08 жовтня 2019 р. Справа № 440/2600/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.
за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року, суддя Н.Ю. Алєксєєва, по справі № 440/2600/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради третя особа ОСОБА_2
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради від 20.06.2019 року у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у 23/150 частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 );
- зобов'язати Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у 23/150 частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано відмову Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради від 20 червня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 червня 1965 року народження, рнокпп НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Виконавчий комітет Полтавської міської ради (далі - апелянт), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апелянт зазначив про не врахування судом, що відмова відповідача є правомірною, оскільки позивачем не було дотримано п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207. Крім того, апелянт зазначив про втручання судом першої інстанції у вільний розсуд відповідача шляхом перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача.
Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Позивач заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 19.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) (а.с. 24).
20.06.2019 року у реєстрації місця проживання за вказаною адресою заявнику відмовлено, у зв'язку з ненаданням необхідних документів або інформації згідно підпункту 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання ( зворотна сторона а.с. 24).
Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача від 20.06.2019 року, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем з урахуванням ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено належними та допустимими доказами правомірності рішення Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради про відмову в задоволенні заяви позивача про реєстрацію місця проживання. При цьому, суд першої інстанції обрав спосіб захисту прав позивача шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати місце проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 ).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-ІV (далі - Закон № 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно ст.3 Закону №1382-ІV реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Статтею 6 Закону № 1382-IV визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлено "Правилами реєстрації місця проживання" та "Порядком передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила).
Пунктами 3-4 Правил передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
У відповідності до пункту 8-9 Правил документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги".
Згідно з пунктом 18 Правил для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують:
- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
- право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);
- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
Пунктом 11 Правил передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
- особа не подала необхідних документів або інформації;
- у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
- звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Як вже зазначено, позивачу відмовлено у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), оскільки позивачем не надано згоди всіх співвласників єдиного житлового приміщення, розташованого за вказаною адресою, документів на іншу частину домоволодіння.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що до заяви про реєстрацію місця проживання позивачем додано паспорт громадянина України, свідоцтво про право на спадщину від 13.05.2015 року, зареєстроване в реєстрі за №1-333, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №37432845 від 13.05.2015 року, РНОНМ:634724653101, НЗППВ: 9641605 та квитанцію про сплату адміністративного збору; письмову згоду на проживання в житлі ОСОБА_1 власника такого житла - ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 23.12.1998 року (підстава набуття права власності - свідоцтво про право на спадщину від 13.05.2015 року).
Згідно вищевказаного свідоцтва про право на спадщину від 13.05.2015 року, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі з урахуванням 1/2 частки у спадщині, від якої відмовився чоловік померлої ОСОБА_4 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з :23/150 частини житлового будинку з частиною надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці державного фонду. Житловий будинок з надвірними будівлями в цілому складається з наступних об'єктів: житловий будинок А-1 загальною площею 134,7 кв.м., житловою площею 88,9 кв.м., сараї: Б, Г, Д; погріб г, вбиральні: В, д; навіс З, літій душ Ж, огорожі: №2, №3, №5, ворота огорожі № №4, №6. Ця 23/150 частин домоволодіння належить спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі договору міни, посвідченого третьою полтавською державною нотаріальною конторою 05.12.1983 за р. №3358 та зареєстрованого в Полтавському МБТІ 24.02.1989 в реєстрову книгу №79 під №10714 (а.с. 20).
Згідно Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, будинок за адресою: АДРЕСА_2 , у якому позивач фактично проживає на даний час, поділений між співвласниками на окремі квартири: квартира АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 (а.с. 17-22).
При цьому, відповідно до платіжних доручень на оплату житлово-комунальних послуг, розрахункових книг ВАТ "Полтавагаз", КП ПОР "Полтававодоканал", ПАТ "Полтаваобленерго" про оплату послуг з газопостачання, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та користування електричною енергією власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , кожен з власників окремо користується своєю квартирою, має окремі рахунки на постачання газу, електроенергії та води (а.с. 40-51).
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскільки право спільної часткової власності на будинок не припинено, частку ОСОБА_2 не виділено в окремий об'єкт права власності, то висновки суду першої інстанції про те, що дозволу дружини позивача достатньо для здійснення реєстрації місця проживання позивача, є помилковими.
Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи апелянта з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності інших співвласників 23/150 частини домоволодіння - окремої квартири АДРЕСА_5 , та порушення їх прав, як співвласників нерухомого майна, у якому позивач просить зареєструвати місце проживання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи відповідають вимогам ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п.18 "Правил реєстрації місця проживання", затверджених постановою КМУ від 02 березня 2016 року № 207, та є достатніми для здійснення реєстрації місця проживання особи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відмова відповідача у проведенні реєстрації місця проживання не ґрунтується на нормах чинного законодавства та спростовується матеріалами справи.
З системного аналізу вказаних обставин справи та вимог чинного законодавства колегія суддів вважає правильний висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у реєстрації місця проживання позивача та зобов'язання відповідача здійснити таку реєстрацію.
Щодо обрання способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 245 КАС України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Колегія суддів зазначає, що у даних правовідносинах відповідач не наділений дискреційними повноваженнями, оскільки зобов'язані прийняти одне з рішень (про реєстрацію місця проживання особи або про відмову у реєстрації), яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваної відмови відповідача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.
З огляду на викладене, апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Полтавської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 по справі № 440/2600/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов
Постанова складена в повному обсязі 15.10.2019 року