22-ц/804/2432/19
266/4779/18
Головуючий у І інстанції Федотова В.М.
Єдиний унікальний номер 266/4779/18
Номер провадження 22-ц/804/2432/19
Доповідач Барков В.М.
10 жовтня 2019 року м. Маріуполь
Донецький апеляційний суд в складі:
головуючого судді Баркова В.М.,
суддів Мироненко І.П.,
Пономарьової О.М.,
секретар Тулянкіна М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу адвоката Черниш Оксани Іванівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 липня 2019 року, ухвалене в м. Маріуполі Донецької області та повний текст якого складено 23 липня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
У серпні 2018 року позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черниш О.І., звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначала, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі, який на підставі рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 січня 2012 року було розірвано. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживає з нею та перебуває на її утриманні. Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 грудня 2011 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 30 листопада 2011 року і до повноліття дитини. Зазначала, що відповідач працездатний, має паспорт моряка, працює моряком та отримує значний дохід, згідно офіціальних даних на сайті «Вестник крюинга » працював в іноземних компаніях. Просила змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 грудня 2011 року та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили та до повноліття дитини, що підлягає індексації відповідно до закону; відкликати з Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ у Донецької області виконавчий лист №2-2079/11, виданий 19 грудня 2011 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області на підставі рішення від 13 грудня 2011 року.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 липня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Черниш О.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідач має паспорт моряка з терміном дії з 27 вересня 2004 року по 04 серпня 2014 року та з 22 жовтня 2018 року по 22 жовтня 2023 року, 12 разів перетинав кордон України, час перетинання співпадає з відомостями про роботу, розміщеними в анкеті сайті «Весник крюинга», що підтверджує роботу відповідача моряком. Крім того зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволені клопотання про витребування відомостей про відкриті рахунки в банках на ім'я дружини відповідача, у зв'язку з чим судом не перевірено матеріальне становище відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином судовою повісткою (а.с. 225), тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки адвоката Черниш О.І., яка просила скаргу задовольнити, дослідивши письмові матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.
У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів зміни матеріального стану відповідача, які б були підставою для збільшення розміру аліментів та його фактичну можливість сплачувати аліменти в розмірі 10 000 гривень щомісячно.
З такими висновками не можна не погодитися.
Судом встановлено, що сторони з 28 грудня 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 січня 2012 року (а.с. 8). Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с 9). Дитина проживає з матір'ю, що підтверджується довідкою КСН «Селище Південне» (а.с. 9 зв.).
Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області 19 грудня 2011 року на підставі рішення від 13 грудня 2011 року видано виконавчий лист № 2-2017/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 30 листопада 2011 року і до повноліття дитини (а.с. 10, 38).
З відповіді старшого державного виконавця Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ в Донецькій області від 01 жовтня 2018 року вбачається, що сума заборгованості по виконавчому листу № 2-2079, виданому 19 грудня 2011 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області, за період з 30 листопада 2011 року по 01 жовтня 2018 року була сплачена у повному обсязі, заборгованість станом на 01 жовтня 2018 року відсутня (а.с. 39).
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і ст.ст. 183, 184 СК України.
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний Кодекс України не містить імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, а за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою і зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Таким чином, вирішуючи питання щодо наявності підстав для зміни розміру аліментів, шляхом зміни способу їх присудження судом враховуються не тільки положення ст.192 СК України, а й положення ст.ст. 182, 183, 184 СК України.
Отже, закон надає право платнику аліментів або стягувачу звернутися до суду про зменшення або збільшення розміру аліментів, зміни способу їх присудження, що визначені рішенням суду. Підставами для цього є зміна матеріального або сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення стану їх здоров'я, а також в інших випадках, передбачених СК України.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що у відповідача покращився матеріальний стан: він працює моряком в міжнародних компаніях та отримує значних дохід, але аліменти сплачує як безробітний.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зі змісту ч.6 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на доведення факту працевлаштування відповідача та його фінансової можливості сплачувати аліменти в розмірі 10 000 грн. на утримання дитини. Не надано таких доказів і апеляційному суду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивачка посилалася на наявність у відповідача паспорту моряка з терміном дії з 27 вересня 2004 року по 04 серпня 2014 року та з 22 жовтня 2018 року по 22 жовтня 2023 року та на відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04 жовтня 2018 року та 04 лютого 2019 року, з яких вбачається, коли відповідач ОСОБА_2 перетинав державний кордон України.
На думку апеляційного суду, зазначене не є належним доказом працевлаштування та платоспроможності відповідача, поліпшення його матеріального становища після початку стягнення аліментів. Крім того, на момент призначення судом аліментів (13 грудня 2011 року) він також мав паспорт моряка і тому обставини, на які посилається позивачка не можуть вважатися такими, що свідчать про зміну матеріального стану відповідача.
Інших доказів позивачем суду першої інстанції надано не було.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, фактично зведені до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, правильно оцінив докази, що надані сторонами, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Черниш Оксани Іванівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2019 року.
Судді В.М. Барков
І.П. Мироненко
О.М. Пономарьова