Дата документу 04.09.2019
Справа № 334/2554/19
Провадження № 2-а/334/110/19
04 вересня 2019 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Гнатюка О.М.,
при секретарі Алєйніковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інпектора роти № 2 батальойну № 2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Арзуманян ОСОБА_2 Норіковича про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з адміністративним позовом до інпектора роти № 2 батальойну № 2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Арзуманян А.Н.., в якому просить визнати дії неправомірними, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1036011 від 02.04.2019 року, винесену інспектором роти № 2 батальойну № 2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Арзуманян А.Н. за ч.1 ст.122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 02.04.2019 року рухаючись на автомобілі KIA RIO, державний номерний знак НОМЕР_1 , по автодорозі М-18 в с. Михайлівка, Вільнянського району, Запорізької області, він був зупинений співробітниками поліції та відносно нього на місці без складання відповідного протоколу винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ст.122 ч. 1 КУпАП у виді штрафу за перевищення швидкості руху транспортного засобу, яка була зафіксована поліцейським на вимірювач швидкості «TruCam».
Постанову серії ЕАВ № 1036011 від 02.04.2019 року про накладання адміністративного стягнення вважає незаконною, оскільки його автомобіль в межах населеного пункту рухався в потоці машин з допустимою швидкістю, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Висновки інспектора патрульної поліції про наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КупАП ґрунтуються на технічних даних, отриманих вимірювачем швидкості TruCam.
Разом з тим, використання лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCam, який зареєстрований у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № У3197-12, є неправомірним, у зв'язку із виключенням даного типу засобу вимірювальної техніки із державного реєстру наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1362 від 02.11.2015 року та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-M1/1-2903-2012 від 29.08.2012 року є не чинним вже з 02.11.2015 року.
Тобто технічні дані щодо показників швидкості, отримані за допомогою цього засобу вимірювання, не можуть використовуватись на підтвердження обставин скоєння правопорушення.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволені позову, послаючись на те, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.4 ПДР України, допустивши перевищення встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 32 км/год., що було зафіксовано вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20, серійний номер ТС000603. Прилад TruCam було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, а тому його подальша експлуатація не обмежена нормами чинного законодавства. Вважає, що єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки.
Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився.
Відповідач будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом на підставі частини четвертої статті 229 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до п. 1 ч 1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що постановою серії ЕАВ № 1036011 від 02.04.2019 року у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255,00 грн. (а.с.32).
Як вбачається із оскаржуваної постанови, 02.04.2019 року о 09 год. 16 хв. ОСОБА_1 на а/д М-18 275 км в с. Михайлівка, Вільнянського району, Запорізької області, керуючи автомобілем KIA RIO, державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 12.4 ПДР України, рухався зі швидкістю 82 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортних засобів в населеному пункту на 32 км/год.
Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM LTI 20/20, серійний номер ТС000607.
Даючи оцінку оскаржуваній постанові суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, статті 124-1 - 126.
Від імені органів Національної поліції розглядатирозглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
В статті 258 КУпАП зазначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
За приписами ч.2 наведеної статті протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.4 ст. 258 КУпАП).
Отже, виходячи з контексту ст. 258 КУпАП суд вважає помилковими доводи позивача про те, що відповідач мала скласти протокол про адміністративне правопорушення та відхиляє їх.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.
В матеріалах справи наявний відеозапис здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 № ТС000607, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 82 км/год.
Зазначений доказ суд визнає допустимим доказом з огляду на те, що про наявність такого доказу міститься посилання у оскаржуваній постанові.
Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, суд вважає необхідним зазначити таке.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.12.2012 року № UА-М1/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam, який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У З197-12.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.
Суд звертає увагу, що така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/11933, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 25 вересня 2018 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС001134 є придатним до застосування (а.с. 33).
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc. (серійний номер ТС 000607) також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/02/03-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Отже, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП від 04.10.2018 року.
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13552 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 № ТС000607 до застосування.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 245, 246, 271, 286 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інпектора роти № 2 батальойну № 2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Арзуманян ОСОБА_2 Норіковича про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.М. Гнатюк