08 жовтня 2019 р. Справа № 520/11334/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП АГРО-ІНВЕСТ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 (суддя Білова О.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 21.05.19) по справі № 520/11334/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП АГРО-ІНВЕСТ"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "СП АГРО-ІНВЕСТ" (далі за текстом - позивач, ТОВ "СП АГРО-ІНВЕСТ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі за текстом -Головне управління ДФС у Харківській області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2018 № 00002511411.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
ТОВ "СП АГРО-ІНВЕСТ", не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не вірно надав оцінку доказам у справі, не надав оцінку первинним документам, наданим позивачем в підтвердження реальності господарської операції з ТОВ "Укрпродлогістік" , що призвело до невірного вирішення справи. Також апелянт зазначив, що податкове повідомлення-рішення відповідача є безпідставним, оскільки господарська діяльність товариства підтверджується належними доказами.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, просив відмовити в її задоволенні скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СП АГРО-ІНВЕСТ" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.
За результатами проведеної на підставі наказу від 10.09.2018 №6661 перевірки відповідачем складено акт №3960/20-40-14-11-11/39554623 від 21.09.2018 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СП АГРО-ІНВЕСТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрпродлогістік» за грудень 2017 року, що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за лютий, березень, липень 2018 року.(а.с. 31-53)
У висновках акту перевірки №3960/20-40-14-11-11/39554623 від 21.09.2018 податковим органом встановлені порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у на суму 908763 грн, у тому числі за лютий 2018 року на суму ПДВ 410837 грн, березень 2018 року на суму ПДВ 93281 грн, за липень 2018 року на суму ПДВ 404646 грн.
На підставі акту перевірки №3960/20-40-14-11-11/39554623 від 21.09.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2018 № 00002511411, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1363146,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - у розмірі 908764 грн та за штрафними санкціями - у розмірі 454382 грн. (а.с. 58).
Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, оскаржив його в судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України 198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Судовим розглядом встановлено, що 15.11.2017 року між ТОВ «УКРПРОДЛОГІСТІК» (ПОСТАЧАЛЬНИК) та ТОВ «СП АГРО- ІНВЕСТ» (ПОКУПЕЦЬ) укладений договір поставки № 1511-1, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити сою врожаю 2017 року, українського походження, на умовах «Франко-вагон- завантажено у вагон», місцезнаходження Харківська область, станція відвантаження Золочів, згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам цього договору.
На виконання умов договору, ТОВ «УКРПРОДЛОГІСТІК» в адресу ТОВ «СП АГРО- НВЕСТ» виписані наступні податкові накладні:
-№ 9 від 04.12.2017 року на загальну суму 1 262 840,89 грн. у т.ч. ПДВ - 210 473,48 грн.;
-№ 10 від 08.12.2017 року на загальну суму 1 843 888,81 грн. у т.ч. ПДВ - 307 314,88 грн.;
-№14 від 12.12.2017 року на загальну суму 585 261,97 грн. у т.ч. ПДВ - 97 543,66 грн.;
-№ 15 від 12.12.2017 року на загальну суму 616 916,29 грн. у т.ч. ПДВ - 102 819,38 грн.;
- № 17 від 12.12.2017 року на загальну суму 559 683,71 грн. у т.ч. ПДВ - 93 280,62 грн.;
- № 18 від 12.12.2017 року на загальну суму 583 987,96 грн. у т.ч. ПДВ - 97 331,33 грн.
В підтвердження факту отримання товару - сої, між ТОВ «УКРПРОДЛОГІСТІК» та ТОВ «СП АГРО-ІНВЕСТ» складені та підписані наступні видаткові накладні: № УПЛ 41201 від 04.12.2017року, № УПЛ81201 від 08.12.2017 року, № УПЛ121201 від 12.12.2017 року, № УПЛ121204 від 12.12.2017 року, № УПЛ121203 від 12.12.2017 року, № УПЛ121202 від 12.12.2017 року.
Згідно до п. 4.2 договору поставки № 1511-1 від 15.11.2017 року визначено, що датою поставки та переходу права власності на товар від Продавця до Покупця є дата відвантаження, вказана в залізничній накладної.
Так, факт переміщення товару зі станції відвантаження Золочів підтверджується накладними: від 04.12.2017 року № 43269612, від 08.12.2017 року № 43315233, від 12.12.2017 року № 43353622 .
Оплата за придбаний товар підтверджена наступними платіжними дорученнями: від 20.12.2017 року № 43 на суму 890 690,26 грн., від 21.12.2017 року № 44 на суму 750 000,00 грн., від 22.12.2017 року № 45 на суму 20 000,00 грн., від 26.12.2017 року № 46 на суму 280 000,00 грн., від 18.01.2018 року № 47 на суму 600 000,00 грн.
Придбаний у ТОВ «УКРПРОДЛОГІСТІК» товар «соя» був в подальшому реалізований на користь Компанії DELTA L.P. на підставі контракту № AI 10/10/17-1Е від 10.10.2017 року. Додатковою угодою № 3 до контракту внесені зміни до контракту, та п. 4.1 виклали в наступній редакції - товар буде поставлений залізничним/авто транспортом на умовах СРТ (перевезення оплачено до) Миколаївський морський порт, Україна згідно з Інкотермс 2010 і умовами цього Контракту.
