Дата документу 11.09.2019
Справа № 334/6521/19
Провадження № 2/334/3229/19
11 вересня 2019 року
Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Гнатюк О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики, -
До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позивачем також подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення загальною площею 102,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 13,14.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог чч.1, 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 250000 грн. заборгованості за договором позики.
Наявність самого по собі позову про стягнення заборгованості за договором позики не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, оскільки право власності ОСОБА_2 на ці приміщення позивачем не оспорюється, а предметом спору є лише виключно стягнення заборгованості за договірно-правовими відносинами.
В зв'язку із наведеним заява не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України,-
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти дні до Запорізького апеляційного суду.
Суддя О.М. Гнатюк