07 жовтня 2019 р.Справа № 520/2386/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник позивача Лисун В.С.
представник відповідача Торшина-Дзюба Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 01.08.19 року по справі № 520/2386/19
за позовом ОСОБА_2
до Харківської митниці ДФС
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807190/2019/00307;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2019/000278/2 від 16.01.2019;
- зобов'язати Харківську митницю ДФС підготувати та подати Державній казначейській службі України у Харківській області висновок про повернення ОСОБА_2 надмірно сплачених митних платежів у сумі 18200 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2019/000278/2 від 16.01.2019.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).
В задоволенні заяви представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення у зазначеній частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву представника позивача про розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині відмови у задоволенні заяви представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Зазначив, що Договір про надання правової допомоги містить перелік конкретних послуг, які має виконати адвокат за встановлений гонорар. Факт виконаних послуг, передбачених Договором, засвідчується актом приймання-передачі послуг від 18.06.2019 року. Саме за вказані в Акті виконані послуги і було сплачено Клієнтом відповідну суму. Вказав на те, що чинним законодавством не передбачено, що оплата фіксованого розміру гонорару клієнтом має відбуватися після надання визначених договором про надання правової допомоги послуг. Порядок сплати гонорару визначає сам адвокат, про що вказується у доворі. Вважає, що суд першої інстанції не правильно здійснив тлумачення Договору відносно обсягу та характеру послуг, які мають бути виконані адвокатом.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити вказану заяву, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що договором не визначено, на якій саме стадії розгляду справи обов'язки адвокатського бюро будуть вважатися виконані відповідно до сплаченої суми гонорару в розмірі 9000 грн. Надані представником позивача до суду докази не доводять співмірності розміру витрат на правничу допомогу адвоката часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг. Договором не визначений конкретний результат надання правової допомоги. З огляду на наведене, підстави для задоволення заяви щодо відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, відсутні.
Колегія не суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача - адвокат Чумак Р.В. просив вирішити питання щодо відшкодування на користь позивача судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката, в сумі 9000,00 гривень.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, до матеріалів справи представником позивача додано наступні документи: договір про надання правової допомоги № 13/02/19 від 13.02.2019, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати наступні юридичні послуги: - Підготовка позовної заяви до Харківської митниці ДФС про оскарження (скасування) рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2019/000278/2 від 16.01.2019 та оскарження (скасування) картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807190/2019/00307, - Представництво інтересів Клієнта у Харківському окружному адміністративному суді; - Представництво інтересів Клієнта у Другому апеляційному адміністративному суді; - Представництво інтересів Клієнта у Верховному Суді; - Представництво інтересів Клієнта у Харківській митниці ДФС; - Представництво інтересів Клієнта у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області; - Отримання рішення суду, виконавчого листа; - Надання інших юридичних послуг. Вартість послуг визначена у розмірі 9000 грн.
Також на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надані: - копія свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю серії СМ 2000461, виданого 27.02.2017; - копія акту приймання-передачі послуг від 18.06.2019; - копія детального опису робіт від 18.06.2019; - копія банківського чеку від 13.02.2019; - копія рахунку-фактури №00002 від 13.02.2019.
Аналізуючи п. 1.1. Договору, колегія суддів зазначає, що послуги, які має надати адвокат, стосуються саме оскарження (скасування) рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/000278/2 від 16.01.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807190/2019/00307. Саме це і є послугою, на надання та виконання якої і було укладено Договір.
Суд першої інстанції вказав на те, що договором не визначено, на якій саме стадії розгляду справи обов'язки адвокатського бюро будуть вважатися виконані відповідно до сплаченої суми гонорару в розмірі 9000 грн.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4.2. Договору про надання правової допомоги № 13/02/19 від 13 лютого 2019 року, сторони домовилися про наступний порядок оплати вартості наданих юридичних послуг, а саме 9000 (дев'ять тисяч) гривень Клієнт сплачує Адвокатському бюро протягом 3 (трьох) днів від дати підписання даного Договору.
