Дата документу 09.10.2019
Справа № 334/5044/19
Провадження № 2/334/2855/19
09 жовтня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Козлової Н.Ю.,
при секретарі Манюхіні О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що вони з відповідачем перебувають у шлюбі. Спільне життя з відповідачем не склалося, у них різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, через що між ними виникають непорозуміння, припинилися шлюбні стосунки, їх шлюб носить формальний характер, примирення між ними не буде, а тому, вважає, що подальше збереження сім'ї неможливе.
У судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні її вимог, обґрунтовуючи їх тим, що поведінка відповідача негативно впливає на фізичний та емоційний стан її та їх дітей. З липня 2019 року вона пішла разом з дітьми до своїх батьків та проживає там. Позивачка категорично заперечувала щодо надання терміну для примирення, оскільки вважає, що збереження шлюбу буде суперечить її інтересам та інтересам дітей. Крім того, відсутність любові та поваги не в змозі зупинити її бажання щодо розірвання шлюбу. Просила суд відмовити відповідачу у клопотанні про надання терміну на примирення та ухвалити рішення про розірвання шлюбу.
Представник позивача підтримав позицію своєї довірительки.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову та наполягав на примиренні, оскільки вважає, що заради дітей вони мають бути разом. Відповідач вважає, що позивачка прийняла рішення емоційно під впливом своїх подруг та батьків, тому просив суд надати їм строк для примирення, а в загалом відмовити у позові.
Взявши до уваги заяву відповідача, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до висновку, що слід задовольнити позов виходячи з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Суд встановив, що сторони по справі зареєстрували шлюб 21 квітня 2007 року, про що складено актовий запис за № 188, Запорізьким міським відділи реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області.
Під час спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Діти проживають разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на теперішній час, між подружжям не існує суперечок відносно визначеного місця проживання дітей, а також порядку участі батька у їх вихованні та спілкуванні.
Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на те, що фактичні шлюбні відносини між нею та відповідачем припинені, спільне проживання та відсутність спілкування свідчить про неможливість збереження шлюбу.
Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
Частина 1 статті 1 СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина 1 статті 2 СК України)
Згідно із частинами 1 і 2 статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З роз'яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року, вбачається, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, брати до уваги інші обставини життя подружжя.
Суд встановив, що позивач та відповідач проживають окремо, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини.
Судом було встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин подружжя являється непорозуміння, а також різні погляди на життя, а також втрата почуття любові та поваги дружини до чоловіка.
Посилання відповідача щодо надання їм строку для примирення, суд прийняв критично та відмовив у його задоволенні, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що позовна заява надійшла до суду у липня 2019 року. Відповідач отримав позов та надав суду свій відзив на позов. Двічі суд відкладав засідання за заявою відповідача. Таким чином, з часу подачі позову до суду та ухвалення рішення по суті минуло майже три місяця, за яких жодної спроби примиритися з боку відповідача не надійшли.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Беручи до уваги вищевказане, суд не вбачає підстав для примирення позивача та відповідача, оскільки питання щодо примирення повинно ґрунтуватися на бажанні обох сторін.
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом. Суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, і, що після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін у справі, а також права неповнолітніх дітей, тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, задовольнивши позовні вимоги.
Керуючись ст. ст. 36, 51, 111, 112 СК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 259, 263-265, 268, 315, 319, 354 , пп. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 121 квітня 2007 року Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 188.
Прізвище позивачки після розірвання шлюбу - залишити ОСОБА_1 .
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 15.10.2019.
Суддя: Н.Ю. Козлова