22-ц/804/2582/19
221/581/18
Єдиний унікальний номер 221/581/18
Номер провадження 22-ц/804/2582/19
Головуючий у 1-й інстанції Мохов Є.І.
Доповідач Биліна Т.І.
09 жовтня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Биліни Т.І.,
суддів Мироненко І.П., Баркова В.М.
за участю секретаря Тулянкіної М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 26 червня 2019 року у справі за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
07 лютого 2018 року позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (надалі ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому зазначив про необхідність стягнення з відповідача на його користь заборгованості за послуги центрального опалення квартири АДРЕСА_1 за період з 01.12.2014 по 31.12.2017 в сумі 29026,04 грн., суму збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5874,18 грн., 3% річних у розмірі 1086,79 грн., судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
В мотивування позову, зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням обов'язку по сплаті спожитих послуг з теплопостачання, за особовим рахунком відповідача № 603 за період з 01.12.2014 по 31.12.2017 роки утворилась заборгованість в сумі 29026,04 грн. Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 17.01.2018 року позивачу відмовлено у видачі судового наказу, оскільки вимоги про стягнення заборгованості заявлено поза межами позовної давності, тому наявний спір про право. На сьогодні заборгованість відповідачем не погашена і добровільно її погашати відповідач відмовляється
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 26 червня 2019 року позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість у період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року за послуги теплопостачання в розмірі 1914,04 грн., а також збільшення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.12.2017 р. по 31.12.2017 роки у розмірі 187,57 грн. , 3% річних за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року у розмірі 57,42 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 881 грн. Період стягнення з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року відповідає прохальній частині позовної заяви.
Не погодившись з даним рішенням позивач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі та стягнути заборгованість за період з 01.12.2014 по 31.12.2017 роки.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що у судовому засіданні в суді першої інстанції із усних заперечень відповідача було встановлено, що у тексті позовної заяви, а саме в прохальній частині, позивач здійснив описку і замість періоду за який виникла заборгованість з «01.12.2014 по 31.12.2017 роки» вказав з «01.12.2017 по 31.12.2017 роки». В якості підтвердження, що позов стосується періоду з «01.12.2014 по 31.12.2017 роки є розрахунок заборгованості, долучений до позовної заяви. Під час судового засідання було встановлено, що позивач надавав послуги з теплопостачання в зазначений період, що підтверджується актами про включення за 2014-2017 роки. Також, з виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідачем у період з 23.10.2014 року по 31.12.2017 року не проводилась оплата за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість. Таким чином, вважають, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову лише за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року є таким, що не відповідає матеріалам справи і є необґрунтованим. Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував взагалі часткове задоволення позову. Натомість у тексті рішення є посилання на застосування загального строку позовної давності.
Представник позивача Самокиш А.О. в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення першої інстанції - залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи попереджена належним чином.
Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає, обставини судом першої інстанції встановлено неповно, висновки зроблено з порушенням норм процесуального закону.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не проводилась оплата за надані позивачем послуги за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року, що свідчить про невиконання відповідачем своїх обов'язків.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Дійсно ч.2 ст.264 ЦПК України передбачено, що суд не може виходити за межі позовних вимог.
Проте суд першої інстанції не звернув уваги, що позовна заява містить протиріччя, а саме в прохальній частині позову, зазначено період за який виникла заборгованість який не відповідає змісту мотивувальної частини позову, як наслідок розмір заборгованості обчислений судом відповідно прохальної частини позову не відповідає розрахунку суми боргу долученого позивачем до матеріалів справи, ціні позову та розміру сплаченого судового збору.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначається, позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно положень ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд першої інстанції не дотримався вище зазначених вимог закону, а як наслідок неповністю встановив обставини по справі та допустив невідповідність висновків обставинам справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками встановленими судом першої інстанції стосовно того, що позивач надає послуги з теплопостачання згідно Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», що повністю підтверджено актами про включення від 23.10.2014 року №563-14, 15.10.2015 року, 15.10.2016 №77-16, 16.10.2017 та особовим рахунком № НОМЕР_1 , складеним відносно відповідача на адресу квартири АДРЕСА_1 . (а.с.9, 11, 13, 15)
З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконувала свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг внаслідок чого має заборгованість за період з 01.12.2014 по 31.12.2017 в сумі 29026,04 грн. Внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 5874,18 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1086,79 грн.
Відповідач не була присутня в суді першої інстанції внаслідок неналежного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заявив клопотання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків щодо зміни постановленого рішення в частині періоду та розміру заборгованості за надану послугу з теплопостачання.
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ст.ст. 67-68 Житлового Кодексу України плата за комунальні послуги є обов'язковою та повинна проводитись своєчасно.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Частинами першою, п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 17 січня 2019 року відмовлено ОКП «Донецьктеплокомуненерго'у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання з причини заявлення вимог про стягнення заборгованості поза межами позовної давності. (а.с.20)
Судовий наказ відповідно до положень ст.160 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання позивачем заяви про видачу судового наказу в порядку передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває позовну давність.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на споживача послуг покладено обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право виконавця послуг відповідно до частини першої статті 509 ЦК України вимагати сплату грошей за надані послуги.
Ухвалюючи рішення в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції повинен виходити з того, що інфляційні втрати та 3 % річних нараховуються з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу у межах трьох років.
Аналізуючи, що позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу 16 січня 2018 року, а заборгованість нарахував з грудня 2014 року, колегія суддів вважає доцільним застосувати строк позовної давності та стягнути борг за період з 16 січня 2015 року в розмірі 27715,64грн.(29026,04грн. - 873,60грн. -(873,60грн : 2).
Застосування строку позовної давності стосується і стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, які необхідно обчислювати з 20.02.2015 р. по 31.12.2017 роки, розмір інфляційних витрат повинен дорівнювати 4115,34 грн. , а 3% річних розміру 890,68 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено без дотримання норм процесуального права, воно повинно бути змінено з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно положень ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 90,9% з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 4005,30 грн.
Повний текст постанови виготовлено _14 жовтня 2019 року.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» - задовольнити частково.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 26 червня 2019 року змінити.
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь КП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість у період з 16.01.2015 року по 31.12.2017 року за послуги теплопостачання в розмірі 27715.64 грн. на розрахунковий рахунок в Єдиному розрахунковому центрі ОКП «ДТКЕ» № НОМЕР_3 у ПАТ «ПУМБ» м.Київ МФО 334851 код ОКПО 26221744 (отримувач ВО «Волновахаміжрайтепломережа»), а також збільшення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 20.02.2015 р. по 31.12.2017 роки у розмірі 4115,34 грн. , 3% річних за період з 20.02.2015 року по 31.12.2017 року у розмірі 890,68 грн. та витрати по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 4005,30 грн. на розрахунковий рахунок ВО «Волновахаміжрайтепломережа» № НОМЕР_4 у ТВБВ № 10004/0312 філії ДОУ АТ «Ощадбанк» МФО 335106 код ЄДРПОУ 03562477.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Т.І. Биліна
Судді І.П. Мироненко
В.М. Барков