15 жовтня 2019 р.Справа № 440/2267/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.,
суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, повний текст складено 11.07.19 року по справі № 440/2267/19 за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - відповідач, Автозаводський ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Копичко Тетяни Дмитрівни про накладення штрафу ВП №45976632 від 18 лютого 2019 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що вважає помилковими висновки суду про порушення державним виконавцем закріпленого в ст. 58 Конституції України принципу неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів. Вважає, що для застосування державним виконавцем заходів, визначених ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначальним чинником є сам факт наявності заборгованості у встановленому розмірі, а період, за який вона виникла, не має правового значення. Зазначає, що незважаючи на те, що обставини ознайомлення позивача (представника позивача) з оскаржуваною постановою саме 18.02.2019, а не в інший час, доведені та підтверджені самим позивачем у судовому засіданні 10.07.2019, суд дійшов хибного висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2014 року в цивільній справі № 546/997/14-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 серпня 2014 року до досягнення дитиною повнолітнього віку.
22 грудня 2014 року Решетилівським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист № 546/991/14-ц (а.с. 16-17, 49).
Постановою старшого державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Богуславською Е.В. від 12 січня 2015 року відкрито виконавче провадження №45976632 щодо виконання виконавчого листа №546/991/14-ц від 22 грудня 2014 року (а.с. 50).
Старшим державним виконавцем Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Копичко Т.Д. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ВП №45976632 за період з 28 серпня 2014 року по 01 лютого 2019 року на загальну суму 57036,43 грн (а.с. 67).
18 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Копичко Т.Д. винесено постанову про накладення штрафу у сумі 17110,93 грн. Постанова про накладення штрафу вмотивована тим, що у ОСОБА_1 , як боржника, за період з 28 серпня 2014 року по 01 лютого 2019 року утворилась заборгованість по аліментам в сумі 57036,46 грн, що перевищує суму відповідних платежів за два роки.
Не погодившись із зазначеною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу за несплату заборгованості по аліментам, яка утворилась з 2014 року, виключає правомірність постанови про накладення штрафу від 18 лютого 2019 року ВП №45976632. Оскільки суду не надано доказів того, що оскаржувана постанова про накладення штрафу на час ознайомлення представником позивача з матеріалами виконавчого провадження 18 лютого 2019 року була прийнята та знаходилась у матеріалах виконавчого провадження, суд відхилив доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про своєчасність оскарження позивачем постанови про накладення штрафу з огляду на таке.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 287 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, пунктом 1 частини другої якої передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Копичко Т.Д. винесено постанову про накладення штрафу на позивача в сумі 17110,93 грн. Згідно даних реєстру поштових відправлень вказана постанова направлена 21.02.2019 за вих. 12389 на адресу зареєстрованого місця проживання позивача, яка вказана у виконавчому листі: АДРЕСА_1 . За закінчення строку зберігання 12.04.2019 лист із вкладенням провернувся на адресу відправника (ас. 70-71).
Позивач у позовній заяві стверджував, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався після ознайомлення його представником з матеріалами виконавчого провадження 12 червня 2019. Оскаржувану постанову поштою не отримував, оскільки починаючи з 2016 року проживає за іншою адресою в с. Сушки Козельщинського району, де мешкає його мати.
Зі змісту ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Отже, позивач достаменно знаючи про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження, не повідомив державного виконавця про зміну місця проживання, внаслідок чого допустив свідоме ухилення від отримання поштової кореспонденції. В даному випадку знаючи про наявність вчинення щодо нього примусових виконавчих дій, у ОСОБА_1 не було перешкод для того, щоб дізнатися які процесуальні рішення приймає державний виконавець.
Боржник, знаючи про наявність відкритого виконавчого провадження, про що свідчить заява боржника від 14.02.2019 про ознайомлення з матеріалами справи, умисно не повідомив державного виконавця про зміну місця проживання, чим порушив вимоги ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом прямого невиконання обов'язків, передбачених законом.
Вказана обставина не дає достатніх підстав для поновлення строку на оскарження постанови, оскільки її не отримання сталося внаслідок свідомого ухилення боржника від виконання своїх обов'язків.
До того ж колегія суддів враховує те, що 18.02.2019, тобто в день винесення оскаржуваної постанови, представник позивача ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження № 45976632, що створює для довірителя юридичні наслідки у виді права у випадку незгоди на оскарження постанови у встановлений ст. 278 КАС України строк. Вказане вище у поєднанні з тим, що 10.07.2019 під час судового засідання (час в журналі судового засідання 11:56) позивач визнав ту обставину, що був обізнаний ще у лютому про наявність винесеної щодо нього постанови про накладення штрафу, свідчить про пропущення позивачем десятиденного строку на оскарження спірної постанови.
Висновки суду першої інстанції про відсутність підстави вважати, що позивачем пропущений строк звернення до суду із цим позовом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що прийняття постанови передувало в часі ознайомленню представником позивача із матеріалами виконавчого провадження ВП №45976632, колегія суддів вважає помилковими.
В матеріалах справи наявна розписка про ознайомлення представника позивача із матеріалами виконавчого провадження від 18.02.2019, отже станом на 18.02.2019 представник позивача повинен був ознайомитися з усіма наявними в матеріалах документами, в тому числі і з постановою про накладення штрафу. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду копії матеріалів виконавчого провадження, в тому числі і постанову про накладення штрафу, яка датована 18.02.2019, чим довів правомірність своїх дій як того вимагає ст. 78 КАС України. В свою чергу позивачем, окрім усних пояснень та зазначення в судовому засіданні про те, що представник позивача мав фотокопію постанови після ознайомлення з матеріалами провадження, не спростовано факт того, що в цей день постанова про накладення штрафу в матеріалах наданих для ознайомлення була відсутня.
Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду без поважних причин та не вбачає підстав для його поновлення.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Зазначені норми права визначають підстави для залишення адміністративного позову без розгляду у разі пропуску строку звернення до суду без поважних причин.
Враховуючи, що висновок суду першої інстанції про дотримання строку звернення до адміністративного суду є передчасним, колегія суддів вважає, що рішення суду від 11 липня 2019 року підлягає скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без розгляду.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування рішення суду від 11 липня 2019 року.
Разом з тим, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, апелянт просив прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, в той час як судом встановлені підстави для залишення адміністративного позову без розгляду. У зв'язку з цим, апеляційна скарга Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 по справі № 440/2267/19 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Т.С. Перцова