Справа № 266/3945/17
Провадженя№ 2/266/74/19
04 жовтня 2019 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Циганкової М.М., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на ремонт житлового будинку,
В жовтні 2017 року позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про стягнення витрат на ремонт житлового будинку в сумі 72992,00 грн., моральної шкоди в сумі 15000,00 грн., судових витрат в сумі 1369,92 грн. та витрат на проведення експертизи в сумі 750,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що вони зареєстровані в домоволодінні АДРЕСА_1 з 1994 року, чоловік з 1986 року. Будинок раніше належав батьку чоловіка, ОСОБА_6 , після смерті якого в будинку стала мешкати ОСОБА_2 . З моменту її вселення будинок був розділений на два окремих житлових приміщення. За усною домовленістю з родиною відповідачки був розпочатий ремонт домоволодіння для приведення його до задовільного стану та поліпшення умов життя на умовах розподілу витрат по Ѕ частині з кожної з родин. Ремонтні роботи проводились зі згоди ОСОБА_2 , яка допомагала в їх проведенні. Водопостачання будинку було проведено за рахунок коштів позивачів, які також провели роботи по благоустрою прибудинкової території та зовнішніх робіт по ремонту стін будинку. Також самостійно позивачами було замінено вікна та вхідні двері через незадовільний стан старих. Діями відповідача ОСОБА_2 також було нанесено моральну шкоду, яка виразилась в тому, що ОСОБА_2 вимикала опалення, створювала умови життя, які погіршували емоційний стан родини відповідачів, внаслідок її дій дитина, ОСОБА_5 став страждати психічним розладом та 12.03.2013 року отримав першу групу інвалідності безстроково. ОСОБА_1 була змушена докладати додаткових зусиль для створення нормальних життєвих умов, знаходилась в постійному стресі. Просила суд стягнути з стягнути на її користь витрати на ремонт житлового будинку в сумі 72992,00 грн., моральну шкоду в сумі 15000,00 грн., судові витрати в сумі 1369,92 грн. та витрати на проведення експертизи в сумі 750,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Пояснила, що дійсно дозвіл на проведення ремонтних робіт в будинку був в усній формі отриманий від ОСОБА_2 в присутності свідків. Під час робіт з поліпшення якостей будинку ОСОБА_2 бачила їх проведення, результати та не висувала претензій. З ОСОБА_2 була конфліктна ситуація з приводу проведення газифікації будинку, який був вирішений в судовому порядку. Після 2013 року конфліктів з приводу проведення ремонтних робіт не виникало. Додатково обґрунтувала моральну шкоду тим, що відповідач вчиняли сварки через газ, який вона вимкнула в належній їй частині будинку в 2013 році, оскільки вентиль стоїть в частині будинку ОСОБА_2 Заперечувала факт мешкання інших осіб тривалий час в будинку. Конфліктних ситуацій з приводу поховання чоловіка з ОСОБА_2 не виникало. Після звернення до неї про необхідність ремонту будівлі отримала відповідь, що за наявності потреби може робити його за свої кошти. Після поховання чоловіка віддала ОСОБА_2 1000,00 грн. в рахунок комунальних платежів. Документально все на себе оформлювала ОСОБА_2 , однак сплачували роботи позивач та члени її родини. Комунальні платежі сплачували навпіл, однак розписок не брали, після початку судових засідань комунальні платежі сплачує поштовими переводами. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, надавши на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, розглянувши справу за її відсутності, в присутності представника позивача ОСОБА_3
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Суду пояснила, що позивачами для встановлення нових вікон та заміни електричної проводки в будинку було взято кредит в банківській установі. Також за ініціативи відповідача ОСОБА_2 було проведено роботи по газифікації будинку. Після того, як якості будинку було поліпшено, в 2015 році, відбувся конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В випадку конфліктної ситуації позивачем гроші на поліпшення будинку не вкладалися би зовсім. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти заперечення позову заперечувала.
Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що систему опалення в будинку була встановлена за рахунок відповідача ОСОБА_2 , ремонтні роботи проводились без дозволу ОСОБА_2 , заміна дверей та вікон зроблена також самовільно. Система газового опалення була встановлена в будинку в 2008 році. Позовні вимоги вважає необґрунтованими, оскільки позивачами не доведено факт поліпшення саме будинку АДРЕСА_1 , не надано доказів, що роботи було сплачено ними та не надано доказів відсутності участі ОСОБА_2 в проведенні робіт. Просила в позові відмовити.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що бачила проведення ремонтних робіт в буд. АДРЕСА_1 ззовні, в будинок ніколи не заходила. Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до смерті чоловіка ОСОБА_1 були нормальними, вони вели спільне господарство у вигляді городу, тримали курей. В будинку було пічне опалення, однак за ініціативи ОСОБА_2 було встановлено газове опалення, кошти на його встановлення брав чоловік ОСОБА_1 Воду до будинку проводив її співробітник, також ОСОБА_2 надавала свою згоду на встановлення вікон в будинку. З дзвінка від ОСОБА_1 їй стало відомо про відключення газу ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_2 , був колегою ОСОБА_9 , чоловіка ОСОБА_1 , разом з яким працював в ПАТ МК «Азовсталь», знайомий був також з всією родиною ОСОБА_10 , відносини були дружні, особисто знав про хворобу ОСОБА_5 До буд. АДРЕСА_1 приїздив допомагати з веденням господарства. Вода в будинку була з колодязя на дворі, опалення було пічне. В 2008 році ОСОБА_2 запропонувала встановити в будинку газове опалення в зв'язку із подорожчанням вугілля, запропонувавши ОСОБА_11 взяти кредит в зв'язку із відсутністю в неї грошей на встановлення опалення. Не був присутній при проведенні води в будинок. Заміна старих вікон в будинку проводилась чоловіком, з яким укладав усну угоду ОСОБА_12 . На момент встановлення газового опалення ОСОБА_2 не працювала, її посаду скоротили, але вона ще не досягла пенсійного віку, не мала доходів. ОСОБА_12 вирішив їй допомогти, встановити газове опалення, а з залишків грошей - замінити вікна та двері в будинку.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою ОСОБА_2 В буд. АДРЕСА_1 Маріуполя спочатку мешкав її дідусь, після укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 вони стали мешкати в будинку постійно. Після смерті її дідуся, ОСОБА_6 в 1999 році в будинку залишались мешкати ОСОБА_1 та ОСОБА_14 . В 2000-2001 роках в будинок переїхала разом з ОСОБА_2 , де мешкала до 2013 року. Будинок розділений на дві половини разом з подвір'ям. На належній ним половині подвір'я зробили поліпшення. Їй відомо, що будинок належить ОСОБА_2 Поліпшення половини будинку Нижниковських були зроблені після смерті ОСОБА_14 , було встановлено нові вікна та двері, про це ОСОБА_2 дізналась під час їх заміни. Лічильник води знаходиться в половині будинку ОСОБА_10 , водопровід прокладала ОСОБА_2 за власний рахунок, труби для нього пластикові до лічильника. В будинку було пічне опалення, ОСОБА_2 оформила проект газового опалення, яке було встановлено за життя ОСОБА_14 в 2008 році. Роботи проводились за рахунок ОСОБА_2 , система опалення встановлена на весь будинок в цілому. Рахунок споживача газу один, всі витрати за користування газом сплачує ОСОБА_2 Їй не відомо про ремонтні роботи, які проводила ОСОБА_1 . Про пожежу, в якій постраждала належна ОСОБА_2 частина будинку їй відомо зі слів, в будинку на той момент не мешкала.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_2 з 2000 року. Бачила різні входи в будинок, оскільки сусідня ділянка належить члену його родини. Знає про конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який триває з 2011 року, який розпочався після смерті брата ОСОБА_2 та чоловіка ОСОБА_1 , ОСОБА_14 ОСОБА_1 відмовилась допомогти в сплаті витрат на поховання ОСОБА_14 та сплачувати борги за комунальні послуги. В зв'язку із чим ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду. Газифікація будинку була зроблена ОСОБА_2 за власні кошти, витрати за користування газом також сплачувала повністю. Восени 2011 року в половині будинку ОСОБА_2 відбулась пожежа, фактично ОСОБА_2 взимку залишалась без житла. Спочатку ОСОБА_2 мешкала в неї, потім переїхала до сина. ОСОБА_2 не надавала згоди на проведення ремонтних робіт. ОСОБА_2 мала бажання газифікувати будинок ще за життя свого чоловіка, обладнання будинку проводилось частинами, за наявності коштів. В 2014 році була свідком конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був спровокований демонтажними роботами старого вікна, під час якого випало декілька цеглин з стіни будинку. Під час конфлікту ОСОБА_1 зробила заяву про те, що має право власності на будинок в рівних частках з ОСОБА_2 Її батько допомагав ОСОБА_2 в ремонті старого даху, який протікав, тому довелось демонтувати старий шифер.
Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 01.08.1995 року (а. с. 126-127)
Вказане домоволодіння розділене на дві окремі частини, які мають окремі входи та в яких мешкають ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_5 , ОСОБА_5 (а. с. 139-144, 179-185)
ОСОБА_5 згідно висновку про час настання інвалідності від 12.03.2013 року є інвалідом дитинства першої групи безстроково (а. с. 49)
На замовлення ОСОБА_1 було проведено оцінку нерухомого майна, встановлено поліпшення житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 10-47)
З договору про надання послуг по газопостачанню №69842 від 27.08.2004 року встановлено, що ОСОБА_2 є споживачем послуг газопостачання в б. АДРЕСА_1 (а. с. 128-129)
22.05.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_16 було укладено договір підряду на встановлення системи опалення, газового котла та встановлення радіаторів опалення (а. с. 130-135)
Проект газифікації будинку, виконані роботи по встановленню системи опалення, газового котла та радіаторів опалення сплачено ОСОБА_2 (а. с. 136-138)
ОСОБА_2 за рахунок власних коштів сплачує в повному обсязі послуги по газопостачанню в будинку АДРЕСА_1 (а. с. 147-155)
Прилад обліку було прийнято в експлуатацію 15.09.2008 року (а. с. 156-157)
В актах про приймання газифікації об'єкта та приймання в експлуатацію робіт по встановленню газового лічильника в якості абонента вказано ОСОБА_2
26.02.2013 року між ОСОБА_1 та КП «МВУ ВКГ» укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (а. с. 65)
Прилад обліку було прийнято в експлуатацію, абонентом вказано ОСОБА_1 (а. с. 67)
Сплата послуг за користування послугами водопостачання та водовідведення в червні - липні 2015 року, серпні 2015 року та травні 2016 року здійснена ОСОБА_1 (а. с. 69, 72)
З вказаних квитанцій неможливо встановити фактичного платника за користування послугами електропостачання, оскільки вони сплачені на ім'я власника рахунка після його смерті.
