15 жовтня 2019 року справа №360/962/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
Компанієць І.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Борзаниця С.В.) від 19 червня 2019 року (повне судове рішення складено 19 червня 2019 року) у справі № 360/962/19 за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти у розмірі 148 502,56 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року позов задоволено, стягнуто витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі вищої освіти у сумі 148 502,56 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції помилково було поновлено строк звернення до суду, а тому позовна заява має бути залишена без розгляду на підставі ч.4 ст.123 КАС України. Окрім того, відповідач вважає, що відносно цих правовідносин, позивач не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду на підставі положень п.1 ч.1 ст.240 КАС України. Відповідач зазначив, що контракт, який є предметом розгляду, укладався з Міністерством Оборони України, Законом України №2232 «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що курсанти відшкодовують кошти Міністерству Оборони України. Відповідач також зазначив, що згідно п.8 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженому постановою КМУ від 12.07.2006 року №964 передбачено, що сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби, що відповідно свідчить про те, що стягнення має бути саме на користь Міністерства Оборони України.
На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі. Крім того, позивач просив проводити розгляд справи за його відсутністю.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до наказу начальника Національної академії від 26.07.2016 року №52-КС відповідача зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Наказом начальника Національної академії від 04.08.2016 року №182 (по стройовій частині) відповідача зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення - з обіду 04.08.2016 року.
Між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії та відповідачем укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, згідно умов якого останній зобов'язувався, зокрема, добровільно відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.
Курсантом ОСОБА_1 було подано рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії у зв'язку з небажанням продовжувати навчання та зобов'язання ним провести відшкодування витрат на утримання у закладі вищої освіти.
Наказом начальника Національної академії від 03.05.2018 року №41-КС (по особовому складу) із солдатом ОСОБА_1 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗС України курсантами вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів та направлено в розпорядження начальника 184 Навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного для подальшого проходження строкової військової служби.
Наказом начальника Національної академії від 03.05.2018 року №105 (по стройовій частині) відповідача виключено зі списків особового складу Національної академії та знято з усіх видів забезпечення, зобов'язано відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Національній академії в сумі 153211,41 грн.
У відповідності до вимог Порядку відшкодування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, та Порядоку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, Національна академія підготувала та вручила відповідачу довідку - розрахунок від 03.05.2018 № 1099 про відшкодування витрат пов'язаних з його утриманням в Національній академії. З наведеним розрахунком відповідач не був згідним про, що зазначено у цій довідці.
Згідно довідки від 22.02.2019р. №19 відповідачем 08.05.2018р. частково відшкодовано коштів в розмірі 4709,85 грн., таким чином, за курсантом рахується заборгованість у сумі 148502,56 грн.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Вирішуючи питання щодо порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом та наявності поважних причин для його поновлення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 цієї статті встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, за приписами якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами частини 3 цієї статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом цього позову є правомірність стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з його утриманням у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у розмірі 148 502,45грн.
Згідно з довідкою-розрахунком позивача від 03.05.2018 року № 1099 відповідач зобов'язувався оплатити суму витрат, пов'язаних з його утриманням у закладі вищої освіти в касу або на рахунок Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного до 03.06.2018 року. Також, у вказаній довідці-розрахунку зазначено про незгоду відповідача з сумою розрахунку у зв'язку з неправильним нарахуванням коштів.
Відповідно до приписів частини 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Виходячи з приписів наведених норм, перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку, розпочався з 04.06.2018р., тобто після закінчення строку на добровільну сплату витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з цим позовом 02.03.2019р., тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Позивач у заяві від 21.03.2019 року, як на підставу пропуску строку звернення до суду, посилається на зміну юрисдикції даної категорії справ із цивільної на адміністративну, про яку йому стало відомо 21.01.2019р., після отримання постанови Луганського апеляційного суду від 14.01.2019р.
До прийняття рішення Великої палати Верховного суду від 12.12.2018 року щодо узагальнення нової практики існувала практика Верховного Суду України від 12.10.2016 року у справі №6-2154цс-16, якою аналогічні спори розглядалися у порядку цивільного судочиснтва та строк позовної давності становив три роки.
Колегія суддів вважає, що наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Крім того, позивач зазначав, що про постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №804/285/16 дізнався 21 січня 2019 року, а з позов до суду звернувся лише 02 березня 2019 року. При цьому, підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня ознайомлення з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року, позивачем до суду надано не було.
Належних, допустимих та достатніх інших доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача щодо визнання причини пропущення строку звернення до суду поважною та його поновлення, у зв'язку з цим адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19 за касаційною скаргою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Колегія суддів також вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про залишення позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 161, 240, 242, 250, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 360/962/19 - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі №360/962/19 - скасувати.
Позовну заяву Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов'язані з його утриманням у закладі вищої освіти у розмірі 148 502,56 грн. - залишити без розгляду.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 15 жовтня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.Д. Компанієць