Справа № 265/4821/19
Провадження № 2-а/265/115/19
09 жовтня 2019 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Вайновського А. М., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області капрала поліції Ізюмського Олексія Леонідовича про визнання неправомірними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в особі поліцейського роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області капрала поліції Ізюмського Олексія Леонідовича про скасування постанови про його притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАВ № 1319510 від 12.07.2019, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування позову зазначив, що із вказаною постановою він не згодний, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, а відповідач безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності. Просив постанову скасувати.
04 вересня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на пред'явлений адміністративний позов. У своєму відзиві відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова була винесена ним у відповідності до вимог чинного законодавства та є обґрунтованою. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджено відеозаписом з реєстратора патрульного автомобіля та нагрудних реєстраторів поліцейських, який додав до відзиву. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову.
Будь-яких інших заяв чи клопотань по суті справи сторонами не надано.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість пред'явленого адміністративного позову з наступних підстав.
Згідно із ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом та інше.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З оскаржуваної постанови серії ЕАВ № 1319510 від 12.07.2019, винесеної поліцейським Ізюмським О.Л. без складення протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що 12 липня 2019 року о 08-26 годині в місті Маріуполі по проспекту Миру, 57 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Форд, д/н НОМЕР_1 , здійснив виїзд на перехрестя на забороняючий сигнал світлофору, а саме поєднання червоного та жовтого, чим порушив вимоги п. 8.7.3є ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 гривень.
Положеннями ст. 122 ч. 2 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди,
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Пленум Верховного суду України у пункті 24 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Встановлено, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачено ст. 258 КУпАП.
З наданого відповідачем Ізюмським О.Л. відеозапису з реєстратора патрульного автомобіля вбачається, що відеозйомка відбувалася 12 липня 2019 року о 08-26 годині в умовах світлої пори доби за ходом руху патрульного автомобіля у потоці транспортних засобів позаду автомобіля Форд, д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . При цьому через віддаленість зйомки та наявність інших транспортних засобів неможливо зробити однозначний висновок про місце розташування транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у момент увімкнення поєднання червоного та жовтого сигналу світлофору.
Будь-яких інших доказів у справі відповідачем суду не надано і посилань на їх наявність не наведено, а тому суд вважає, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП .
Таким чином, суд вважає, що при розгляді справи відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, а постанова була винесена без належної доказової бази.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши надані письмові докази, суд вважає, що в діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 245, 247, 251, 280, 283, 286 КУпАП, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 205, 241-246, 250, 251, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області капрала поліції Ізюмського Олексія Леонідовича про визнання неправомірними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
2. Постанову серії ЕАВ № 1319510, винесену поліцейським роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області капралом поліції Ізюмським О.Л., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 - визнати незаконною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
3. Рішення суду може би бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
4. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.
5. Повний текст рішення складено 09 жовтня 2019 року.
Суддя А.М. Вайновський