Справа № 303/4617/19
2-а/303/169/19
номер рядка стат. звіту - 18
15 жовтня 2019 року м.Мукачево
в особі: головуючої - судді Курах Л.В.
за участю секретаря судових засідань Багин Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шумейко Володимира Володимировича поліцейського СРПП Мукачівського РВП Мукачівського ВП ГУНП про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
19 липня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 28.06.2019 року, серії ДПО18 № 042975 відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень та закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Позовні вимоги мотивує тим, що 09.07.2019 року позивачем отримано вищевказану постанову винесену поліцейським Мукачівського РВП ГУНП в Закарпатській області Шумейко В.В. З оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 28.06.2019 року о 00 годин 15 хвилин, керуючи транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , не увімкнув показчик повороту у визначеному напрямку, чим порушив п.9.2 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки про її існування позивачу не було відомо до моменту її виявлення в поштовому ящику, прізвище в постанові вказано не вірно « ОСОБА_1 », замість « ОСОБА_1 », не зрозумілим є місце скоєння правопорушення.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2019 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, яку відповідачем отримано разом з копією позовної заяви та додатками до неї 01.07.2019 року.
Відповідачу пропонувалося подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову. Однак, даним правом відповідач не скористався, відзиву на позов не подав, а отже суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані суду докази, суд приходить до наступного висновку.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст.286 КАС України.
Так, згідно ст.288 ч.1 п.3 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно ст.289 КУпАП, ст.286 ч.2 КАС України скаргу на рішення (постанову) по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З постанови серії ДПО18 № 042975 від 28.06.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 28.06.2019 року о 00 годин 15 хвилин, керуючи транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , не увімкнув показчик повороту у визначеному напрямку, чим порушив п.9.2 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП(а.с.9).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частино другою статті 122 КУпАП визначено, що правопорушенням, за яке настає адміністративна відповідальність у вигляді штрафу, визначено порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно п.9.2 Правил дорожнього руху: «Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку».
Згідно пункту 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283 і 284 КУпАП У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Частина 2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем не надано суду відзиву на позов, чи будь - яких інших доказів, на переконання суду у вчинені позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, № рішення 73700340, головуючий Стрелець Т.Г.
Крім того, відповідачем в оскаржуваній постанові не вірно зазначено фамілію позивача, замість « ОСОБА_1 » до адміністративної відповідальності притягнуто «Лаєкун».
Відповідно до пункту 3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, у судовому засіданні не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КупАП, а тому постанова серії ДПО18 № 042975 від 28.06.2019 рокупро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позов ОСОБА_1 до Шумейко Володимира Володимировича поліцейського СРПП Мукачівського РВП Мукачівського ВП ГУНП про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задоволити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 042975 від 28.06.2019 року, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2019 року.
Головуюча Л.В. Курах