Справа № 303/3688/19
4-с/303/17/19
09 жовтня 2019 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі
головуючої судді Курах Л.В.
за участю секретаря судових засідань Багин Р.С.
представника скаржника Білей ОСОБА_1 В ОСОБА_2
особа дії якої оскаржуються ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево скаргу ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_5 , на дії головного державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Добоні Віри Михайлівни, -
07 червня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою, якою просить суд визнати постанову головного державного виконавця Добоні В.М. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі від 14.11.2018 року по ВП № 57229791 незаконною та скасувати дану постанову державного виконавця Добоні В.М.
Скаргу обґрунтовано тим, що 14.11.2018 року державним виконавцем Мукачівського МВ ДВС у Закарпатській області Добоні В.М. винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі за виконавчим провадженням № 57229791 відкритого на підставі виконавчого листа № 2/303/866/18 виданого 10.05.2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 .. З даною постановою скаржник не погоджується, оскільки більша частина заборгованості сформувалась не з його вини і не з свідомого ухилення від виконання рішення суду а пов'язана з скрутним матеріальним становищем. Крім того, постанова державного виконавця мотивується тим що існує факт несплати аліментів в сумі 6750 гривень, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, однак виходячи з розміру аліментів 1500 гривень така постанова могла бути постановлена за наявності суми боргу, що перевищує 9000 гривень, тобто за 6 місяців. Отже, приймаючи рішення про застосування до боржника мір примусового характеру, державний виконавець має встановити вину такої особи. Про існування постанови від 14.11.2018 року, як стверджує скаржник, він дізнався не від державного виконавця, а випадково під час перетину кордону.
На підставі викладеного, у зв'язку із не направленням державним виконавцем, в свою чергу не отриманою боржником постанови від 14.11.2018 року, скаржник вважає, що державний виконавець безпідставно прийшла до висновку про наявність вини ОСОБА_4 у не виконанні рішення Мукачівського міськрайнного суду в Закарпатської області по стягненню аліментів.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.07.2019 року прийнято скаргу до розгляду та відкрито провадження по справі у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 24.09.2019 року витребувано виконавче провадження стосовно ОСОБА_4
16.07.2019 року до суду надійшов відзив на скаргу від головного державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, в якому остання просить суд відмовити у задоволенні скарги з посиланням на те, що оскаржувана постанова винесена нею в межах ВП № 57229791, з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а посилання скаржника в обґрунтування скарги є безпідставними та необґрунтованими.
Надалі, на виконання ухвали суду від 24.09.2019 року, в судовому засіданні надані матеріали виконавчого провадження ВП№ 57229791.
Представник скаржника ОСОБА_7 В ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу підтримала та просила задовольнити.
Державний виконавець Добоні В.М. в судовому засідання проти скарги заперечила та просила відмовити в її задоволенні з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Зацікавлена особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися про причини неявки не повідомила..
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга задоволенню підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.09.18 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57229791 з примусового виконання виконавчого листа № 2/303/806/18 виданого 17.07.2018 року Мукачівського міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 1500 гривень щомісячно.
15.07.2019 року складено довідку-розрахунок заборгованості за період з червня 2018 року по червень 2019 року , згідно якої заборгованість складає 18750 грн. з них погашено 5000 грн. та попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів. Проте борг у добровільному порядку ОСОБА_4 не сплачено.
Постановою головного державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Добоні В.М. в рамках примусового виконання виконавчого листа 2/303/806/18 від 14.11.2018 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_4 виїзду за межі України до погашення заборгованості за сплату аліментів у повному обсязі. .
В силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнаються учасниками справи.
Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до змісту ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, тощо.
Частинами 3, 4 ст. 12 та ч. 1, 5, 6 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно до п.п 1, 2, 3, 4 п. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці (згідно редакції на момент винесення оскаржуваної постанови), державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 77 та ч. 1 ст 79 СК України за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади та громадянами і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковість рішень суду гарантується Конституцією і законами України, та є однією з головних засад судочинства, визначених положеннями ст. 129 Конституції України.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.05.2005 року скаржника зобов'язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 300 гривень щомісячно.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.05.2018 року скаржника зобов'язано сплачувати збільшений розмір аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 1500 гривень щомісячно. Рішення набрало законної сили 12.06.2018 року.
