03 жовтня 2019 року
м.Суми
Справа №592/3596/17
Номер провадження 22-ц/816/4422/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Орлов І. В. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
представника позивачів: адвоката Хвостик Я.С.
третьої особи: ОСОБА_1 .
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ,
Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради,
Сумська міська рада,
треті особи: приватний нотаріус Бурбика Тамара Анатоліївна,
Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк»,
ОСОБА_1 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - адвоката Хвостик Яни Сергіївни на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2019 року (в складі судді Чернобая О.І., дата складення повного тексту рішення не зазначена) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Сумської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Бурбика Т.А., ПАТ «Укргазбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та усунення перешкод у користуванні приміщенням,
30 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ), Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та Сумської міської ради, з позовом в уточнених вимогах якого в редакції від 01 листопада 2018 року, разом з позивачем ОСОБА_3 просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 26 грудня 2012 року № 2041 МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 26 жовтня 2011 року № 856-МР «Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації» про включення нежилого приміщення (підвалу), площею, 117,8 кв.м, по АДРЕСА_1 до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації шляхом викупу; визнати недійсним договір купівлі - продажу спірного нежитлового приміщення шляхом викупу, укладеного 11 квітня 2013 року між ФОП ОСОБА_4 та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради. Крім того, позивачі просили зобов'язати ФОП ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні спірним допоміжним приміщенням загального користування шляхом його звільнення.
Вказані вимоги позивачі обґрунтували тим, що вони є співвласниками квартир у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 . Підвальне приміщення площею 117,8 кв.м у вказаному будинку є допоміжним і призначеним для побутового обслуговування мешканців багатоквартирного будинку. Проте, 22 червня 2011 року Сумська міська рада прийняла рішення № 581-МР, яким передала спірне приміщення у комунальну власність територіальній громаді міста Суми, яка у свою чергу, 01 березня 2012 року передала приміщення ФОП ОСОБА_4 у оренду. 26 грудня 2012 року Сумська міська рада прийняла рішення № 2041 МР, яким надала дозвіл на приватизацію підвального приміщення шляхом його викупу, а 11 квітня 2013 року ФОП ОСОБА_4 викупив підвал. До того ж, 06 грудня 2013 року підприємець передав підвал в іпотеку банку. На думку позивачів, вказаними діями відповідачів їх було позбавлено можливості користуватися підвалом, який належить їм на праві спільної власності. Також вказують, що постановою Апеляційного суду Сумської області від 24 вересня 2018 року визнано незаконним рішення Сумської міської ради від 22 червня 2011 року № 581МР в частині внесення спірного допоміжного приміщення (підвалу) до переліку об'єктів комунальної власності та визнано незаконним Свідоцтво про право власності територіальної громади міста Суми на підвал. Також заявники вказують на встановлену апеляційним судом обставину щодо того, що спірне нежиле приміщення є допоміжним і призначене для розміщення загальних будинкових комунікацій для забезпечення експлуатації будинку та обслуговування мешканців будинку, перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню.
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 27 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. Суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 13 жовтня 2017 року, а саме: скасовано арешт на нежитлове приміщення (підвал), площею 117,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу №11 від 11 квітня 2013 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 - адвокат Хвостик Я.С., посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заявники вказують на встановлені постановою апеляційного суду від 24 вересня 2018 року обставини, зокрема щодо призначення спірного підвального приміщення, яке є допоміжним і призначеним для розміщення загальних будинкових комунікацій для забезпечення експлуатації будинку та обслуговування мешканців будинку, перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню. Відтак, набувши право власності на квартири, позивачі також набули право спільної власності на підвал і свого дозволу на передачу цього майна у власність територіальній громаді міста Суми, вони не давали.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивів - адвоката Хвостик Я.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 разом із членами своєї сім'ї на підставі виданих управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради 31 січня 2001 року розпорядження № 665 та 13 вересня 2001 року розпорядження № 2843 приватизували квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 8).
ОСОБА_3 набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 у вказаному будинку на підставі Договору купівлі-продажу від 17 серпня 2016 року (а.с. 233-235).
З матеріалів інвентаризаційної справи № 3429 будинку АДРЕСА_1 вбачається, що п'ятиповерховий багатоквартирний будинок має загальне підвальне приміщення, загальною площею 896,31 кв.м, у тому числі і підвальне приміщення площею 117,8 кв.м, над яким розташовані квартири позивачів (а.с. 27-46).
