Справа №589/558/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/545/19 Суддя-доповідач - Матус
Категорія -
"15" жовтня 2019 р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
Судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 589/558/18, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2019 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фроловка, Карачевського району, Брянської області, РФ, мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , згідно якої вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 вважати засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 02 років позбавлення волі. У іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Вироком суду, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 240 годин громадських робіт. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати - вартість проведеної експертизи у розмірі 429 грн. 00 коп.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 зазначає, що судом при призначенні обвинуваченому покарання не враховано його поведінку до вчинення злочину, зокрема те, що ОСОБА_7 двічі засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів, що свідчить про схильність особи обвинуваченого до вчинення злочинів, небажання особи виправитись та припинити вчиняти кримінальні правопорушення. Крім показів самого обвинуваченого, жодним доказом не підтверджено факт проживання останнього сім'єю з жінкою, а це не є стримуючим фактором вчинення ОСОБА_7 нових злочинів. Останній жодних дій щодо відшкодування потерпілому матеріальних та інших збитків не вчиняв. Наявність такої пом'якшуючої обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину має формальний характер, і не знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
За вироком суду, ОСОБА_7 24 січня 2018 року близько 12 год. 00 хв. знаходячись у приміщенні деревооброблюючого цеху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, шляхом вільного доступу, таємно від оточуючих вчинив крадіжку майна ОСОБА_10 , заподіявши потерпілому матеріального збитку на суму 2500 грн.
Вислухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинуваченого, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації його дій в поданій апеляційній скарзі не оспорюються.
Дії ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно.
Що стосується призначеного покарання, то воно, на думку апеляційного суду визначене з порушенням вимог ст. 65 КК України.
Так відповідно до п. п. 1-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» за № 7 від 24.10.2003 року встановлено, що суди при призначенні покарання мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Проте суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України не виконав вимоги зазначеного закону, та вирішуючи питання щодо міри покарання, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, і призначив ОСОБА_7 покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Положення ст. 69 КК України можуть бути застосовані у разі, коли судом встановлено кілька (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У даному випадку, пом'якшуючою визнана обставина, яка спонукає до вчинення нових злочинів.
Призначаючи покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд не навів мотивів прийнятого рішення, не вказав, які саме обставини та дані про особу винного істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а обвинувачений як особистість, позитивно характеризується та є менш суспільно- небезпечним.
Як вбачається із вироку, суд першої інстанції визнав пом'якшуючі покарання ОСОБА_7 обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, та встановив відсутність обтяжуючих покарання обставин, призначивши йому покарання у виді громадських робіт, не зазначивши чому інші покарання передбачені в санкції статті не можуть бути застосовані.
Колегія суддів відноситься критично до висновку суду про визнання як обставину, яка пом'якшує покарання - добровільне відшкодування завданого збитку, оскільки дані дії полягають у повному або частковому відшкодуванні матеріального (майнового, фізичного) збитку або усуненні заподіяної матеріальної (моральної) шкоди силами або засобами винного чи інших осіб, що діють від його імені або за його дорученням.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема із наданих показів обвинуваченого, останній викрадене майно у виді електродвигуна, викинув у кущі після того як покинув приміщення цеху.
Наявність таких обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Суд не врахував, що ОСОБА_7 раніше судимий, 22 серпня 2017 року був звільнений з місць позбавлення волі, проте через не великий проміжок часу, повторно вчинив корисливий злочин проти власності, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення, а тому громадські роботи не будуть сприяти його виправленню.
Отже, судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: застосування закону, який не підлягає застосуванню, що потягло як наслідок призначення судом покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що відповідно до ст.409 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання та відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України ухвалення свого вироку.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочину середньої тяжкості; обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, також дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.
Разом з тим, позбавлення волі є надто суворим покаранням, зважаючи на розмір викраденого та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Постійне вчинення ОСОБА_7 нових корисливих злочинів свідчить про його суспільну небезпеку та те, що він не бажає стати на шлях виправлення і потребує призначенню йому більш тяжкого покарання у виді арешту, передбаченого санкцією ст. 185 ч. 2 КК України, яке буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення останнім нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 414, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2019 року в частині призначення покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді 4 місяців арешту.
В решті вирок суду залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду на протязі 3-х місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4