Справа № 314/3131/19
Провадження № 2/314/1114/2019
30.09.2019 року м. Вільнянськ
Справа № 314/3131/19;
Провадження № 2/314/1114/2019;
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кіяшко В.О.,
секретар судового засідання Павлівська І.В.,
учасники справи:
-позивач ОСОБА_1 ;
-відповідач ОСОБА_2 ;
-третя особа служба у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області;
-третя особа Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації, Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, призначення опікуна,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 ,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач 12.07.2019 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, призначення опікуна. Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що вона має онуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З народження по 19 червня 2019 року дівчинка проживала з її матір'ю, донькою позивачки ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_7 , батьком дівчинки зазначений ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, обов'язки щодо утримання дівчинки, її виховання наразі законом покладені лише на її батька, ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що ОСОБА_8 гарно навчається, відвідує танцювальну студію, є активною дівчинкою, що підтверджується характеристикою Вільнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3. Відповідач не має змоги виконувати покладені на нього законом батьківські обов'язки, оскільки не має жодного уявлення відносно здійснення виховання донечки - підлітка, розвитку її талантів, забезпечення умов для її проживання, так як не має власного житла та роботи. У зв'язку з чим позивач змушена звернутись до суду з вказаним позовом.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила суд його задовольнити в повному обсязі на тих підставах, що в ньому зазначені.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Представник служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації у судовому засіданні підтримала позовні вимоги.
Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 24.07.2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області (а.с. 17-19).
05.08.2019 року від відповідача по справі до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 29-31).
30.08.2019 року службою у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації до суду надано висновок № 03-21/347 від 23.08.2019 року про можливість ОСОБА_1 бути опікуном малолітньої онуки ОСОБА_5 у разі набуття нею статусу дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 34-35).
Ухвалою суду від 30.08.2019 року залучено у якості третьої особи Вільнянську районну державну адміністрацію Запорізької області як орган опіки та піклування, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 37-39).
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Вислухавши учасників процесу, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд
встановив
позивач ОСОБА_1 є бабусею малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка до ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала разом з матір'ю, донькою позивачки ОСОБА_6 . Батьком дитини є відповідач по справі ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 року мати дитини ОСОБА_6 померла, обов'язки щодо утримання дівчинки, її виховання наразі законом покладені лише на її батька, ОСОБА_3 . На даний час відповідач не має змоги виконувати покладені на нього законом батьківські обов'язки, оскільки не має жодного уявлення відносно здійснення виховання донечки - підлітка, розвитку її талантів, забезпечення умов для її проживання, так як не має власного житла та роботи.
Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.
Доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, призначення опікуна.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Рішення суду повинно бути мотивованим і обґрунтованим, і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з ч. 1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За змістом ч. 3 ст. 161 СК України якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
В п. 15 Постанови Пленуму від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Верховний Суд України роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 11 травня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьком є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 виданого 20 червня 2019 року Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Малолітня дитина ОСОБА_5 відповідно до довідки про склад сім'ї № 1901 від 05.07.2019 року та акту обстеження житлово-побутових умов від 04.07.2019 року проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно характеристики від 04.07.2019 р. № 01.4-03/276, виданою Вільнянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 3, ОСОБА_9 є ученицею місцевої загальноосвітньої школи. У даній характеристиці, зазначено, що за час навчання ОСОБА_6 в даній школі, батько ОСОБА_2 до школи не з'являвся, батьківські збори не відвідував, успіхами доньки не цікавився.
Відповідно до висновку Вільнянської РДА № 03-21/347 від 23.08.2019 року про можливість ОСОБА_1 бути опікуном малолітньої онуки ОСОБА_5 , який міститься в матеріалах справи, Вільнянська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає, що ОСОБА_1 може бути опікуном малолітньої онуки у разі набуття нею статусу дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 34-35).
При цьому, судом з'ясовано особисту думку малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій виповнилося 13 років, яка пояснила, що вона вважає, що їй краще буде проживати разом з бабусею.
Оцінюючи зазначені докази в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вихованням, доглядом та навчанням малолітньої ОСОБА_5 займається її бабуся. Судом встановлено, що позивачем створені належні матеріально-побутові умови для проживання та розвитку малолітньої доньки, а також для забезпечення її потреб.
З іншого боку, відповідач по справі ОСОБА_3 з дитиною не проживає, участі у її вихованні та утриманні не приймає, постійного заробітку не має, сам не заперечує проти позовних вимог, суд приходить до висновку, що є підстави для відібрання дитини ОСОБА_5 у відповідача без позбавлення його батьківських прав.
Вирішуючи спір щодо місця проживання малолітньої дитини суд перш за все виходить з інтересів самої дитини.
Слуханням справи не встановлено обставин, які б згідно положень ч. 2 та ч. 3 ст. 161 СК України унеможливлювали передачу дитини для проживання з позивачем.
Відповідно до положень ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
З положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» випливає, що діти, позбавлені батьківського піклування є діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов'язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов'язків з причин, які неможливо з'ясувати у зв'язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відібрання дитини у відповідачка ОСОБА_3 без позбавлення його батьківських прав є наслідком того, що ОСОБА_5 буде позбавлена батьківського піклування, а тому встановлення опіки над нею відповідатиме її інтересам.
Вирішуючи питання про призначення опікуна, суд приймає до уваги наступне.
У ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст.ст. 6, 27 названої Конвенції держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини; визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Як випливає з положень частин 2-4 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
Позивачкою належним чином доведено, що вона відповідає всім критеріям, передбаченим чинним законодавством, які дозволяють їй бути опікуном малолітньої ОСОБА_5 .
На підставі встановлених судом обставин, враховуючи принципи, за якими суд при визначенні місця проживання дитини повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дитини, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде якнайкраще проживати разом зі своєю бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки при вирішенні наявного спору судом було встановлено такі обставини, які свідчать про створення бабусею значно кращих умов, ніж батьком. За умови проживання дитини з бабусею, батько малолітньої має достатньо можливостей, впливати на виховання доньки і формування її особистості, на гармонічний розвиток її здібностей і талантів.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Підстав для відмови у задоволенні таких вимог суд не вбачає.
Судові витрати.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, то в силу ст. 141 ЦПУ України судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4, ст.ст. 12, 13, 16, 77, 81, 82, 211, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 6, 7, 8, 16, 141, 150, 155, 157,160-161 СК України, ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -
вирішив:
1.Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації, Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, призначення опікуна - задовольнити.
2.Відібрати малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_3 , не позбавляючи його батьківських прав
3.Передати малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання її бабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
4.Встановити опіку над малолітньою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
5.Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.10.2019 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області 26.01.2000 року.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: служба у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, адреса: Запорізька область, місто Вільнянськ, вулиця Бочарова, будинок 12, ЄДРПОУ 34407928.
Третя особа: Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, адреса: Запорізька область, місто Вільнянськ, вулиця Бочарова, будинок 12, код ЄДРПОУ 02140870.
Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко
09.10.2019