Провадження № 1-кс/243/3326/2019
Справа № 243/9530/19
09 жовтня 2019 року
Слідчий суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2) скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області про відмову у задоволенні клопотання у визнанні потерпілим по кримінальному провадженню № 42019051720000084 від 02 серпня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, -
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
заявник ОСОБА_3 ,
23 вересня 2019 року в провадження слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову Слов'янської місцевої прокуратури Донецькій області прокурора ОСОБА_5 від 13 вересня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання по кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 42019051720000084 від 02 серпня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 доводи скарги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги.
Дослідивши надані сторонами матеріали, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 серпня 2019 року внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення № 4201905172000084 за ч. 1 ст. 255 КК України.
06 вересня 2019 року слідчим ОСОБА_6 було винесено постанову про відмову у визнанні заявника потерпілим у кримінальному провадженні № 42019051720000084 від 02 серпня 2019 року за ч.1 ст.255 КК України, виходячи з тих підстав, що немає достатньо відомостей про те, що заявниці заподіяно шкоду.
13 вересня 2019 року на підставі клопотання ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого від 06 вересня 2019 року та визнання її потерпілим прокурором ОСОБА_5 . Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області була винесена постанова про відмову у задоволенні клопотання.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого від 06 вересня 2019 року та визнання ОСОБА_3 потерпілим, прокурор зробив висновок про те, що у разі вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 255 КК України, потерпілою особою не може бути фізична особа.
Вирішуючи скаргу, слідчий суддя виходив з наступних мотивів.
Однією з найважливіших умов забезпечення прав і свобод людини, недоторканості її життя та здоров'я, власності, інших суспільних інтересів є охорона громадської безпеки в країні. Громадська безпека створює атмосферу спокою серед населення, обстановку впевненості в ефективності захисту від ймовірних злочинів, у наявності для цього відповідних гарантій, відчуття безпеки, на яку можна покластися та яка заспокоює.
У сучасному КК громадська безпека вперше стала самостійним об'єктом кримінально-правової охорони. Кримінальна відповідальність за злочини проти громадської безпеки передбачена розділом ІХ Особливої частини КК (статті 255-270 КК). Суспільна небезпечність злочинів проти громадської безпеки полягає в тому, що вони порушують безпечні умови життєдіяльності - загальну безпеку, безпеку життя, здоров'я, власності широкого та невизначеного кола осіб та безпеку інших цінностей суспільства, створюють небезпеку настання тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки.
При кваліфікації слід враховувати ознаки об'єктивної сторони складів злочинів проти громадської безпеки. Більшість з них характеризуються проявом суспільно небезпечного діяння (формальні склади). Деякі злочини проти громадської безпеки належать до таких, що мають усічені (наприклад, коли мова йде про створення злочинної організації, банди, терористичної організації чи групи тощо) або матеріальні (наприклад, недбале зберігання вогнепальної зброї чи бойових припасів, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки тощо) склади. Такі злочини передбачають два види наслідків: створення небезпеки настання тяжких наслідків та фактичне заподіяння істотної шкоди (тяжких наслідків) чи шкоди здоров'ю людей або майнової шкоди у великому розмірі. Для таких злочинів також обов'язковим є наявність причинного зв'язку між діянням та суспільно-небезпечним наслідком.
Отже виходячи із аналізу норм ст. 255 КК України, зважаючи на те, що кваліфікація злочину передбачає, що об'єктом злочину є громадська безпека, а також те що до ознак злочину відносять наявність настання наслідків у виді, зокрема, заподіяння шкоди здоров'ю людей та/або майнової шкоди, слідчий суддя наголошує на тому, що висновок прокурора про те, що потерпілим від вказаного правопорушення не може бути фізична особа прямо протирічить змісту згаданої норми права.
Слідчий суддя також звертає увагу на ту обставину, що відомості до ЄРДР внесено із попередньою кваліфікацією, і лише після проведення комплексу слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, передбачених чинним КПК України, можна зробити певні висновки про те, чи є наявний склад правопорушення, чи є особи, щодо яких можна зробити висновок про наявність у їх діях складу правопорушення, та про кваліфікацію дій цих осіб відповідно до норм КК України. Разом з тим, матеріали кримінального провадження взагалі не містять даних про те, що в ньому були вчинені будь-які процесуальні дії, направлені, зокрема, на встановлення наявності або відсутності шкоди.
При цьому в оскаржуваній постанові взагалі не надано оцінку тому, що станом на вересень місяць ніяких процесуальних дій по кримінальному провадженню не виконано хоча кримінальне провадження було відкрито 02 серпня 2019 року.
Відповідно до п.5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Наведені норми закону кореспондуються п.5, ч.1 ст. 303 КПК України, за яким, рішення прокурора про відмову у визнанні особи потерпілою може бути оскаржено особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Статтею 110 КПК України передбачено складові рішення слідчого у виді постанови, які мають бути викладені ним в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах такого рішення. Зокрема, мотивувальна частина повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що оскаржувана постанова про відмову в задоволенні клопотання від 13 вересня 2019 року винесена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, без прояву достатньої сумлінності з боку прокурора при складенні процесуального документа.
Щодо вирішення питання про визнання скаржника потерпілим слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
За ч.2 згаданої норми, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Отже виходячи із вимог ст. 307 КПК України, аналізу норм вказаної статті у сукупності із нормами ст. 55, 304 КПК України, а також загальних засад чинного КПК України до компетенції слідчого судді при розгляді скарги не входить вирішення питання про визнання особи потерпілої, а лише вирішення питання про законність та обґрунтованість постанови про відмову у визнанні потерпілою особою.
У зв'язку із наведеним, слідчий суддя вважає, що вимоги скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора від 13 вересня 2019 року про відмову у визнанні потерпілим підлягають частковому задоволенню, та постанова прокурора від 13 вересня 2019 року підлягає безумовному скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 110, 303, 309, 376 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області про відмову у задоволенні клопотання у визнанні потерпілим по кримінальному провадженню № 42019051720000084 від 02 серпня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України - задовольнити частково.
Постанову прокурора Слов'янської місцевої прокуратури в Донецькій області ОСОБА_7 від 13 вересня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Повний текст ухвали проголошений 11 жовтня 2019 року, о 14 год. 00 хв..
Слідчий суддя
Слов'янського міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_1