Номер провадження: 11-кп/813/1224/19
Номер справи місцевого суду: 496/4455/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.09.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретарів с/з ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 19.06.2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016160000000708 від 20.11.2016 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 був продовжений строк тримання під вартою, -
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 19.06.2019 року ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України був продовжений строк тримання під вартою до 17.08.2019 року.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Доводи апеляційної скарги захисник обґрунтував тим, що оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування істотних порушень вимог кримінального процесуального закону захисник посилався на те, що суд задовольнив клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою, який не мав на це повноважень, оскільки він був включений у групу прокурорів на підставі постанови заступника прокурора області, який, згідно вимог ст.ст.36, 37 КПК України, не має повноважень змінювати групу прокурорів, що встановлена практикою апеляційного суду Одеської області та судів України.
В обґрунтування невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження захисник зазначив про те, що суд при розгляді клопотання не врахував, що прокурором не доведено подальше існування встановлених ризиків або з'явлення нових ризиків та про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Прокурором безпідставно зазначено у клопотанні про те, що обвинувачений на стадії досудового розслідування протягом трьох місяців не з'являвся до суду для розгляду клопотання про застування запобіжного заходу, оскільки у зазначений час ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні реанімації.
Суд при продовженні строку тримання під вартою не врахував, що з моменту вручення обвинуваченому повідомлення про підозру він не переховувався від органів досудового розслідування, з'являвся на виклики та виконував усі обов'язки.
Обвинувачений ОСОБА_8 в порушення вимог ЄСПЛ тримається під вартою більше 80 місяців.
Одна лиж тяжкість злочину не є безумовною підставою для продовження найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В клопотанні прокурора та в ухвалі суду не обґрунтовано, яким чином обвинувачений може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд при розгляді клопотання не дав належної оцінки стану здоров'я обвинуваченого, який потребує лікування, яке не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятору, так як ОСОБА_8 має ряд тяжких захворювань, у тому числі онкологічні захворювання, в зв'язку з чим він переніс велику кількість операцій. Обвинувачений переведений до медичної установи для диспансерного нагляду, є інвалід 2 групи.
Обвинувачений ОСОБА_8 має стійкі соціальні зв'язки, одружений, має двох малолітніх дітей, має місце проживання за яким позитивно характеризується.
Також захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу суду та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисник обґрунтував тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, винесена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування істотних порушень вимог кримінального процесуального закону захисник посилався на те, що суд задовольнив клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою, який не мав на це повноважень, оскільки він був включений у групу прокурорів на підставі постанови заступника прокурора області, який, згідно вимог ст.ст.36, 37 КПК України, не має повноважень змінювати групу прокурорів, що встановлена практикою апеляційного суду Одеської області та судів України. Клопотання складено не процесуальним керівником у кримінальному провадженні, а прокурором, який не є процесуальною особою у кримінальному провадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисників, які підтримали вимоги апеляційних скарг, дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
13.06.2019 року рішенням Конституційного суду України №4-р/2019 року було вирішено питання про можливість оскарження стороною захисту ухвал щодо застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або у продовженні його строку.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до ч.3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, в суді першої інстанції триває судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому встановлення на даному етапі його вини у чинні інкримінованого злочину відноситься до компетенції суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги зазначене, апеляційний суд вважає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України на даній стадії вже не перевіряється.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції був продовжений строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки суд дійшов висновку про те, що прокурором доведені обставини, передбачені п.1 ч.3 ст.199 КПК України, зокрема, що ризики, передбачені пунктами 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України встановлені в ухвалі слідчого судді при застосуванні запобіжного заходу не зменшилися, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим ризикам.
Апеляційним суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Зокрема, враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
З урахування того, що у кримінальному провадженні не всі докази дослідженні, а також того, що обвинувачений не визнає вину, апеляційний суд вважає наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
З метою уникнення від кримінальної відповідальності, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що обвинувачений раніше не судимий, одружений, має двох малолітніх дітей, має місце проживання, за яким позитивно характеризується, апеляційний суд вважає їх такими, що відповідають дійсності, однак наголошує на тому, що зазначені обставини не зменшують існування вищезазначених ризиків.
На думку суду апеляційної інстанції, зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що до теперішнього часу не відпали ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарг про те, що обвинувачений потребує лікування, яке не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятору, спростовуються листом начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеської області, в якому не зазначено про неможливість в умовах установи надати обвинуваченому необхідну медичну допомогу.
Доводи сторони захисту про те, що клопотання про продовження строк тримання під вартою подано прокурором ОСОБА_9 , який не мав на це повноважень, апеляційний суд визнає необгрунтованими, оскільки на підставі постанови заступника прокурора Одеської області він був включений у групу прокурорів у кримінальному провадженні №12016160000000708.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції об'єктивно врахував обставини справи, дані про особу обвинуваченого та дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою, тому апеляційні скарги захисників підлягають залишенню без задоволення.
Крім того, 16.08.2019 року, 27.08.2019 року, 02.09.2019 року та 12.09.2019 року прокурори - процесуальні керівники у кримінальному провадженні №12016160000000708 від 20.11.2016 року в судові засідання не з'явилися.
27.08.2019 року та 02.09.2019 року Одеським апеляційним судом були постановлені ухвали про зобов'язання прокурора Одеської області забезпечити участь в судових засіданнях прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016160000000708, однак прокурор в судові засідання Одеського апеляційного суду не з'явився.
Відповідно до ч.1 ст.324 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор у кримінальному провадженні, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття прокурора до суду. Одночасно, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора, який не прибув, перед органом, що згідно із законом уповноважений притягати його до дисциплінарної відповідальності.
Зазначене неналежне виконання працівниками прокуратури положень ч.ч.1,2 ст.9, ч.1 ст.22 та ст.36 КПК України, тягне за собою порушення загальних засад кримінального провадження, передбачених положеннями ст.7 КПК України, в тому числі розумність строків кримінального судочинства.
За таких обставин та керуючись вимогами ч.1 ст.324 КПК України апеляційний суд вважає за необхідне порушити перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів - процесуальних керівників у кримінальному провадженні №12016160000000708 від 20.11.2016 року за систематичне неприбуття у судові засідання Одеського апеляційного суду.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 532 КПК, -
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 19.06.2019 року, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016160000000708 від 20.11.2016 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 був продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 17.08.2019 року, - залишити без змін.
Порушити перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів - процесуальних керівників у кримінальному провадженні №12016160000000708 від 20.11.2016 року за систематичне неприбуття у судові засідання Одеського апеляційного суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4