Номер провадження: 11-сс/813/1443/19
Номер справи місцевого суду: 495/7247/19 1-кс/495/4216/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.09.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретарів с/з ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 серпня 2019 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160240002029 від 10 серпня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Білгород- Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 діб до 08 жовтня 2019 року та покладено обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160240002029 від 10 серпня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, так як з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, відсутності у ОСОБА_7 , міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та сім'ї, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інший злочин, а також з метою уникнення від кримінальної відповідальності підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілу або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Крім того, прокурор наголошує, що обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить запобіганню встановленим ризикам та виконанню підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Прокурор в судове засідання тричі не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Про причини неявки апеляційний суд не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Враховуючи думку сторони захисту, які наполягали на розгляді апеляційної скарги без участі прокурора, а також те, що прокурор тричі в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги має бути проведений без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та обвинуваченого ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Частиною першою ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 178 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 4 ст.194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В рішенні в справі "Манчіні проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашнього арешту прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п.1 п.п. «с» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали, а доводи апеляційної скарги прокурора є необґрунтованими з огляду на таке.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме в тому, що 10 серпня 2019 року, приблизно о 06 годині, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_10 , біля бази відпочинку «Факел», в районі розташування залізничної станції «Сонячна» в селищі міського типу Затока, міста Білгород-Дністровський Одеської області, ОСОБА_7 , схопив потерпілу ОСОБА_11 обома руками за шию, за для придушення волі ОСОБА_11 до супротиву, розірвавши ланцюжок з жовтого металу, відкрито заволодів кулоном з жовтого металу, при цьому продовжував утримувати потерпілу ОСОБА_11 . В цей час, ОСОБА_10 , шляхом ривку з рук потерпілої ОСОБА_11 , заволодів жіночим рюкзаком, чорного кольору, в якому знаходились грошові кошти потерпілої в сумі 1313 гривень, 20 доларів США, 90 рублів Республіки Білорусь, та банківська картка на ім'я останньої. Після здійснення відкритого заволодіння майном потерпілої, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , з місця події зникли, при цьому розподілили викрадені гроші потерпілої ОСОБА_11 , тим самим розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Зазначена підозра не є предметом оскарження в даному випадку та підтверджується доказами, долученими до клопотання слідчого, а саме:
-протоколом прийняття заяви про вчинений злочин;
-протоколом огляду місця події;
-протоколом допиту потерпілої;
-протоколом допиту свідків;
-протоколами пред'явлення особи для впізнання;
-протоколом пред'явлення речей для впізнання;
-протоколом затримання;
На думку апеляційного суду, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що в судовому засіданні прокурор довівши наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не зміг довести про наявність усіх зазначених у клопотанні ризиків та про неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Зокрема, в клопотанні слідчий зазначив, що наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тяжкістю вчиненого злочину.
При цьому, в рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Тобто, наявність лише тяжкості вчиненого злочину та розміру покарання у разі визнання особу винною, не можуть бути беззаперечними обставинними для встановлення ризиків, передбачених п.п.1,3,5 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 України спростовується тим, що підозрюваний за кожною вимогою апеляційного суду та суду першої інстанції з'являється, а також виконує покладенні на нього обов'язки.
Стороною обвинувачення не було надано жодних доказів, які б свідчили, що підозрюваний перебуваючи на волі намагався впливати на потерпілу та свідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що свідки та потерпіла вже допитані органом досудового розслідування.
Такожапеляційний суд вважає, що слідчим не доведена наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, так як в клопотанні слідчого не викладено жодних обставин, які б підтверджували наявність цього ризику.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчим у клопотанні не доведено про наявність ризиків, передбачений п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд вважає, що з урахуванням того, що у кримінальному провадженні не усі докази зібрані, а також не усі особи допитані, наявний ризик передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню.
Також слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що органами досудового розслідування не доведено обставин, передбачених п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, а саме неможливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки твердження з цього питання ґрунтуються на припущеннях, в зв'язку з чим підозрюваному був обраний більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя при застосуванні підозрюваному більш м'якого запобіжного врахував, що підозрюваний раніше не судимий, має місце постійного проживання та позитивно характеризується.
Під час апеляційного розгляду було встановлено, що з часу застування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, підозрюваний належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, самостійно на першу вимогу з'являється в судове засідання апеляційного суду.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що під час досудового розслідування до підозрюваного ОСОБА_7 може бути застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Апеляційний суд вважає, що застосування саме такого запобіжного заходу буде достатнім та необхідним для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та дасть змогу органу досудового розслідування контролювати місце його перебування.
Відповідно до приписів п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді немає.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 серпня 2019 рокупро відмову в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160240002029 від 10 серпня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3