Номер провадження: 11-сс/813/1520/19
Номер справи місцевого суду: 947/20681/19 1-кс/947/11270/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.09.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувшиу відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 30.08.2019 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160330000845 від 28 липня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 30 серпня 2019 року було задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12019160330000845 від 28 липня 2019 року та до ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 28.10.2019 року.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 , запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною залишати житло у нічний час доби.
Доводи апеляційної скарги захисник обґрунтував тим, що слідчий суддя не врахував, що слідчим не доведено обґрунтованість підозри, наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, а також неможливість застування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України захисник мотивував тим, що в матеріалах провадження відсутні докази, що підтверджують прямий умисел ОСОБА_8 на завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. На думку захисника дії підозрюваного слід кваліфікувати за ст.119 КК України.
В обґрунтування відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України захисник послався на те, що слідчий суддя не врахував, що:
-в клопотанні зазначено про можливість знищення неіснуючих предметів, що мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні;
-в клопотанні слідчий не обґрунтував жодний ризик, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, з посиланням на конкретні обставини кримінального провадження.
В обґрунтування можливості застування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу захисник посилається на те, що слідчий суддя не врахував, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується та на неодноразові виклики слідчого вчасно з'являвся.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно із п.3 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).
Разом з тим відповідно до п.175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 р., заява № 42310/04 суд наголошує, що термін “обґрунтована підозра” означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання
під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя дотримався вищевикладених вимог КПК України, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував їх при постановленні оскарженої ухвали та прийняв обґрунтоване та законне судове рішення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме в тому, що 27.07.2019 року, близько о 01.30 год., ОСОБА_10 маючи неприязні стосунки з громадянином ОСОБА_11 , попередньо вступивши в злочинну змову з ОСОБА_8 та ОСОБА_12 та іншими невстановленими особами, маючи спільний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , знаючи місцезнаходження останнього, приїхали до подвір'я автосалону «Car Buro», за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Семена Палія, 25, де знаходився ОСОБА_11 .
Підійшовши до ОСОБА_11 , ОСОБА_10 став навпроти нього, ОСОБА_8 по правий бік, а ОСОБА_12 по лівий бік. Далі ОСОБА_10 почав лаятися на ОСОБА_11 , та реалізуючи злочинний намір, раптово наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_11 , від якого останній втративши рівновагу почав падати назад. Відразу після удару ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , знаходячись з правої сторони від потерпілого, діючи умисно, маючи спільний умисел на спричинення тілесних ушкоджень правою рукою наніс удар в область правої скроневої частини голови ОСОБА_11 . Одночасно з ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , знаходячись з лівої сторони від ОСОБА_11 та реалізуючи спільний злочинний умисел, наніс удар лівою рукою в грудну клітину ОСОБА_11 .
Внаслідок спільних злагоджених дій, а саме нанесення ряду ударів ОСОБА_15 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , втратив рівновагу та впав з висоти власного росту на тверду асфальтовану поверхню, втративши свідомість.
Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06.30 год. доставлений до КУ «Одеська обласна клінічна лікарня», де ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 06.20 год., від отриманих тілесних ушкоджень останній помер.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме:
- протоколом огляду місця події від 27.07.2019 року;
- протоколом огляду від 28.07.2019 року:
- протоколом огляду речей та документів від 30.07.2019 року;
- протоколом допиту потерпілого від 15.08.2019 року;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_16 від 14.08.2019 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 23.08.2019 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 23.08.2019 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 15.08.2019 року;
- висновком експерта №47 (441);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 15.08.2019 року;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 від 28.08.2019 року;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.08.2019 року;
- лікарським свідоцтвом про смерть.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що до клопотання не додані докази, які б вказували на наявність в діях підозрюваного ОСОБА_8 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, спростовуються вищезазначеними доказами, доданими до клопотання.
Злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Таким чином, відповідно до положень ч.2 ст.183 КПК України, до ОСОБА_8 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що в судовому засіданні прокурор довів наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду підтверджується тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі доведеності його вини.
Більш того, апеляційний суд враховує, що відповідно до пунктів 34-36 рішення Європейського суду «Москаленко проти України», обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла бути підставою для його першого взяття під вартою.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України також підтверджується і тією обставиною, що підозрюваний після вчинення кримінального правопорушення залишив місце пригоди, не мешкав за місцем свого проживання. Через два тижні після події був затриманий працівниками поліції під час того, як свідок ОСОБА_19 перевозив підозрюваного ОСОБА_8 до м. Умані.
Також апеляційний суд вважає наявним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі може незаконно впливати на інших учасників події, що сталася та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними первинних показань.
Крім того, апеляційний суд враховує те, що у даному краніальному провадженні проводяться подальші слідчі дії, у тому числі встановлюється місце заходження усіх учасників злочину, та з метою уникнення від кримінальної відповідальності, підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також апеляційний суд враховує, що підозрюваний не має постійного місця проживання на території м. Одеси, та за місцем реєстрації у м. Вознесенськ Миколаївської області не проживає.
Під час апеляційного розгляду було встановлено те, що у підозрюваного ОСОБА_8 відсутні міцні соціальній зв'язки, оскільки він не працює, не навчається, не має власної сім'ї та утриманців.
При цьому апеляційний суд приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що підозрюванийраніше не судимий, проте вважає, що зазначена обставина не зменшує існування вищезазначених ризиків та не спростовує висновок слідчого судді.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_8 .
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги захисника про безпідставність задоволення клопотання слідчого про застосування до його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованими, а слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, який керуючись положеннями п.2 ч.4 ст.183 КК України при застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначив розмір застави, оскільки злочин, що інкримінується ОСОБА_8 спричинив загибель людини.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника, у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 30.08.2019 року, якою до підозрюваного ОСОБА_8 застосовний запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160330000845 від 28 липня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3