Справа № 303/413/19
Іменем України
01 жовтня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.,
за участі секретаря - Чучка Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 08 лютого 2019 року (головуючий суддя Кость Н.В.) у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області Клованич В.М. у виконавчому провадженні ВП №4133275, визнання незаконними та скасування постанов, -
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив:
- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанов від 10.01.2019 у виконавчому провадженні ВП №4133275: - про встановлення йому тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; - про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами; - про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання; - про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
- визнати незаконними та скасувати вказані чотири постанови від 10.01.2019.
Скаргу мотивовано тим, що він не мав наміру ухилятися від своїх обов'язків щодо сплати аліментів на утримання дитини, проводив їх сплату несвоєчасно, у зв'язку з відсутністю постійної роботи. За період 2017 - 2019 років державний виконавець не ставив до нього претензій, а про наявність великого розміру заборгованості за аліментами в сумі 95 530,564 грн. скаржник дізнався із постанов від 10.01.2019.
Також зазначав, що має на утриманні інших осіб: неповнолітніх дітей, дружину, матір дружини, яка є інвалідом 2-ї групи. При цьому дружина не може працювати, оскільки змушена постійно перебувати біля своєї хворіючої матері. Такі доводи ОСОБА_1 повідомляв державному виконавцю, який, на погляд скаржника, не врахував пояснень боржника.
Вказував, що є водієм-таксистом, інколи шукає сезонну роботу за кордоном, а оскаржувані постанови порушують його конституційне право на працю, позбавляють можливості заробляти на життя.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 08.02.2019 у задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовлено.
На цю ухвалу подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та його скаргу на дії державного виконавця задовольнити.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам скарги на дії державного виконавця. Зокрема Бабидорич І.І. зазначає, що при ухваленні рішення суду аліменти визначено у розмірі 1/4 частки від заробітку, оскільки він працював у Мукачівській дистанційній колії; у вересні 2003 року ОСОБА_1 звільнено, проте аліменти нараховувались на 1/4 заробітку, якого скаржник фактично не мав; скаржник повідомляв державного виконавця про відсутність стабільного заробітку. Вказує, що має на утриманні інших двох неповнолітніх дітей, дружину, матір дружини, яка є інвалідом 2-ї групи. При цьому, дружина не може працювати, оскільки змушена постійно перебувати біля своєї хворіючої матері. Зазначає, що за період 2017 - 2019 років державний виконавець не ставив до ОСОБА_1 претензій, не вживав до нього попереджень. Оскаржувані постанови порушують його конституційне право на працю, позбавляють можливості заробляти на життя.
У відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець Клованич В.М. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.
В судове засідання апеляційного суду з'явилась також ОСОБА_2 , яка є стягувачем у виконавчому провадженні ВП №4133275, проте не була зазначена ОСОБА_1 як заінтересована особа у даній справі. Стягувач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, а також заслухавши позицію ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції колегія суддів дійшла таких висновків.
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Мукачівському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області знаходиться виконавче провадження ВП №4133275 з примусового виконання виконавчого листа № 2-487, виданого 27.03.2003 Мукачівським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 20.03.2003 і до досягнення дитиною повноліття.
Виконавче провадження було відкрито постановою державного виконавця від 08.01.2004 (6-14).
Аліменти боржник належним чином не сплачував, внаслідок чого його заборгованість за період із 20.03.2002 по 10.01.2019 становить 95 530,564 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
У зв'язку з цим державним виконавцем Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області винесено чотири постанови від 10.01.2019:
- про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України (а.с. 7-8);
- про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами (а,с. 9-10);
- про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві полювання (а.с. 11-12);
- про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (а.с. 13-14);
ОСОБА_1 визнає ту обставину, що йому було відомо про свої зобов'язання зі сплати аліментів, що знав про виконавче провадження, повідомляв державного виконавця про те, що в нього на утриманні є інші особи та про відсутність регулярного стабільного заробітку.
Згідно обчисленого державним виконавцем розрахунку заборгованості від 28.12.2018 ОСОБА_1 станом на 01.01.2018 мав заборгованість за попередні роки в розмірі 75 8684,54 грн., протягом всього 2018 року аліменти боржник сплатив тільки у червні у сумі 1000,00 грн. Залишок заборгованості ОСОБА_1 станом на 28.12.2018 становив 95 530,54 грн. (а.с. 67).
