Справа №266/3698/17
Провадження№ 2/266/92/19
15 жовтня 2019 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участі секретаря Нетреби О.В., позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частину квартири та визнання недійсним договору дарування частини квартири -
В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Басівським В.О. заявлено відвід головуючому у справі судді Пантелєєву Д.Г. з тих підстав, що у судовому засіданні 23.05.2019 р. головуючий, отримавши відповідь відповідачки ОСОБА_4 , висловив свою негативну суб'єктивну думку відносно питання, яке не є предметом розгляду. А у судовому засіданні 05.07.2019 р. головуючий прокоментував пояснення відповідачки ОСОБА_5 , ставлячи під сумнів правдивість її пояснень. Вказане викликає сумніви у неупередженості і об'єктивності судді.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 проти задоволення заяви представника відповідача заперечували, зазначивши, що вона є безпідставною.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 36 ЦПК України «Підстави для відводу (самовідводу) судді» суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням V з'їзду суддів України 24 жовтня 2002 року (у редакції, затвердженій XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року), затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1 зазначено, що необхідно пам'ятати, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд справи ….. незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та свобод.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так ЄСПЛ у п.п. 28, 29 свого рішення від 15.07.2010 р. у справі «Газета «Україна-Центр» проти України зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції (995_004) повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). 29. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).
Головуючий суддя Пантелєєв Д.Г. жодним чином не заінтересований у результатах розгляду справи, він не виявляв будь-якої прихильності до сторін провадження, висловлюючи свої думки під час розгляду справи, що входить до його компетенції щодо з'ясування обставин та перевірку їх доказами, не давав ніяких приводів сторонам або сторонньому спостерігачу для виникнення сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді.
За таких обставин суддя вважає озвучені у заяві про відвід доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, та від цього, відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, вирішення питання про відвід судді повинен здійснюватися суддею, який не входить до складу суду, та який має бути визначений в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 40 ЦПК України, суд -
Вирішення питання про відвід головуючому судді Пантелєєву Д.Г. передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, та який має бути визначений в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д.Г. Пантелєєв