Дата документу 25.09.2019 Справа № 315/85/19
ЄУ № 315/85/19 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. № 11-кп/807/1327/19 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянула 25 вересня 2019 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 3 червня 2019 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гуляйполе Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України.
Встановлені судом першої інстанції обставини:
31 липня 2018 року близько 23.00 години в м. Гуляйполе Запорізької області ОСОБА_7 , маючи прямий умисел,спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з клумби, прилеглої до території домоволодіння АДРЕСА_2 , таємно викрав з колодязя металевий чавунний люк вагою 45 кг вартістю 5 грн. за 1 кг на суму 225 грн., який належить ОСОБА_10 , після чого з викраденим зник, спричинивши ОСОБА_10 матеріального збитку на вище вказану суму.
Він же, ОСОБА_7 , 01 серпня 2018 року близько першої години ночі в м.Гуляйполе Запорізької області, діючи повторно, маючи прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з клумби, прилеглої до території домоволодіння АДРЕСА_3 , таємно викрав з колодязя металевий чавунний люк вагою 45 кг вартістю 5 грн. за 1 кг на суму 225 грн., який належить ОСОБА_11 , після чого з викраденим зник, спричинивши ОСОБА_11 матеріального збитку на вище вказану суму.
Крім того, він же, ОСОБА_7 , 03 серпня 2018 року, близько 10.30 години в м.Гуляйполе Запорізької області, діючи повторно, керуючись корисливими мотивами, знаходячись на автодорозі сполученням «Гуляйполе-Пологи», на околиці м.Гуляйполе, в 80-ти метрах від домоволодіння №116 по вул.Пологівський шлях в напрямку м.Пологи, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом - скутером «Honda Dio», який знаходився на узбіччі автошляху, діючи всупереч волі власника транспортного засобу, запустив двигун ключем, який власник залишив у ніші для зберігання речей даного скутеру, та поїхав на ньому в напрямку м.Пологи, чим таємно незаконно заволодів скутером «Honda Dio» реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 4051,79 грн., який належить ОСОБА_12 . На вказаному транспортному засобі ОСОБА_7 зник з місця пригоди та в той же день був виявлений з цим транспортним засобом працівниками поліції в м.Пологи Запорізької області.
Вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 3 червня 2019 року:
ОСОБА_13 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України, та йому призначено покарання
за ч.1 ст.185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
за ч.2 ст.289 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено ОСОБА_7 остаточну міру покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням і остаточно призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1, п.п.2,4 ч.2 ст.76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Скасовано ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів з проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 858 грн. 00 коп.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 , не погоджується з оскаржуваним вироком в частині звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначення ОСОБА_14 покарання із застосуванням положень ст.75 КК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, та стало наслідком неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, не погоджується із встановленою судом пом'якшуючою обставиною покарання - щире каяття, оскільки вважає, що в діях ОСОБА_7 не вбачається щирого каяття у вчинених злочинах, а є лише спосіб уникнення покарання у вигляді ув'язнення.
Просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі, за ч.2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, за ч.2 ст.289 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_7 призначити остаточну міру покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення мені суворого покарання більш суворим покаранням і остаточно призначити йому покарання виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, вважав її обґрунтованою та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
Захисник у судовому засіданні висловив заперечення вимогам апеляційної скарги прокурора.
Обвинувачений у судовому засіданні не погодився з апеляційною скаргою прокурора, вказав, що викрадене майно повернуто, та зазначив про працевлаштованість на власному СТО.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України та загальної засади змагальності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому, відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, колегія суддів переглядає вирок суду в межах апеляційного скарги прокурора, тобто в частині застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання.
Порушень вимог Закону, які б слугували підставою для зміни, чи скасування судового рішення, колегією суддів не виявлено.
Перевіряючи доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому, призначене покарання не повинно мати на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
У даному кримінальному провадженні, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали беззаперечні підстави вважати, що покарання ОСОБА_7 призначено із порушенням визначених законом загальних засад.
Колегією суддів встановлено, що при призначенні ОСОБА_7 покарання судом належним чином виконані вимоги ст. ст. 50, 65 КК України та враховані характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та середньої тяжкості злочинами; обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, якими судом було визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування потерпілим матеріальної шкоди та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Судова колегія вказує на неспроможність аргументів прокурора щодо відсутності в діях ОСОБА_7 щирого каяття з урахуванням суб'єктивного ставлення ОСОБА_7 до вчинених ним кримінальних правопорушень, як суспільно - небезпечних діянь, так і суспільно - небезпечних наслідків,що характеризується дієвим каяттям та додатково зауважує на відсутності в прохальній частині апеляційної скарги прокурора вимоги про виключення із мотивувальної частини вироку визнану місцевим судом пом'якшувальну обставину у вигляді щирого каяття.
Взявши до уваги та належним чином оцінивши обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкцій інкримінованих злочинів та із застосуванням положень ст. 70 КК України, що не оспорюється апелянтом.
Одночасно, місцевий суд, обґрунтовуючи призначене покарання, послався і наінші відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_7 є особою раніше не судимою; має малолітнього сина 2012 року народження, на утримання якого сплачує аліменти; має постійне місце проживання і реєстрації, де характеризується виключно позитивно; заробляв на життя, працюючи автослюсарем на власній СТО; його стан здоров'я; не перебування не спецобліку у лікаря нарколога, незадовільний психічний стан здоров'я та, як наслідок, перебування на обліку у лікаря-психіатра з 2004 року.
Сукупність встановлених обставин, надавали місцевому суду підстави для застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 75, 76 КК України.
На користь прийнято рішення свідчить і висновок досудової доповіді органу пробації, згідно якого виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (а.п. 101-104), а також позиція потерпілих не позбавляти волі ОСОБА_7 .
Визначення відносно ОСОБА_7 іспитового строку максимальної тривалості в три роки є дієвим додатковим важелем досягнення мети виправлення, оскільки обвинувачений буде тривалий час перебувати під контролем органу пробації, який здійснюватиме наглядові та соціально-виховні заходи відносно обвинуваченого.
Колегія суддів з законністю та справедливістю покарання погоджується, оскільки при його призначенні суд першої інстанції прийняв до уваги, правильно оцінив та достатньою мірою врахував всі обставини, що мають значення відповідно до закону у їх сукупності, а призначене покарання з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Доводи прокурора щодо безпідставності звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є непереконливими, на їх обґрунтування прокурор не посилається на будь-які обставини або докази, які не були відомі суду або не дістали оцінки у вироку. Фактично апеляційна скарга полягає у міркуваннях загального характеру щодо невідповідності призначеного покарання принципам справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, його неспівмірності вчиненому злочину, а також у переоцінці обставин, яким судом першої інстанції у вироку була надана оцінка, з правильністю якої колегія суддів погоджується.
Колегія суддів знаходить необхідним звернути увагу, що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому погоджується з тим, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого та досягнення інших цілей покарання без ізоляції ОСОБА_7 від суспільства.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що сукупність певних обставин у вигляді зайнятістю ОСОБА_7 працею на власній СТО, позитивна характеристика обвинуваченого за місцем проживання, наявність стійких соціальних зв'язків, у сукупності із відсутністю відомостей про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, наявністю обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що його обтяжують, ставленням обвинуваченого до скоєного, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, позицію потерпілих, давали достатні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, зі звільненням від його відбування з випробуванням.
Отже вищенаведене спростовує аргументи апелянта щодо неможливості виправлення й перевиховання обвинуваченого із застосуванням інституту звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, що обумовлює відхилення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 3 червня 2019 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4