15 жовтня 2019 року справа №200/5893/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року (повний текст складено 21 червня 2019 року в м. Слов'янськ) у справі № 200/5893/19-а (суддя І інстанції - Грищенко Є.І.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
03 травня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі - відповідач, управління) про визнання протиправними дії щодо не нарахування та не виплати недоотриманої допомоги на дитину одинокім матеріям, зобов'язання поновити з 01 березня 2015 року нарахування допомоги одинокій матері на дитину та здійснити нарахування та виплату недоотриманої допомоги на дитину одинокій матері з 01 березня 2015 року. Також позивач просив суд допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради як внутрішньо переміщена особа та отримувач допомоги на дітей одинокім матерям. З березня 2015 року відповідач припинив виплату соціальної допомоги без пояснення своїх дій.
Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують конституційні права.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 200/5893/19-а позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги на дитину одинокій матері за період з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2015 року. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на дитину одинокій матері за період з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2015 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Звернуто до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , громадянка України ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ), внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 30 жовтня 2017 року № 1419114275 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилась донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що позивач перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Тернівської міської ради та отримувала допомогу на дітей одинокім матерям. Вказана допомога виплачена по 31 січня 2015 року, що підтверджується листом управління соціального захисту населення Тернівської міської ради № 1545 від 27 червня 2018 року.(а.с 44)
Згідно листа Управління соціального захисту населення Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області позивач перебувала на обліку в управлінні, однак допомога на дітей одинокім матеріям їй не призначалась та не виплачувалась.(а.с.42)
18 червня 2018 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради із заявою про призначення на дітей одинокім матерям та надала необхідні документи. (а.с.34-35)
Рішенням Управління від 21 вересня 2018 року позивачу була призначена допомога на дітей одинокім матерям з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року. (а.с. 43)
Позивач вважає дії управління щодо невиплати допомоги на дітей одинокім матерям з 01 березня 2015 року протиправними тому звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога на дітей одинокім матерям.
Згідно зі ст. 18-1 вказаного закону право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, яка (який) не одержує на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".
Вказана норма кореспондується із п. 33 Порядку - 1751.
Вимогами ст. 18-3 названого Закону визначено розмір допомоги на дітей одиноким матерям.
Згідно з вимогами ст. 18-4 Закону № 2811-XII виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги.
Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини. У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.
Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
Відповідно до вимог абз. 1 п. 36 Порядку № 1751 допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.
Водночас, Законом України від 24 грудня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" згідно з якими допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Тобто, порівняльний аналіз редакцій частини першої статті 18-3 Закону № 2811-ХІІ дає підстави дійти висновку про те, що з 01.01.2016р. законодавством не передбачено мінімального розміру допомоги на дітей одиноким матерям і такий розмір вираховується як різниця між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, тобто, розмір допомоги напряму залежить від середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Разом з цим, як встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи у період з 01 січня 2016 року по 18 червня 2018 року та з 01 грудня 2018 року позивач не зверталась до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради із заявами щодо призначення допомоги на дітей одинокім матерям та не надвала необхідних для такого призначення документів.
А отже враховуючи, що позивач не зверталася до відповідача та не надала відповідних документів (зокрема, довідки про доходи, декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги), тому їй правомірно у період з 01 січня 2016 року по 18 червня 2018 року не здійснювалася виплата зазначеної допомоги, і лише після її звернення від 18 червня 2018 Управлінням було призначено допомогу на дітей одиноким матерям на період з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року.
Суд також звертає увагу, що з 01 грудня 2018 року позивач також не зверталась до управління із відповідною заявою про призначення допомоги на дитину одинокій матері, хоча станом на 18 червня 2018 року (дата подання попередньої заяви про призначення допомоги на дітей одинокім матерям) позивачу було достеменно відомо про порядок та термін, протягом якого виплачується допомога на дітей одинокій матері (протягом шести календарних місяців).
Разом з тим, суд зазначає, що оскільки позивачу призначена допомога на дітей одинокім матерям ще у листопаді 2014 року, що підтверджується твердженнями відповідача у відзиві на позовну заяву, тобто, до набрання чинності змін, які внесені Законом № 911, вимоги абз.2 п.36 Порядку № 1751 не розповсюджуються на позивача до 01 січня 2016 року.
Як вбачається з листа Управління соціального захисту населення Тернівської міської ради № 1545 від 27 червня 2018 року допомога на дітей одинокім матерям виплачена по 31 січня 2015 року.
Як вже було зазначено раніше відповідно до положень Порядку №1751 Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) зупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини.
Матеріали справи не містять відповідного рішення про припинення виплати допомоги на дитину одинокій матері з підстав визначених порядком № 1751, а тому посилання відповідача на невиплату за період з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2015 року допомоги на дітей одинокім матерям у зв'язку з ненаданням позивачем заяви про поновлення виплати вказаної допомоги судом не приймаються.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідачем не було надано до суду довідку про розмір нарахованої та фактично виплаченої соціальної допомоги позивачу з березня 2015 року, а тому суд виходить з того, що допомога на дітей одинокім матерям у період з березня 2015 року по 31 грудня 2015 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Разом з цим, згідно положень ч.2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що виплату на дітей одинокім матерям було припинено з лютого 2015 року, а не з березня 2015 року як зазначає позивач, суд першої інстанції дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу на дітей одинокім матерям за період з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2015 року.
За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 200/5893/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 200/5893/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Арабей
Т.Г. Гаврищук