Справа №591/3862/19 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Шершак М. І.
Номер провадження 33/816/344/19 Суддя-доповідач Матус В. В.
Категорія 130 КУпАП
15 жовтня 2019 року суддя Сумського апеляційного суду Матус В. В. ,з участю захисника Друченко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Друченко Т.В. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 липня 2019 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн., -
Відповідно до постанови, 23 липня 2019 року о 00 - й год. 01 хв. в м. Суми по вул. Г. Кондратьєва, біля будинку № 165, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом М 412, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «А» ПДР України та своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Друченко Т.В. не погоджується з винесеною постановою судді, посилається на те, що у справі відсутні докази керування ОСОБА_1 автомобілем, а всі інші докази у справі (показання свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , матеріали відеофіксації) є недостатніми для доведення вини.
Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити.
Про день та час розгляду провадження у порядку апеляційної процедури ОСОБА_1 було проінформовано, при цьому клопотання про відкладення не надійшло, а його участь в розгляді провадження судом апеляційної інстанції при перевірці судового рішення, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вислухавши пояснення захисника - адвоката Друченко Т.В., яка підтримала подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, доводи поданої апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само за відмову осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп'яніння.
Розглядаючи справу, суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених в постанові судді, підтверджується зібраними доказами, які були всебічно, повно досліджені судом першої інстанції, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 154092 від 13.06.2019 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст.256 КУпАП і сумнівів не викликає; (а.с. 1); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які кожен окремо підтвердили, що у їх присутності ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці зупинки на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора Драгер Алкотест 6810 чи у СОНД, на що останній погодився і пройшов огляд на місці зупинки. Прилад показав результат позитивний - 1,26 ‰ (а.с. 4 - 5); актом огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням технічних засобів, у якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та, що він у присутності двох вказаних свідків пройшов огляду на стан сп'яніння і стан сп?ніння підтвердився, на підтвердження чого останній поставив свій підпис (а.с. 3), розпискою ОСОБА_6 , в якій останній зобов'язується ОСОБА_1 , до моменту виходи із стану алкогольного сп?яніння, за кермо його автомобіля не допускати (а.с. 6), відеозаписом, згідно якого був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який на місці зупинки за результатами огляду на стан сп?яніння підтвердив, що він перебував в стані алкогольного сп?яніння та іншими матеріалами справи, належним чином дослідженими суддею.
Посилання захисника Друченко Т.В. на те, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 автомобілем, повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема, відеозаписами (а. с. 9) на яких зафіксовано момент зупинки працівниками поліції транспортного засобу М 412, державний номерний знак НОМЕР_1 із за керма якого вийшов саме ОСОБА_1 .
Крім того, під час спілкування з працівником поліції ОСОБА_1 не заперечував, що саме він керував автомобілем, а навпаки зазначив, що водієм був саме він.
Доказів які б спростовували обставини зафіксовані на відеозаписах наданих працівниками поліції, стороною захисту надано не було.
Тому, підстав не довіряти відеозаписам наданих працівниками у суду апеляційної інстанції не має.
Також, не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про недостатність у справі доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 , оскільки сам по собі факт заперечення доказів не створює призумпції не визнання таких доказів судом.
Більш того, при оцінці вказаного доводу апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що судове засідання відносно ОСОБА_1 , як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції здійснюється на основі принципу змагальності процесу і означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).
При цьому, принцип змагальності не звільняє сторону захисту від подання до суду доказів на обґрунтування її позиції.
Таки чином, суд апеляційної інстанції аналізуючи докази у справі і позицію сторони захисту стосовно недостатності доказів винуватості ОСОБА_1 приходить до висновку про не обґрунтованість доводів сторони захисту.
За таких обставин, суддя дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , пройшовши на місті зупинки огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, який виявив стан алкогольного сп?яніння останнього, скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимоги ст. ст. 33 - 35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень.
Враховуючи викладене вважаю, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі захисник не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 липня 2019 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Друченко Т.В. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуМатус В. В.