Рішенням Сумської міської ради № 581-МР від 22 червня 2011 року затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Суми згідно з додатком, відповідно до якого власником об'єкту по АДРЕСА_1 площею 117,8 кв.м є територіальна громада м. Суми, мета використання об'єкту - розміщення офісу. Вирішено оформити право власності на об'єкти права комунальної власності територіальної громади м. Суми, згідно з додатком до цього рішення, з видачею свідоцтва про право власності за територіальною громадою міста Суми.
Рішенням Сумської міської ради № 2041-МР від 26 грудня 2012 року, внесено зміни до рішення Сумської міської ради від 26 жовтня 2011 року № 856-МР «Про затвердження переліків об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації» згідно з додатком до якого нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 відноситься до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Суми, які підлягають приватизації шляхом викупу.
На виконання вищевказаного рішення Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради видано Наказ від 08 лютого 2013 року про приватизацію шляхом викупу об'єкта комунальної власності територіальної громади міста Суми нежитлового приміщення площею 117,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і орендується ФОП ОСОБА_4 .
Згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 11 квітня 2013 року Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передало у власність ФОП ОСОБА_4 нежитлове приміщення площею 117,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке є комунальною власністю територіальної громади міста Суми на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до договору іпотеки № 521/2013-ІФ від 06 грудня 2013 року ОСОБА_4 у забезпечення зобов'язання за кредитним договором № 97/2013-КЛ від 06 грудня 2013 року передав ПАТ «Укргазбанк» в іпотеку нежитлове приміщення, площею 117,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом першої інстанції також було встановлено, що спірне підвальне приміщення у 60-х роках минулого століття було пристосоване для зберігання вугілля, яким опалювався будинок. Інші нежитлові приміщення із загального підвального приміщення, крім спірного приміщення площею 117,8 кв.м, мешканцям будинку були передані як підвальні, тобто як допоміжні приміщення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів виділення їм спірного підвального приміщення, а відтак і не доведено порушення їх прав користування підвалом як мешканцями будинку, тобто його співвласниками.
Проте, колегія суддів з такими висновками суду погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, для вирішення даного спору необхідно надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивачів на час звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачами спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Так, спір, за вирішенням якого позивачі звернулися до суду, стосується їх речового права на нерухоме майно (права спільної сумісної власності на спірне нежитлове приміщення багатоквартирного будинку, площею 117,8 кв.м) та правомірності набуття відповідачем ОСОБА_4 права власності на вказане нежитлове приміщення.
Статті 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.
Відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Визначення поняття допоміжні приміщення надано у статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», а саме: це - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).
Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», додатку Б Держаних будівельних норм (ДБН) В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.
Згідно з частиною 4 статті 4 ЖК УРСР до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Так, наприклад, сходові клітини, кладові, вестибюлі можуть знаходитись як в окремих жилих, так і в нежилих приміщеннях (сходові клітини в двоповерхових квартирах або нежилих приміщеннях) та призначатись для експлуатації лише цих окремих приміщень та обслуговування їх мешканців, а не мешканців всього багатоквартирного будинку, а підвальні приміщення можуть бути обладнані для здійснення певного виду діяльності і не призначені для експлуатації будинку або побутового обслуговування мешканців (наприклад, при здійсненні торговельної діяльності тощо).
Таким чином, за змістом Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» підвальні приміщення можуть належати до допоміжних приміщень будинку та бути призначені для обслуговування будинку (розміщення в них технічного обладнання тощо), а можуть і не належати та не бути призначені для цих цілей.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 24 вересня 2018 року визнано незаконним та скасовано рішення Сумської міської ради від 22 червня 2011 року № 581-МР «Про затвердження переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми» у частині внесення нежилого приміщення (підвалу), площею 117,8 кв.м, яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , до переліку об'єктів комунальної власності. Також апеляційним судом визнано незаконним та скасовано Свідоцтво про право власності не нерухоме майно від 28 липня 2011 року про право власності територіальної громади міста Суми на нежиле приміщення площею 117,8 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
У вказаному вище рішенні від 24 вересня 2018 року апеляційний суд встановив, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на багатоквартирний будинок, зокрема, викопіровки із плану кварталу на прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 , вбудоване приміщення загального користування, а саме: підвал, площею 117,8 кв.м, який розташований в загальному підвальному приміщенні площею 896,31 кв.м (технічний поверх будинку), знаходилось у загальному користуванні мешканців вказаного будинку, у ньому розташоване технічне оснащення всього житлового будинку (загальнобудинкові мережі водопостачання та водовідведення, загальні водопровідні стояки, спільні для всіх п'яти під'їздів будинку), опалювальні системи (стояки опалення, рушникосушки, регістр опалення), господарсько-побутові каналізації, вентиляційні мережі.
Також суд вказав, що існує необхідність доступу технічного персоналу до спірного приміщення для функціонування житлового будинку, а тому підвальне приміщення не функціонує окремо, воно не є ізольованим від вказаних мереж багатоквартирного будинку, а є з ним одним цілим, тобто воно є обслуговуючим, технологічним, допоміжним стосовно житлового будинку, у якому воно знаходиться. Відтак ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не потрібно доводити своє право власності на це приміщення, оскільки за наявності у нього статусу допоміжного приміщення, воно перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного житлового будинку.
Також апеляційний суд зазначив, що відсутні докази того, що спірне приміщення будувалося не як допоміжне приміщення, а як інше приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду, тобто є самостійним об'єктом нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду у рішенні від 24 вересня 2018 року дійшла висновку, що рішення Сумської міської ради у частині внесення нежилого приміщення (підвалу), площею 117,8 кв.м, яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , до переліку об'єктів комунальної власності, без переведення його з правового статусу допоміжного в інший статус - нежитлового приміщення (ізольованого приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення), є незаконним та таким, що порушує права позивачів як співвласників багатоквартирного житлового будинку, як і свідоцтво про право власності не це приміщення, оскільки отримано не у законний спосіб.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, викладені обставини у рішенні апеляційного суду від 24 вересня 2018 року, яке набрало законної сили, зокрема щодо того, що спірне нежитлове приміщення (підвал) площею 117,8 кв.м є допоміжним, у даній справі доказуванню не підлягають.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи з вимог частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи, що спірне нежитлове приміщення (підвал) площею 117,8 кв.м, право власності на яке було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 , є допоміжним приміщенням, яке призначене для обслуговування житлового будинку, то це приміщення відноситься до спільної сумісної власності співвласників всього будинку, а тому Сумська міська рада не мала права включати це нежиле приміщення до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації шляхом викупу, а управління майна комунальної власності Сумської міської ради, у свою чергу не мало право відчужувати спірне приміщення ФОП ОСОБА_4 .
Крім того, як зазначалось вище, рішенням Апеляційного суду Сумської області від 24 вересня 2018 року було скасоване рішення Сумської міської ради від 22 червня 2011 року № 581 - МР, яким спірне нежиле приміщення внесено до переліку об'єктів комунальної власності та скасоване свідоцтво про право власності територіальної громади міста Суми на це нерухоме майно.
Отже, оскільки документи, на підставі яких у продавця виникло право власності на спірне нежиле приміщення (підвал), а відтак і право розпорядження ним, у судовому порядку скасовані, а законних підстав для відчуження цього приміщення ФОП ОСОБА_4 Управління майна комунальної власності Сумської міської ради не мало, тому, на думку колегії суддів, права позивачів підлягають захисту шляхом визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 11 квітня 2013 року, скасування рішення Сумської міської ради від 26 грудня 2012 року № 2041 МР та усунення перешкод у користуванні спірним допоміжним приміщенням.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права ( частина 1 статті 376 ЦПК України).
Отже, через неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, оскаржуване позивачами рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 27 червня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів ФОП ОСОБА_4 , Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та Сумської міської ради на користь позивача ОСОБА_3 з кожного окремо підлягають стягненню судові витрати за подання позовної заяви по 704, 80 гривень та по 992, 40 гривень за подання апеляційної скарги.
На підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій, а тому розподіл судових витрат щодо нього не здійснюється.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - адвоката Хвостик Яни Сергіївни задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 27 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 , Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та Сумської міської ради задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 26 грудня 2012 року № 2041 МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 26 жовтня 2011 року № 856 - МР «Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації» про включення нежилого приміщення (підвалу), площею, 117,8 кв.м по АДРЕСА_1 до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації шляхом викупу.
Визнати недійсним договір купівлі - продажу шляхом викупу нежилого приміщення (підвалу) площею, 117,8 кв.м по АДРЕСА_1 , укладеного 11 квітня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради.
Зобов'язати фізичну-особу підприємця ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні допоміжним приміщенням загального користування, а саме: підвалом, площею 117,8 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його звільнення.
Стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 , Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та Сумської міської ради з кожного окремо на користь ОСОБА_3 судові витрати за подання позовної заяви по 704 грн. 80 коп., за подання апеляційної скарги по 992 грн. 40 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2019 року.
Головуючий І.В.Орлов
Судді: О.Ю.Кононенко
О.І.Собина