В свою чергу, ТОВ «СП «АГРО-ШВЕСТ» укладено договір доручення № 360 від 03.08.2017 року з ТОВ «Нортроп ЛОДЖІСТІК», яким довіритель - ТОВ «СП АГРО-ІНВЕСТ», діючи в якості експортера, доручає, а повірений - ТОВ «Нортроп Лоджістік» приймає на себе обов'язки по представництву інтересів Довірителя при здійсненні ним зовнішньоекономічної діяльності, а саме - експорту зернових і олійних вантажів на умовах СРТ через термінал ТОВ «Грінтур-Екс» у Миколаївському морському порту.
Слід зазначити, що товар - «соя у кількості 556,38 тон.», який був придбаний ТОВ «СП АГРО-ІНВЕСТ» у ТОВ «УКРПРОДЛОГІСТІК», був реалізований згідно експортного контракту № AI 10/10/17-1Е та, ТОВ «Грінтур-Екс» своїм листом від 21.12.2017 року № 3768 підтверджує прийняття протягом грудня 2017 року вказаного товару та надає реєстр вивантаження вагонів.
Згідно зазначених залізничних накладних відправником товару - «сої», що був придбаний ТОВ «СП АГРО-ІНВЕСТ» у ТОВ «УКРПРОДЛОГІСТІК», є ТОВ «А-ТРАНС-ЛОГІСТИК» на підставі договору № ТЕО-25/07 на транспортно-експедиційне обслуговування від 25.07.2017 року, відповідно до якого TOB «А-ТРАНС ЛОГІСТИК» надає позивачу транспортно-експедиційні послуги, пов'язані із навантаженням (вивантаженням), сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових, олійних і інших вантажів з усіх станцій Укрзалізниці, вказаних ТОВ «СП АГРО-ІНВЕСТ».
До того ж, ТОВ «СП «АГРО-ІНВЕСТ» укладено договір митно-брокерського вслуговування № 360 від 03.08.2017 року з ТОВ «ТАБРО», яким передбачено, що брокер - ТОВ ТАБРО» бере на себе зобов'язання по організації митного брокерського обслуговування експортних, імпортних і транзитних вантажів замовника - ТОВ «СП АГРО-ІНВЕСТ», з можливістю залучення до виконання зазначених робіт третіх осіб, що діють відповідно до законодавства України.
На виконання умов вказаного договору ТОВ «ТАБРО» організовано оформлення митних декларацій від імені ТОВ «СП Агро-Інвест» в зоні діяльності Миколаївської митниці, в підтвердження переміщення через митний кордон України насіння сої врожаю 2017 року згідно ДСТУ 4964:20 на користь DELTA L.P. на підставі контракту № AI 10/10/17-1Е від 10.10.2017 року.
Позивач та його контрагент на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість.
Отже, матеріалами справи встановлено здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємство контрагента було фіктивним, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання.
Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.
Посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача необхідних трудових ресурсів є необґрунтованим, оскільки зазначене не виключає можливості реального виконання господарської операції, враховуючи, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Доводи податкового органу про не знаходження контрагента позивача за місцем реєстрації, колегія суддів вважає такими, що не спростовують факту здійснення господарської операції, тому як вчинення господарських операцій у часі не співпадає з часом виїзду на проведення перевірки.
Водночас, сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Разом з тим, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженнями, та, як наслідок, відсутність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання договорів.
Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.
Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.
Позиція податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди має ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Крім зазначеного, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Щодо посилань ГУ ДФС у Харківській області на те, що проведеним аналізом ЄРПН встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції позивача з контрагентами, а доводи відповідача з цього приводу є лише припущенням податкового органу.
Крім того, наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Щодо посилань контролюючого органу на те, що до перевірки не надано сертифікатів відповідності, паспортів якості, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, під час проведення перевірки позивачем було надано Посвідчення про якість зерна, виписані ТОВ "Золочівське хлібопереробне підприємство". Жодних підстав ставить їх під сумнів у суду немає.
Більш того, колегія суддів зазначає, що сертифікати відповідності, паспорти якості - документи, які підтверджують якість товарів та за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки вони не містять відомостей про господарську операцію та не фіксують факт їх здійснення, а містять інформацію про товар та його якість, підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації.
Відтак відсутність вказаних документів не може свідчити про безтоварність господарської операції.
Доводи про встановлення податковим органом безтоварності господарських операцій по ланцюгу, колегія суддів вважає помилковими, оскільки якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, допустили інші порушення закону, відповідальність та негативні наслідки у вигляді збільшення податкових зобов'язань, призначення штрафних фінансових санкцій тощо, застосовуються індивідуально виключно щодо особи-порушника.
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Тому, у разі, якщо платник виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.
Отже, господарські операції між позивачем та ТОВ «Укрпродлогістік» фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлено укладеним договором, а тому висновки викладені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими.
Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, не наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 08.11.2018 року №00002511411 є неправомірним, підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про задоволення позову ТОВ "СП АГРО-ІНВЕСТ".
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції - 20447,19 грн. та апеляційної скарги - 28815,00 грн., 1855,79 грн. що підтверджується платіжними дорученнями № 331 від 10.12.2018 року, № 66 від 18.06.2019, № 74 від 05.07.2019 року (а.с.4, 218, 233).
Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 51117,98 грн. (20447,19 грн. +28815,00 грн., +1855,79 грн.).
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП АГРО-ІНВЕСТ" - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 по справі № 520/11334/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СП АГРО-ІНВЕСТ" задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 08.11.2018 № 00002511411.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП АГРО-ІНВЕСТ" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги у загальному розмірі 51117,98 грн. (п'ятдесят одна тисяча сто сімнадцять ) 98 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 15.10.19.