Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2975/19
15.10.2019 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В., про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора.
Позов мотивовано тим, що позивачеві та її колишньому чоловіку ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної сумісної власності належить: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,051 га, за адресою АДРЕСА_1 . Шлюб позивачки був укладений 22.10.1983 року і розірваний відділом державної РАЦС Виноградівського РУЮ Закарпатської області, про що складений в Книзі реєстрації розірвань шлюбів актовий запис №135 від 16.08.2001 року. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є рідними дітьми позивачки та померлого ОСОБА_5 . Вони подали заяви про прийняття спадщини, але їм відмовили у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не представлено правовстановлючий документ щодо належності спадкового майна спадкодавцеві. Як під час шлюбу, так і після припинення шлюбу з чоловіком, позивач вважала будинок та земельні ділянки спільним сумісним майном подружжя. Між ними, як подружжям, не виникало суперечностей щодо володіння та користування майном. Позивачка з липня 2000 року проживає і працює в республіці Італія.
Поділ подружнього спільно нажитого майна відкладався позивачкою з об'єктивних причин, оскільки її померлий чоловік не заперечував її право власності на спільне майно, а позивачка в силу того, що перебувала за кордоном України, повинна була утримувати своїх дітей, не мала можливості займатися оформленням правовстановлюючих документів на свою частку в майні. Після смерті свого колишнього чоловіка виникла об'єктивна необхідність встановити право власності на 1/2 частину спільного майна.
Оскільки, вищевказане майно було набуто в період шлюбу, воно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач звернулася в суд з наміром поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за нею 1/2 частки житлового будинку та 1/2 частки земельної ділянки, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Позивач у судове засідання не з'явилася, проте її адвокат - Свида В.І. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с. 42).
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, однак до суду подано письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, щодо задоволення позову не заперечують, позов визнають (а.с. 43-46).
Третя особа в судове засідання не з'явилася, справу розглянуто за її відсутності.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що позивачеві та її колишньому чоловіку ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16), на праві спільної сумісної власності належить:
житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» №758 від 27.08.2019 року на підставі будівельного паспорту, виданого 25.01.1993 року, (у додатку).
земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,051 га., за адресою АДРЕСА_1 , згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК 003-00303 виданого Виноградівською міською радою на підставі рішення виконкому Виноградівської міськради від 24.12.1993 року №215, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №123 (а.с. 25-27).
Шлюб позивачки, згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 16.10.2012 року, був укладений 22.10.1983 року (19), і розірваний згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, НОМЕР_5 виданого 18.10.2012 року Відділом державної РАЦС Виноградівського РУЮ Закарпатської області, про що складений в Книзі реєстрації розірвань шлюбів актовий запис №135 від 16.08.2001 року (а.с. 18).
Відповідачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є рідними дітьми позивачки та померлого ОСОБА_5 (а.с. 11, 14). Вони подали заяви про прийняття спадщини але листами Виноградівської державної нотаріальної контори від 29.01.2019 р. та 27.02.2019 р. їм відмовили у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не представлено правовстановлючий документ щодо належності спадкового майна спадкодавцеві (а.с. 24,25).
Згідно технічного паспорту виготовленого 20.08.2019 року КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» на ім'я позивачки загальна площа житловий будинку АДРЕСА_1 складає 44,6 м .кв., в тому числі житлова - 29,4 м.кв. (а.с. 23-24).
Згідно довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» №758 від 27.08.2019 року, житловий будинок АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_5 на підставі будівельного паспорту виданого 25.01.1993 року (а.с. 25).
Відповідно до Витягу від 02.09.2019 р. №1081/0/195-19 із технічної документації про нормативну грошову оцінки земельної ділянки площею 0,051 га (Державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК 003-00303) земля належала ОСОБА_5 (а.с. 26-27).
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).
Норми ст.60 СК України свідчить про презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна подружжя на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно ст. 368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу та на підставі ст.69 ч.1 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60,69 СК України, ч.3 с. 368ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3ст. 235 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК Українитаст. 372 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При цьому, ч. 1 ст. 71 СК України визначено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
При цьому, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Таким чином, спірне майно, а саме житловий будинок та земельна ділянка, була набута у власність під час перебування сторонами у зареєстрованому шлюбі, на підставі ст.61 СК України, вона є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - сторін у справі, а тому вказане майно подружжя підлягає поділу.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Визнати за позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на 1/2 (одну другу) частину жилого будинку АДРЕСА_1 , загальна площа складає 44,6 м.кв., в тому числі житлова - 29,4 м.кв.
Визнати за позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,051 га., за адресою АДРЕСА_1 , згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК 003-00303 виданого Виноградівською міською радою на підставі рішення виконкому Виноградівської міськради від 24.12.1993 року №215, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №123.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийВ. В. Леньо