15 жовтня 2019 р.Справа № 554/10283/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 21.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Микитенко В.М., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, повний текст складено 21.08.19 року по справі № 554/10283/18
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області , Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області третя особа Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просила суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову головного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про закінчення виконавчого провадження ВП № 52937951 від 13.06.2019.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що виконавчий лист № 554/6774/16, виданий 11.11.2016 року Октябрським районним судом м. Полтави, не виконаний у повному обсязі. При цьому зазначила, що боржником у порушення рішення суду зменшено розмір заробітної плати з якої нараховується пенсія з розміру 15344грн. 74к. до 7753грн. 48к. та з цього розміру нарахована пенсія.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.08.2019 у задоволенні позовних вимог відмолено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинм справи, просить рішення Октябрського районного суду м. Полтави скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що державним виконавцем не надано доказів того, що ним проведено виконавчі дії передбачені Законом Украъни "Про виконавче провадження" та відсутні підстави для закриття виконавчого провадження.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2016 року у справі № 554/6774/16-а зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати та виплатити позивачу пенсію, призначену відповідно статей 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції, що була чинна на момент призначення пенсії), не змінюючи базовий місяць індексації пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працюючих державних службовців згідно з постановою КМУ від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" зі збереженням відсотку нарахування пенсії на момент її початкового призначення в розмірі 90% заробітної плати державного службовця відповідної посади з розміру 15344,74 грн. з 01 січня 2016 року, з якої сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на підставі довідки № 66/21-132 від 04 липня 2016 року Управління Служби безпеки України в Полтавській області, та з урахуванням розмірів виплат, включених до розміру середньої заробітної плати на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2016 року у справі № 554/2055/16-а без обмеження граничного розміру пенсії.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 22.11.2016 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 554/6774/16-а від 11.11.2016. Зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Зобов'язано боржника надати до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області документальне підтвердження факту виконання рішення суду.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 24.03.2019 на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду у встановлені законом строки. Зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне не виконання рішення суду.
Постановою головного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області державного виконавця від 12.06.2018 за невиконання в повному обсязі рішення суду від 30.08.2016 за № 554/6774/16-а на боржника накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.
Постановою головного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 52937951 від 13.06.2019.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вона є законною та обґрунтованою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження"від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404) .
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема виконавчі листи, що видаються судами. Вимоги до виконавчого документу визначені в статті 4 вказаного Закону. Так, останній повинен мати крім визначеного резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404).
Матеріалами справи встановлено, що листом № 19497/16-13 від 02.12.2016 боржником повідомлено про неможливість виконання рішення суду, оскільки довідку №66/21-132 від 04.07.2016, видану Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області, на підставі якої необхідно здійснити перерахунок пенсії стягувачу визнано недійсною.
Однак, рішенням Октябрського суду м. Полтави від 30.08.2016 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 в повному обсязі, а тому питання правомірності видачі довідки та визнання її недійсною після прийняття рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист № 554/6774/16-а не впливало на виконання боржником своїх зобов'язань згідно рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за виконавчими листами, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Позивач зазначає, що у разі, якщо рішення суду не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, з урахуванням вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Однак, жодних судових рішень з приводу розстрочки або відстрочки виконання рішення суду, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення не приймалось.
На підставі наведеного колегія суддів зазначає, що невиконання боржником рішення суду без наявності для цього поважних причин є підставою для накладення штрафу у розумінні ст. 75 ЗУ "Про виконавче провадження". Отже, накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення є обов'язком державного виконавця, що закріплений Законом України "Про виконавче провадження". Наявність Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким визначено порядок стягнення коштів з державних органів, не звільняє державного виконавця від обов'язку дотримуватись вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Так, на виконання вказаної норми закону, відповідачем постановою ВП № 52937951 від 24.03.2019 на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду у встановлені законом строки. Зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідвльність за умисне не виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Так, постановою державного виконавця ВП № 52937951 від 12.06.2018 за невиконання в повному обсязі рішення суду від 30.08.2016 за № 554/6774/16-а на боржника накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 3. ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Матеріалами справи встановлено, що начальником відділу та головним державним виконавцем ГТУЮ у Полтавській області до ГУНП в Полтавській області 12.06.2018 року вих. 3802 направлено повідомлення про вчинення посадовими особами юридичної особи боржника кримінального правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що нездійснення боржником дій по виконанню рішень зобов'язального характеру не звільняє державного виконавця від покладеного на нього обов'язку вживати всіх передбачених законом заходів для примусового виконання такого рішення, при цьому, накладення штрафів і винесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є лише заходами відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. Також зазначає, що перед прийняттям рішення про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець повинен був здійснити дії, передбачені ЗУ "Про виконавче провадження", а саме здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Однак, зазначені вимоги позивача є недоцільними, оскільки матеріалами справи та судовим розглядом справи підтверджено, що відповідачем вжито всі можливі заходи примусового виконання рішення суду відповідно до вимог ЗУ "Про виконавче провадження" (загальні умови виконання рішень зобов'язального характеру), оскільки виконати рішення без участі боржника не видалось за можливе.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 30.08.2016 відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 в результаті чого позивачу нараховано 86395,20 грн. Вказана сума виплачена (зарахована на рахунок позивача) 20.07.2018.
Крім того, на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2018, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 по справі № 1640/2851/18 Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області зобов'язано здійснити розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 30.08.2016 у справі № 554/6774/16 за період з 01.01.2016 по 30.06.2018.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 21.08.2019 року по справі № 554/10283/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 15.10.2019 року