09 жовтня 2019 р.Справа № 520/3714/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 26.07.19 року по справі № 520/3714/19
за позовом ОСОБА_1
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради третя особа ОСОБА_2
про визнання дій неправомірними та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати неправомірними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 під магазин" від 16.04.2018 під № ХК 061181140396 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 під магазин" від 08.06.2018 під № ХК 141181590484; скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 491 від 01.11.2018 "Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації".
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду віл 26.07.2019р. закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, вважає, що закривши провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, судом порушено норми процесуального права. Вказує , що Інспекція ДАБК відповідно до законодавства здійснює реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду як орган-виконавчої влади. При цьому органи виконавчої влади (їх структурні підрозділи), які реалізовують контрольно-наглядові, дозвільні повноваження у сфері архітектури та містобудування виступають суб'єктами владних повноважень та виконують у спірних відносинах саме владні управлінські функції. Спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими, а справи щодо спорів, які виникають між суб'єктами цих відносин, є адміністративними. У зв'язку з цим юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю Інспекції ДАБК та її територіальних органів, у тому числі й на ті, які виникають під час виконання повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Саме адміністративний суд, а не суд загальної юрисдикції повинен надати правову оцінку діям та прийнятому рішенню Інспекції ДАБК, яке випливає з її статусу як суб'єкта владних повноважень. Вважає , що спірні правовідносини не є приватноправовими, оскільки позивач оскаржує дії Інспекції ДАБК та просить скасувати Наказ. Вважає , що суд першої інстанції належним чином не визначив характеру спору, суб'єктного складу правовідносин, предмета та підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо належності спору до цивільної юрисдикції, оскільки позовні вимоги належить до юрисдикції адміністративного суду. Просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського Окружного адміністративного суду від 26.07.2019 р. та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні.
Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача , перевіривши, в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі , суд першої інстанції виходив з того , що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 74,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу від 01.11.2018, укладеним з позивачем, даний спір стосується приватноправових відносин, а отже не може бути віднесений до публічно-правового спору та відповідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, згідно предметної юрисдикції, підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України Стаття завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено , що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із п.1 частиною 1 статті 19 КАС України спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
За змістом статті 41 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
ДАБІ відповідно до законодавства здійснює реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду як орган виконавчої влади. При цьому органи виконавчої влади (їх структурні підрозділи), які реалізовують контрольно-наглядові, дозвільні повноваження у сфері архітектури та містобудування виступають суб'єктами владних повноважень та виконують у спірних відносинах саме владні управлінські функції.
Згідно з пунктом 1 Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294 (далі - Положення), ДАБІ є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Відповідно до пункту 3 цього Положення основними завданнями ДАБІ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема, здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.
Спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими, а справи щодо спорів, які виникають між суб'єктами цих відносин, є адміністративними.
У зв'язку з цим юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю ДАБІ та її територіальних органів, у туму числі й на ті, які виникають під час виконання повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Відповідно до частин першої, четвертої та шостої статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
Судом апеляційної інстанції встановлено , що позивачем заявлені позовні вимоги до Інспекції ДАБК про визнання неправомірними дії Інспекції щодо скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 під магазин" від 16.04.2018 під № ХК 061181140396 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 під магазин" від 08.06.2018 під № ХК 141181590484 та скасувати наказ Інспекції № 491 від 01.11.2018 "Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Отже, за наведених вище обставин та з урахуванням мотивів позовної заяви , колегія суддів вважає , що спірні правовідносини не є приватноправовими, оскільки позивач оскаржує саме дії та наказ Інспекції ДАБК , яка в цих правовідносинах діяла як суб'єкт владних повноважень та в силу покладених на неї законом обов'язків вчинила дії та прийняла оскаржуваний наказ про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Щодо права власності на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , як вбачається із матеріалів справи, між ОСОБА_1 та теперішнім власником об'єкту - ОСОБА_4 - будь-якого цивільно- правового спору не виникає. Остання є власником нежитлової будівлі літ. «А», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2018 г., отже предмет даного позову не відноситься до приватноправових відносин.
Посилання суду першої інстанції правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі № 802/233/16-а в даному є безпідставними , оскільки при вирішенні справи Верховним судом було встановлено , що в результаті та на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, яке, як зазначає позивач, прийнято внаслідок допущення Інспекцією протиправної бездіяльності, у третьої особи виникло речове право на будинок, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В даному випадку спір у справі стосується тільки неправомірності дій та наказу відповідача про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, тому вирішення даного спору відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 року про закриття провадження у даній справі підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду в суд першої інстанції.
Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, враховуючи, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, дана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 року по справі № 520/3714/19 скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 15.10.2019 року