії вчинені обвинуваченим в процесі грабежу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та з проникненням у житло, вважає їх правильними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних у справі й досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку.
Перевіряючи доводи обвинуваченого ОСОБА_6 , за змістом яких він не погоджується з переліком викраденого ним майна у потерпілого ОСОБА_11 , стверджуючи, що намагався викрасти інше майно, а не комплект електропроводки з автомобіля потерпілого «ЗІЛ -5301», вартість якої суд безпідставно стягнув з нього, колегія суддів вважає їх такими, що не грунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Так, суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_6 по епізоду від 27.08.2015, обгрунтовано послався на покази потерпілого ОСОБА_11 , з яких вбачається що у серпні 2015 року було затримано ОСОБА_6 , який намагався скоїти крадіжку комплекту електропроводки з його автомобіля марки «ЗІЛ-5301» по вул. Горького у м. Суми, внаслідок протиправних дій обвинуваченого йому заподіяно матеріальну шкоду.
Відповідно до показів свідка ОСОБА_14 у серпні 2015 року на території фабрики по виробництву спецодягу, що розташована по вул. Горького, 12 в м. Суми було затримано ОСОБА_6 , який намагався скоїти крадіжку комплекту електропроводки з автомобіля марки «ЗІЛ-5301», в пакеті, що був при ньому було виявлено комплектуючи електропроводки автомобіля.
Вказані покази потерпілого та свідка є послідовними, логічними та такими, що узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими судом першої інстанції, зокрема, даними протоколу огляду місця події та фото таблицями до нього від 27.08.2015 (а.к.п.210, т.2) та проведеного слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 від 14.09.2015 (а.к.п.218, т.2), який продемонстрував, як вчинював викрадення електропроводки з автомобілю «ЗІЛ-5301» та був затриманий охороною фабрики.
Підстав ставити під сумнів, досліджені судом першої інстанції докази по даному епізоду колегія суддів не вбачає, до того ж як вбачається з наданих матеріалів, такі не оспорювалися обвинуваченим під час розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 про невідповідність висновків суду, викладених у вироку за епізодом викрадення майна у потерпілого ОСОБА_10 фактичним обставинами кримінального провадження та неправильне застосування судом кримінального закону, а також твердження обвинуваченого щодо однобічності судового розгляду по епізоду закінченого замаху на таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_11 констатуються формально, по суті спростовуються змістом оскаржуваного вироку та матеріалами кримінального провадження.
Доводи прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 щодо необгрутованості рішення суду в частині вирішення заявлених в рамках даного кримінального провадження цивільних позовів, є неприйнятними.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в цій частині, дійшов висновку про відмову ОСОБА_10 у задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальних збитків, з огляду на те, що викрадене обвинуваченим майно було йому повернуто, а доказів в підтвердження понесених ним витрат пошкодження обвинуваченим пістолету потерпілим не надано. Щодо заявленого позову в частині відшкодування моральних збитків, пов'язаних із злочином, задовольнив частково, обґрунтувавши своє рішення в цій частині з посиланням на норми закону, і колегія суддів погоджується з цим.
Заявлена потерпілим ОСОБА_11 понесена ним сума збитків, завданих діями обвинуваченого, яка складається з вартості придбаної нової електропроводки та робіт по її заміні на загальну суму 6600 грн. повністю підтверджуються доданими до цивільного позову доказами, а тому посилання прокурора на необхідність стягнення з обвинуваченого вартості викраденої електропроводки, в розмірі, визначеному експертним шляхом, а саме 2184 грн. є безпідставним.
Отже, підстав для скасування вироку суду ухваленого відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , за наведених в апеляційних скаргах обвинуваченого, захисника та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 доводів, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора ОСОБА_8 в частині неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування закону, який підлягав застосуванню.
Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі №663/537/17 від 29 серпня 2018 року щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
Як вбачається з матеріалів провадження, злочини були вчинені ОСОБА_6 в 2015 році.
Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_6 належить зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення в рамках даного кримінального провадження з 24.01.2017 по 26.05.2017 та 07.06.2018 по 09.10.2019 включно з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі, з огляду на що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити частково, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 з доповненнями, захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 квітня 2019 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 25.11.2015 зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 24.01.2017 по 26.05.2017 та 07.06.2018 по 09.10.2019 включно з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а для особи, яка тримається під вартою - з дня отримання нею копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4