Право власності ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1 встановлено також ухвалою ВССУ в справі №266/4713/13-ц (а. с. 118-121)
У вказаній ухвалі також встановлено відсутність встановленого порядку користування житловим будинком між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
04.07.2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на придбання вхідних дверей вартістю 8420,00 грн. (а. с. 56-58)
23.02.2016 року між ОСОБА_5 та КС «Кредитсталь» було укладено договір споживчого кредиту №137 на суму 5000 грн. (а. с. 62-64)
27.03.2017 року між ОСОБА_5 та КС «АКК» було укладено договір споживчого кредиту №913/17-Ф2 на суму 1500 грн. (а. с. 59)
З тексту вказаних договорів не можливо встановити, на які саме цілі було взято вказані в них кошти, формулювання «споживчий кредит» не надає можливості точно визначити, що саме вказані кредитні кошти були витрачені саме на проведення ремонтних робіт в будинку.
Вказані відомості не можливо перевірити показами свідків, оскільки вони не були очевидцями укладення вказаних кредитних договорів та не мали можливість знати, ким та з якою метою брались вказані кошти.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно вимог ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.3, 4 ст. 156 ЖК України, передбачено, що члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до житлового будинку(квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членом його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються у судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 ЖК України. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих правовідносин застосовуються правила, встановленні ст. 162 ЖК України.
Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Відповідно до п.23. Постанови ПВС України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли у застосуванні житлового кодексу» при вирішенні спорів, пов'язаних з користуванням наймачами жилими приміщеннями в будинках приватного житлового фонду, суди повинні мати на увазі, що: укладений з власником будинку (квартири) на певний строк договір найму жилого приміщення може бути достроково розірваний за вимогою наймодавця лише у випадках, коли наймач або спільно проживаючі з ним особи систематично руйнують, псують жиле приміщення чи використовують його не за призначенням або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, або наймач систематично (не менше трьох місяців підряд) не вносить квартирної плати і плати за комунальні послуги (ст.168 ЖК)
Відповідно до вимог ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає, або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Статтею 811 ЦК України передбачено, що договір найму укладається у письмовій формі.
Аналізуючи вказані норми закону та судову практику суд приходить до висновку що для стягнення квартирної плати, оплати комунальних послуг , витрат на утримання будинку, проведення ремонтних робіт у випадку спору між власником будинку та членами його сім'ї, повинні встановлюватись між ними відповідною угодою з дотриманням її форми, що передбачена ст. 811 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що визначений даною статтею.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених даним Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Матеріалами справи, зокрема договором дарування, ухвалою ВССУ від 06.04.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 є єдиним власником домоволодіння АДРЕСА_1 . З нею, як з власником домоволодіння, будь-яких договорів найму між сторонами у спосіб, що передбачений Законодавством України, укладено не було, а відтак позивачем, а відтак позивачем ОСОБА_1 не доведено, що вона є наймачем домоволодіння та має право на відшкодування половини вартості на проведення робіт по ремонту житлового будинку.
Витрати коштів позивачем саме на проведення ремонтних робіт домоволодіння АДРЕСА_1 не доведено належними та допустимими доказами, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно із частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 за № 4 передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно Позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Пунктом 9 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 за № 4 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не доведено належним чином, посилання на те, що ОСОБА_5 отримав статус інваліда першої групи безстроково в зв'язку із протиправною поведінкою ОСОБА_2 спростовується показами свідків, які підтвердили, що він мав захворювання ще до виникнення конфліктних ситуацій між сторонами по справі. Так само вказані доводи спростовано висновком про час настання інвалідності, в якому зазначено, що ОСОБА_5 є інвалідом дитинства.
Крім недоведеності фактичних обставин, на які посилається позивач в частині стягнення моральної шкоди, судом також встановлено, що вказаний розмір моральної шкоди в розмірі 15000 грн. не підтверджено жодним розрахунком та не надано пояснень, чому вказаний розмір моральної шкоди є достатнім та розумним на думку позивача, тому в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України відмовляє позивачу в відшкодуванні витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 76, 81, 82, 141, 259, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 182, 322, 328, 810, 811 ЦК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на ремонт житлового будинку - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення складено 15.10.2019 року.
Суддя: Пантелєєв Д. Г.