Встановлено, що боржник присуджені аліменти тривалий час не виплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість, сукупний розмір якої значно перевищує суму відповідних платежів за чотири місяців.
Таким чином, державним виконавцем Добоні В.М. на момент ухвалення оскаржуваної постанови достеменно встановлено факт наявності у ОСОБА_4 заборгованості за виконавчим листом № 2/303/806/18 виданого 17.07.2018 року Мукачівського міськрайонним судом Закарпатської області, сукупний розмір якого перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці з дня пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Також ОСОБА_4 підтвердив наявність заборгованості щодо виконання виконавчого листа № 2/303/806/18 виданого 17.07.2018 року Мукачівського міськрайонним судом Закарпатської області . З заявами про отримання довідки - розрахунку наявної заборгованості до державного виконавця не звертався про що свідчать матеріали справи та, відповідно, не отримував її.
Однак згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру доданого скаржником вбачається що такий проживає за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрований з 11.01.2002 року. (а.с.10)
Окрім того, в матеріалах виконавчого провадження досліджених в судовому засіданні, наявний супровідний лист від 14.11.2018 року за вих. № 8 , про здійснення направлення копії постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 14.11.2018 року, на адресу мешкання ОСОБА_4 в АДРЕСА_2
В матеріалах виконавчого провадження ВП № 57229791 відсутні будь-які відомості про отримання будь-якого документа або ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з боку ОСОБА_4
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження на примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах у межах повноважень та у спосіб, визначеними цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 28 Закону України «Про виконавчого провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Як вже судом встановлювалось, ОСОБА_4 , як боржник за виконавчим провадженням , був обізнаний про наявність виконавчого провадження ВП № 57229791 , відкритого на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10.05.2018 року.
ОСОБА_4 у вказаному ВП 57229791, здійснював свій обов'язок зі сплати аліментів про що свідчать проплати січень 2019 року -2000 гривень, березень 2019 року - 3000 гривень
Згідно виконавчого листа виданого Мукачівським міськрайонним судом, адреса боржника зазначена саме: АДРЕСА_2 .
В матеріалах виконавчого провадження наявний лише супровідний лист від 14.11.2019 року, згідно з яким копія вказаної постанови надсилається на адресу мешкання ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_2 .
Державним виконавцем не надано до суду належних доказів на підтвердження того, що вказана копія постанови була направлена простим поштовим відправленням на адресу скаржника, якими може бути реєстр відправлення кореспонденції, як і не містять такі докази матеріали виконавчого провадження, у зв'язку з чим судом приймаються, як обґрунтовані доводи скаржника, що станом на 26.05.2019 року він не був повідомлений про наявність постанови від 14.11.2018 року стосовно нього, окрім того йому не було надано терміну на оскарження даної постанови.
Також, державним виконавцем одночасно було здійснено розрахунок заборгованості по аліментам .
У відповідності до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Аналіз вищевказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про обов'язок державного виконавця в ході примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів перш за все встановити розмір та наявність заборгованості зі сплати аліментів, повідомити боржника про такий.
Статтями13,18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими-нормативно-правовими актами. Також має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як вже зазначалось, державним виконавцем 14.11.2018 року були винесено постанову стосовно боржника ОСОБА_4 про: встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Дослідивши дані постанови слід зазначити, що мотивованою і обґрунтованою постановою можливо назвати лише ту постанову, в якій правовий висновок ґрунтується на аналізі взаємозв'язку між наведеною правовою нормою та належними доказами, в тому числі наданими сторонами у справі. Саме лише посилання на норму права не може вважатися належною мотивацією постанови. Завданням вмотивованої постанови є демонстрація сторонам, що вони були почуті.
Ігнорування доречних аргументів сторони є грубим порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сталої судової практики як Верховного Суду так і ЄСПЛ.
Крім того, як вже судом встановлювалось, борг по сплаті аліментів згідно вказаної постанови розрахований за 6 місяців замість трьох місяців, так як дитина інвалід (а.с.44), окрім того зазначена не вірна сума заборгованості. Постанов про виправлення описок в постанові від 14.11.2018 року головним державним виконавцем не виносилось.
З аналізу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень вбачається, що вказані постанови, виносяться за наявності заборгованості, яка утворилась з дня пред'явлення виконавчого документа до виконання, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. У даному випадку законодавством мається на увазі, наявність заборгованості, яка утворилась за триваючий період, в який боржник зобов'язаний був здійснювати сплату відповідних платежів, однак ухилявся від виконання рішення суду.