Згідно вимог ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить мотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів в повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Колегія суддів вважає, що аліменти у розмірі 1/4 частки від заробітку, що були визначені рішенням суду, є незначними, зокрема такий розмір аліментів на одну дитину (одна чверть заробітку платника аліментів) наразі згідно чинного законодавства (ч. 5 ст. 183 СК України) стягується на підставі судового наказу (в порядку спрощеного виду судового провадження).
Достеменно знаючи про необхідність виконання зобов'язань зі сплати аліментів, покладених на нього судовим рішенням, боржник ОСОБА_1 не сплачував належним чином аліменти на утримання дитини, до моменту винесення оскаржуваних постанов не вчиняв дій, спрямованих на погашення заборгованості та належного виконання рішення суду. Боржник не навів будь-яких доводів і не надав доказів на обґрунтування неможливості виконати свій обов'язок чи наявність будь-яких не залежних від нього об'єктивних обставин, які перешкоджали виконувати його зобов'язання на момент винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов.
Знаючи про свої зобов'язання зі сплати аліментів, ОСОБА_1 не звертався із позовом про зміну розміру аліментів, не звертався за розстроченням або відстроченням сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Таким чином, указану поведінку боржника ОСОБА_1 слід вважати ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Отже, дії державного виконавця щодо обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, у праві користування транспортними засобами, у праві полювання, у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, відповідними пристроями - до погашення заборгованості зі сплати аліментів здійснені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та в межах повноважень, наданих державному виконавцю.
Такі дії державного виконавця були спрямовані на практичну реалізацію положень діючого законодавства для належного виконання судового рішення про стягнення аліментів, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання на всій території України.
Отже постанови, прийняті державним виконавцем з метою реалізації охоронюваних законом прав дитини для забезпечення її належного розвитку. ОСОБА_1 не довів, що ці постанови порушують законні права й інтереси скаржника.
До апеляційного суду ОСОБА_1 надано копії фіскальних чеків на підтвердження того, що ним було сплачено на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн. у вересні 2019 року, тобто після винесення оскаржуваних постанов державного виконавця від 10.01.2019.
Враховуючи тривале невиконання судового рішення, колегія суддів вважає, що постанови про встановлення тимчасових обмежень боржника у правах, у тому числі й права залишати країну та права керування транспортними засобами, слід вважати виправданим, оскільки вони сприяють досягненню цілі погашення боргу.
Доводи скаржника про те, що встановлення обмеження права керування транспортними засобами та права залишати країну позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування є голослівним.
Твердження боржника про те, що джерелом його доходів є робота водія в Угорщині не підтверджене належними й допустимими доказами (дані трудової книжки, контракти, договори, ліценції на право здійснення окремих видів господарської діяльності, яка передбачає наявність посвідчення водія тощо). Колегією суддів було відмовлено апелянту у приєднанні до матеріалі справи фотокопії документу угорською мовою, наданого на підтвердження його працевлаштування, оскільки такий було надано без належного перекладу.
Твердження скаржника про те, що він не ухилявся від сплати аліментів, а заборгованість виникла через відсутність офіційної роботи, перебування на утриманні інших осіб, суд вважає необгрунтованими, оскільки заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів значно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Наявність у платника аліментів інших осіб на утриманні не позбавляє боржника обов'язку по матеріальному забезпеченню доньки від першого шлюбу, не звільняє від обов'язку виконувати судове рішення.
ОСОБА_1 не надано доказів того, що ОСОБА_4 , яка є інвалідом 2-ї групи, перебуває на його утриманні.
Скаржником не доведено наявність обставин, передбачених ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності яких тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано.
Посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Котій проти України» щодо необхідності дотримання судами принципу пропорційності втручання у сімейне життя судом відхиляються, оскільки зазначені у вказаному рішенні обставини не є тотожними тим правовим відносинам, які склалися у справі, що розглядається.
Судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, скаржником не доведено обставин щодо неправомірності дій державного виконавця з приводу винесення оскаржуваних постанов.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 08 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.
Головуюча:
Судді: