Справа№592/14987/18
Провадження №2/592/538/19
07 жовтня 2019 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого - судді Котенко О.А., за участю секретаря судового засідання - Савіної К.С., позивача-відповідача - ОСОБА_1 , відповідача-позивача - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в тому числі в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - Сумська міська рада в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг» у м.Суми, Служба у справах дітей Сумської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування житлом у будинку та зустрічним позовом ОСОБА_2 , яка діє в тому числі в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Сумської міської ради про вселення до будинку,-
Позивач-відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і вимоги обґрунтовує тим, що він є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтв про право власності за заповітом від 26.09.2014 року. На час прийняття ним спадщини та реєстрації в спірному будинку, йому видавались довідки, що він зареєстрований в ньому один. В 2017 році йому стали надходити платівки про оплату комунальних послуг, в яких зазначено, що в належному йому будинку зареєстровані п'ять осіб. Він став з'ясовувати ці обставини і дізнався, та отримав довідку, що в належному йому будинку зареєстрована ОСОБА_2 та троє її неповнолітніх дітей. Як він з'ясував ОСОБА_2 була зареєстрована в будинку за життя попередніх власників, колись в цьому будинку мешкала разом з дочкою, але років сім тому за пропозицією бабусі виселилась з будинку та після цього в спірному будинку жодного разу не з'являлась. Дітей в будинку зареєструвала без згоди та відома власників, молодші діти в будинку ніколи не мешкали. Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб. Реєстрацією відповідачки та її дітей в належному йому будинку йому чиняться перешкоди в користуванні належним йому будинком. Він вимушений сплачувати зайві комунальні платежі, він вимушений питати її згоди на реєстрацію в будинку інших осіб. Крім того, в зв'язку з реєстрацією відповідачки в будинку його турбують її кредитори. Йому необхідно вирішити питання отримання житлової субсидії на оплату комунальних витрат. Реєстрація в належному йому будинку відповідачки та її дітей за відсутності відомостей про отримувані ними доходи призводить до того, що він не має можливості отримати субсидію. Просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача - ОСОБА_2 , не чинити йому перешкод в користуванні належним йому майном - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання її - ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловою площею в зазначеному будинку.
Відповідач-позивач ОСОБА_2 , яка діє в тому числі в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою (а.с.50-51), і обґрунтовує вимоги тим, що в зазначеному будинку вона проживала ще з дитинства - з батьком, ОСОБА_7 , мамою ОСОБА_8 , молодшою сестрою ОСОБА_9 . Він належав їх з позивачем діду та бабі. Її батько та батько позивача - рідні брати. З 18.02.1997 року вона проживала та була зареєстрована в ньому як член сім'ї. В будинку вона займала велику кімнату, площею 20 м.кв. В ній жила разом із донькою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 ще з періоду їх народження. Її бабуся, ОСОБА_12 , разом із дружиною її дядька, матір'ю позивача ОСОБА_13 вигнали її з дітьми в жовтні 2010 року. Ключі від вхідних дверей забрали. Через шість місяців вона намагалася повернутися додому, але родичі, в тому числі і позивач не впустили її в будинок. Після смерті батька та бабусі вона планувала повернутися до будинку. Позивач переоформив будинок на своє ім'я, заявивши, що їй тут нічого шукати. В спірному будинку зараз проживають позивач ОСОБА_1 - її двоюрідний брат із своїм батьком, її дядьком, ОСОБА_14 . Вважає, що вона та діти не втратили права користування спірним житлом, оскільки їх вигнали та не впускали до нього і іншого житла в них немає, а це - поважні причини. Просить суд ухвалити рішення, яким вселити її, ОСОБА_2 , 1980 року народження та неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , 2002 року народження, ОСОБА_5 , 2009 року народження, ОСОБА_6 , 2011 року народження, в будинок , що за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язавши ОСОБА_1 надати ключі від зазначеного будинку.
В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 ,повністю підтримав свої позовні вимоги, з зазначених в позові підстав, просив суд їх задовольнити, та не визнав позовні вимоги ОСОБА_2 , надавши відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_2 була зареєстрована в будинку за життя попередніх власників, в 2010 році разом з дітьми виїхала з будинку, з цього часу в спірному будинку жодного разу не з'являлась. Дітей в будинку зареєструвала без згоди та відома власників в 2017 році, молодші діти в будинку ніколи не мешкали. Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 12 липня 2018 року у справі №592/13602/17, яке залишено в силі постановою Апеляційного суду Сумської області від 25.09.2018 року, за його позовом до цих же відповідачів встановлені факти, що відповідачка протягом останніх 7 років (з листопада 2010 року) без поважних причин не проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснює оплату за комунальні послуги та не приймає участі у здійсненні поточного ремонту вказаного житлового будинку, що свідчить про втрату нею інтересу до спірного домоволодіння. Судом встановлено факт відсутності відповідачів в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить йому, без поважних причин понад один рік. Виходячи з викладених обставин, та зазначеної норми права щодо доказування, факт не проживання ОСОБА_2 з дітьми в належному йому спірному будинку без поважних причин понад один рік, не підлягає доказуванню, так як цей факт встановлений судовим рішенням. ОСОБА_2 власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 не є. ОСОБА_2 з дітьми не мешкає в спірному будинку без поважних причин понад один рік. ОСОБА_2 ніколи не була членом його сім'ї, що встановлено судовим рішенням у справі №592/13602/17. Дітей в спірному будинку ОСОБА_2 зареєструвала тільки в 2017 році без згоди власника будинку, та навіть не поставивши до відома про це власника будинку. На час реєстрації в будинку жоден з її дітей в будинку не мешкав. В своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що їй з дітьми ніде проживати. Проте, в попередньому судовому засіданні, даючи пояснення в суді, в тому числі і в апеляційному суді, вона зазначала, що вона та її діти мешкають разом з нею та її чоловіком. В належному їй будинку її цікавить тільки реєстрація, а не право на житло. Зазначене підтверджується і встановленими фактичними обставинами, а саме тим, що протягом більш ніж 8 років ОСОБА_2 з дітьми не мешкає в спірному будинку, ніколи не претендувала на вселення до будинку, ніколи не зверталась з будь-якими скаргами на ті обставини, що їй перешкоджають в користуванні будинком, ніколи не сплачувала комунальні послуги за користування будинком. В будинку не має будь-яких належних їй речей. Просить суд ухвалити рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_2 , яка діє в тому числі в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повністю підтримала свої позовні вимоги з зазначених підстав, та не визнала позовні вимоги ОСОБА_1 .
В судове засідання представник Служби у справах дітей Сумської міської ради не з'явився, наданий до суду висновок щодо розв'язання спору. Служба у справах дітей Сумської міської ради вважає, що у разі прийняття рішення про визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 діти будуть позбавлені гарантованого права на житло.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 23.01.2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 21.02.2019 року закрите підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті.
Суд, заслухавши пояснення позивача-відповідача ОСОБА_1 , відповідача-позивача ОСОБА_2 , показання свідків, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов позивача-відповідача ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, а зустрічний позов відповідача-позивача ОСОБА_2 , таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.09.2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.09.2014 року (а.с.5).
Відповідно до довідки ТОВ МЄІРЦ №348/23112017-30121899, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).
ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_2 , сторони не були членами сім'ї. ОСОБА_2 була зареєстрована в будинку з 1997 року і проживала до листопада 2010 року. Своїх дітей ОСОБА_4 ОСОБА_2 зареєструвала в будинку в листопаді 2017 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в вересні 2017 року.
Викладені обставини підтверджуються довідками про реєстрацію місця проживання (а.с.74,75).
Між сторонами склалися правовідносини, що витікають з здійснення права власності та регулюються Цивільним кодексом України.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 12.07.2018 року (а.с.7-10), яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 протягом останніх семи років з листопада 2010 року без поважних причин не проживає в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , не здійснює оплату за комунальні послуги та не приймає участі у здійсненні поточного ремонту житлового будинку, що свідчить про втрату нею інтересу до спірного домоволодіння.
Також цим рішенням суду встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 в аварійному стані, відсутні умови для проживання.
Свідок ОСОБА_18 , яка проживає по сусідству за адресою: АДРЕСА_2 , пояснила, що відповідач-позивач ОСОБА_2 не проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , приблизно з 2009-2010 років. ОСОБА_2 проживала у вказаному будинку за життя бабусі разом зі співмешканцем. Батько помер першим, за ним доглядала бабуся. Коли була жива бабуся, то вона сплачувала всі комунальні послуги, доглядала за благоустроєм будинку, допомагала своєму хворому сину. З будинку ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ніхто не виганяв, їх речей в будинку не має.
