Справа № 234/13412/19
Провадження № 2/234/3268/19
11 жовтня 2019 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Костюкова Д.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 234/13412/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що їй, її доньці ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_2 на праві приватної власності в рівних частках (1/3) належить квартира АДРЕСА_1 Зареєстрованими у зазначеній квартирі є вона та її син ОСОБА_2 , який з травня 2012 року не мешкає у вказаній квартирі, свої речі в ній не зберігає, але з місця реєстрації не знімається, що ставить у скрутне матеріальне становище позивача, оскільки вона вимушена сплачувати за відповідача комунальні послуги, крім того вона не має змоги оформити субсидію на сплату житлово-комунальних послуг через реєстрацію відповідача у цій квартирі. Просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за вказаною адресою.
Ухвалою Краматорського міського суду від 03.09.2019 року позовна заява була прийнята до розгляду та по ній було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Копія ухвали була направлена до відома сторін по справі, які її отримали, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які є наявними в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами,
Позивачка по справі ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та особа ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло.
Згідно акту від 01.08.2019 року, складеного головою комітету мікрорайону № 1., ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі з травня 2010 року.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. При цьому держава не втручається у здійсненні власником права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню ( частина друга статті 386 ЦК України).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права корситування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сімї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку ( квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сімї власника будинку ( квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом зазначених норм право користування житлом ,яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника(подружжя,їх діти,батьки)та інші особи, які постійно проживають разом з власником, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, тобто не мають статусу співвласника житлового приміщення.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб ( співвласників), належить їм на праві спільної власності ( спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Як вбачається з матеріалів справи сторони по справі, є членами сім'ї, більш того їм на праві приватної сумісної власності (по 1/3 частки) належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; інша 1/3 частка належить ОСОБА_3 ..
Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Оскільки статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, суд вважає, що в даному випадку, задоволення вимог позивачки про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням призведуть до порушення норм матеріального права, фактично позбавивши власника права користування належним йому майном.
Окрім того, суд зазначає, що право особи бути зареєстрованим за місцезнаходженням житлового помешкання, яке особі належить на праві приватної власності, не обмежується нормами чинного законодавства. Відтак, співвласник майна є вільним у виборі місця свого фактичного мешкання, та його відсутність у місці реєстрації не є підставою для визнання його таким, що втратив право на користування в ньому.
Позивачка не є одноосібним власником спірної квартири, а є лише співвласником квартири 1/3 її частки, яка є обєктом приватної спільної сумісної власності,а отже не наділена правом ставити питання про визнання іншого співвласника таким, що втратив право користування квартирою.
Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.
На підставі ст . 141 ЦПК України, у випадку відмови у задоволенні позову, судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16,317,355,391,405ЦК України, ст.ст.9,156ЖК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 280-282 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Краматорського міського суду Д. Г. Костюков