Крім того, застосування вказаних обмежень за порушення боржником своїх зобов'язань зі сплати аліментів, мають ознаки застосування мір примусового характеру направлені на виконання боржником рішення суду, у разі його ухилення від виконання рішення суду, тобто для чого за необхідно встановити наявність вини такої особи у свідомому невиконанні рішення суду.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (рішення у справі "Вайт і Кеннеді проти Німеччини" (п. 67), " Ганс-Адам II проти Німеччини" (п. 45).
Одночасно слід зазначити, що тимчасове обмеження боржника у виконавчому провадженні у праві на виїзд за кордон належать до обмежувальних заходів.
В п. 43 та 44 рішення у справі «Курочкін проти України» від 20.05.2010 року заява №42276/08, ЄСПЛ зазначив, що «Втручання у право на повагу до приватного життя становить порушення статті 8, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не має однієї або кількох законних цілей, зазначених у пункті 2 статті 8, а також не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі чи цілей (див. рішення від 7 серпня 1996 р. у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen v. Norway), Reports 1996-111, c. 1001-1002, n. 52). Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (див., наприклад, згадане вище рішення у справі «Кутцнер проти Німеччини», п. 60, тарішення від 18 грудня 2008 р. у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47)…..
Словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 вимагає передусім, щоб відповідний захід був певним чином передбачений національним законодавством; він також стосується якості відповідного закону і вимагає його відповідності принципу верховенства права та доступності відповідній особі, яка, зокрема, має бути здатною передбачити його наслідки для себе (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 1 липня 2008 р. у справі «Ліберті» та інші проти Сполученого Королівства» (Liberty and Others v. the United Kingdom), заява № 58243/00, n. 59).».
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям:
-по-перше, має ґрунтуватися на законі;
-по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції;
-і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід памятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду.
Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою зясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
Згідно ст. 33 Конституцією України, свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання належать кожній людині, яка на законних підставах перебуває на території України, і включають у себе: 1) свободу пересування територією України; 2) право на вільний вибір постійного чи тимчасового місця проживання на території України; 3) право вільно залишати територію України; 4) право громадянина України в будь-який час повернутися в Україну. Перші три складові права на вибір місця перебування можуть бути обмежені Законом. Четверта будь-яким обмеженням не підлягає.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відтак будь-які умови обмеження у свободі пересування в разі його застосування обов'язково мають бути визначені Законом.
Суд відзначає, що у національному законодавстві дійсно існує підґрунтя до застосування оспорюваних обмежувальних заходів - це, як зазначено вище, ч.9ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження».
Поряд з тим втручання в право на повагу до приватного життя особи має бути виправданим, тобто має існувати відповідність втручання легітимній меті чи його необхідність.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання суду, виносячи спірну постанову головний державний виконавець припустився протиправного формалізму - використав надане законом дискреційне повноваження та вжив спірний обмежувальний захід, однак за текстом постанови жодним чином не обґрунтував причини винесення постанови, не зазначив підстави накладання саме означеного обмежувального заходу, не мотивував, яким чином цей обмежувальний захід спонукатиме боржника до виконання виконавчого листа та виконання судового рішення, не здійснивши обсяг необхідних дій з примусового виконання рішення суду, а саме повідомлення ОСОБА_4 про винесення постанови від 14.11.2018 року, які порушують права та інтереси боржника за відсутності його вини у невиконанні рішення суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, суд вважає оскаржувану постанову винесену головним державним виконавцем, в рамках виконавчого провадження ВП № 57229791 стосовно боржника ОСОБА_4 : про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 14.11.2018 року такою, що винесені державним виконавцем передчасно, чим порушені права та інтереси скаржника, які закріплені Основним Законом України, у зв'язку з чим, суд вважає постанову неправомірною та такою, що підлягає до скасуванню.
На підставі викладеного і керуючись статтями 259, 260, 268, 451 ЦПК України, -
Скаргу ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_5 , на дії головного державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Добоні Віри Михайлівни - задоволити.
Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Добоні Віри Михайлівни в межах виконавчого провадження № 57229791 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 14.11.2018 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали виготовлено 15.10.2019 року.
Головуюча Курах Л.В.