Аналізуючи норми чинного законодавства, судова колегія звертає увагу на те, що встановлення фіксованого розміру гонорару не передбачає те, що його оплата клієнтом має відбуватися після надання визначених договором про надання правової допомоги послуг. Порядок сплати гонорару визначає сам адвокат, про що вказується у договорі. Договір встановлює сплату гонорару протягом 3 днів від дати його підписання, тобто до надання передбачених ним послуг. Такий порядок сплати гонорару не порушує чинне законодавство, а тому не може бути підставою для відмови у відшкодуванні правових витрат.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Договір містить перелік конкретних послуг, які має виконати адвокат, за встановлений гонорар. Факт виконання послуг, передбачених Договором, засвідчується актом приймання-передачі послуг від 18 червня 2019 року. Саме за вказані в Акті виконані послуги і було сплачено Клієнтом відповідну суму.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні також вказав на те, що надані представником позивача до суду докази не доводять співмірності розміру витрат на правничу допомогу адвоката часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягу наданих адвокатом послуг.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 5, 6, 7 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було подано копію Договору про надання правової допомоги № 13/02/19 про надання правової допомоги від «13» лютого 2019 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію акту приймання-передачі послуг від 18 червня 2019 року за Договором № 13/02/19 про надання правової допомоги від «13» лютого 2019 року, копію детального опису робіт виконаних адвокатом від 18 червня 2019 року за Договором № 13/02/19 про надання правової допомоги від «13» лютого 2019 року, копію банківського чеку 0.0.1265875012.1 від 13.02.2019 року та копію рахунку-фактури № 00002 від 13 лютого 2019 року.
Так, відповідно до детального опису робіт виконаних адвокатом, адвокатом Чумаком Р.М., на виконання послуги з оскарження (скасування) рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови було витрачено двадцять одну годину.
Також, адвокатом Чумаком Р.М. було виконано достатній обсяг робіт (опрацювання законодавчої бази, судової практики, написання позовної заяви, підготовка додатків до неї та відправка в суд, написання відповіді на відзив, написання додаткових пояснень, представництво в суді), що є співмірним з розміром витрат.
На підставі вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, у відповідності до ст. 134 КАС України, є співмірним. Більше того, відповідачем по справі не було доведено неспівмірності витрат, хоча це є його обов'язком при поданні відповідного клопотання.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що договором не визначений конкретний результат надання правової допомоги.
З цього питання, колегія суддів вважає за потрібне вказати на наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором
Відповідно до п. 4 ст. 18 Правил адвокатської етики, затверджені Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012 (в редакції від 09.06.2017) адвокат повинен повідомити клієнта про можливий результат виконання доручення на підставі закону та практики його застосування. При цьому забороняється давати клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення, прямо або опосередковано сприяти формуванню у нього необгрунтованих надій, а також уявлення, що адвокат може вплинути на результат іншими засобами, окрім сумлінного виконання своїх професійних обов'язків.
Враховуючи вищенаведене, Договір не може містити конкретний результат надання правової допомоги, оскільки адвокат не може визначити його, так як на це є пряма заборона. При цьому, Договір № 13/02/19 про надання правової допомоги від «13» лютого 2019 року містить можливий результат виконання визначених послуг, а саме скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2019/000278/2 від 16.01.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/00307. Досягнення такого результату здійснюється шляхом сумлінного виконання адвокатом професійних обов'язків.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 12 червня 2018 року по справі № 462/9002/14-ц вказав на те, що свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результату розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що представником позивача було подано усі необхідні документи, відповідно до ст. 134 КАС України, для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, всі вищезазначені витрати на правничу допомогу в сумі 9000 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат, з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 9000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. в якості компенсації витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року по справі № 520/2386/19 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 9000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. в якості компенсації витрат на правничу допомогу.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 15.10.2019 року