Свідок ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та є донькою відповідача-позивача ОСОБА_2 , в судовому засіданні пояснила, що коли їй було вісім років їх родина переїхала проживати за адресою: АДРЕСА_3 . До цього часу вони проживали в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, в 2009 році виникали скандали між її мамою ОСОБА_2 та покійною бабусею. З 2010 року вони проживають за адресою: АДРЕСА_3 .
Свідок ОСОБА_19 , яка є рідною сестрою відповідача-позивача ОСОБА_2 , в судовому засіданні пояснила, що її сестра в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживала до 2010-2011 року. Коли в неї народилася друга дитина, вона виїхала з вказаного будинку. У ОСОБА_2 з бабусею були напружені стосунки.
Свідок ОСОБА_13 - мати ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 виселилася з будинку по АДРЕСА_1 2010 році. Батько ОСОБА_2 хворів, але вона йому не допомагала, за батьком доглядала бабуся, за комунальні послуги не сплачувала ОСОБА_2. Бабушка ОСОБА_12 зверталася до ОСОБА_2 щодо допомоги, але оскільки остання не допомагала, були напружені стосунки з бабусею. Батько ОСОБА_2 помер в 2013 році і через кілька днів померла і бабуся ОСОБА_2 . Після того, як ОСОБА_2 виселилася з будинку, остання ніколи не зверталася щодо вселення до будинку, користування ним. Будинок повністю потребує ремонту.
Напружені стосунки між покійною бабусею та ОСОБА_2 не є доказом поважності причин не проживання в будинку, оскільки відповідачем-позивачем не підтверджені факти щодо створення їй перешкод для проживання в будинку протягом останніх восьми років.
Згідно з ст..156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
З вересня 2014 року власником будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Відповідач-позивач ОСОБА_2 не надала доказів щодо поважності причин не проживання в будинку, коли його власником став ОСОБА_1 , звернення до останнього з цього приводу.
З листопада 2010 року ОСОБА_2 не проживає у спірному будинку, в будинку відсутні її речі та речі її дітей, жодного інтересу до цього житла протягом семи років ОСОБА_2 не проявляла, не намагалася вселитися до будинку. Постійно ОСОБА_2 разом з дітьми проживає за адресою АДРЕСА_3 за місцем проживання свого співмешканця, батька дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Скориставшись правом на реєстрацію дітей за своїм місцем реєстрації ОСОБА_2 наприкінці 2017 року зареєструвала в будинку по АДРЕСА_2 своїх дітей.
На час набуття ОСОБА_1 права власності на будинок по АДРЕСА_2 відповідач-позивач ОСОБА_2 не проживала в цьому будинку разом з дітьми тривалий час, її речі в цьому будинку були відсутні, ОСОБА_2 не виявляла інтересу до цього житла, маючи місце проживання за адресою АДРЕСА_3 , залишаючись лише зареєстрованою по АДРЕСА_1 .
Не проживаючи в будинку тривалий час з листопада 2010 року, відповідач-позивач ОСОБА_2 відмовилася від свого права користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , виселившись з цього житла, тому визнання ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми такими, що втратили право користування житлом в спірному будинку, є правомірним і не порушує принцип пропорційності відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. Гарантоване право дітей на житло не порушено, оскільки на час реєстрації в будинку наприкінці 2017 року діти в будинку не проживали, діти проживають тривалий час в квартирі за адресою АДРЕСА_3 за місцем проживання матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_10 , де і набули право користування житлом.
Право відповідача-позивача ОСОБА_2 та її дітей на житло не є порушеним, оскільки з 2010 року ОСОБА_2 разом донькою ОСОБА_4 , а подальшому і з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не проживають в спірному будинку без поважних причин, не користуються житлом в цьому будинку, втративши до нього інтерес, зберігаючи лише реєстрацію в ньому.
З врахуванням викладеного, суд не вбачає законних підстав для вселення ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей до будинку.
Отже, суд вважає необхідним позов ОСОБА_1 задовольнити,усунути перешкоди в користуванні належним йому майном шляхом визнання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житлом за адресою АДРЕСА_1 , в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про вселення до будинку відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_3 , рнокпп - НОМЕР_2 ) та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 (місце проживання - АДРЕСА_3 , рнокпп - НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання - АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання - АДРЕСА_3 ) такими, що втратили право користування житлом за адресою АДРЕСА_1 .
Відмовити повністю в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення.
На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м.Суми. При оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А. Котенко