15 жовтня 2019 року справа №200/5111/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Гетьманенко О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 200/5111/19-а (головуючий І інстанції Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області , Заступника начальника головного управління Національної поліції в Донецькій області Алексєєнка Павла Анатолійовича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії заступника начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області Алексєєнко Павла Анатольовича щодо відмови в зарахуванні в вислугу років у пільговому обчисленні період навчання позивача в Донецькому національному університеті в період з 01.09.2000 року по 02.06.2003 рік та період з 01.07.2003 року по 10.08.2003 року;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Донецькій області внести зміни до наказів Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.06.2017 р. № 302 о/с та від 06.09.2017 р. № 422 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та врахувати вислугу років на 29 червня 2017 року у пільговому обчисленні період навчання в Донецькому національному університеті з 2000 по 2003 рік з розрахунку 1 рік навчання як 6 місяців роботи;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Донецькій області підготувати та направити документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії з урахуванням наявного в нього стажу вислуги років у пільговому нарахуванні з врахуванням пільгового обчислення періоду навчання в Донецькому національному університеті з 2000 по 2003 рік з розрахунку 1 рік навчання як 6 місяців роботи.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Головним управлінням національної поліції України в Донецькій області протиправно відмовлено у зарахуванні часу навчання ОСОБА_1 у Донецькому національному університеті з 2000 по 2003 рік до вислуги років для призначення та отримання пенсії, з посиланням на лист Міністерства соціальної політики України від 07.12.2016 N 20350/0/2-16/21 у якому надано роз'яснення, щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії період навчання у в навчальних закладах, відповідно до якого до вислуги років для призначення пенсії на умовах Закону додатково зараховується час навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах та інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється перше офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців служби.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Після закінчення вищого навчального закладу 02.06.2003 року позивача було прийнято на офіцерську посаду оперуповноваженого 27.09.2003 року. Таким чином, якщо навчання (незалежно від його форми) у цивільному вищому начальному закладі до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду дає право на присвоєння офіцерського (спеціального) звання, то половина строку цього навчання додатково зараховується до вислуги років.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався у Донецькому Національному університеті за спеціальністю "менеджмент" та отримал дипломом НК № 21686515 від 30.06.2003 року за кваліфікацією “бакалавр з менеджменту”.
30 червня 2003 року отримав диплом НК № 25558605 за кваліфікацією “спеціаліст з економіки та менеджменту”.
11.08.2003 року до 06.11.2015 року позивач проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, у подальшому з 07.11.2005 року по 29.06.2017 року в Національної поліції.
Відповідно до послужного списку позивач розпочав проходження служби в органах внутрішніх справ з 11.08.2003 року курсантом Маріупольського училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Донецькій області.
27.09.2003 прийнятий на посаду оперуповноваженого відділення розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Єнакіївського МВ УМВС України в Донецькій області.
Відповідно до наказу УМВС України в Донецькій області № 43 о/с від 28.02.2004 року отримав спеціальне звання лейтенант міліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.06.2017 року N 302 о/с підполковника поліції Горбунова Андрія Євгеновича - начальника відділу у складі управління кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області звільнено зі служби в поліції.
Вислуга років на день звільнення складала у календарному обчисленні у кількості - 13 років 10 місяців 15 днів.
В подальшому, наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06.09.2017 року N 422 о/с внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Донецький області N 302 о/с від 29.06.2017 року в частині вислуги років підполковника поліції ОСОБА_2 Андрія ОСОБА_3 - начальника відділу у складі управління кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, а саме, надалі зазначено вважати вислугою років позивача на 29 червня 2017 року у пільговому обчисленні - 22 роки 01 місяць 21 день. В якості підстави зазначено - розрахунок вислуги років ОСОБА_1
01.10.2018 року позивач звернувся с заявою до Головного управління національної поліції у Донецькій області щодо внесення змін до наказів Головного управління Національної поліції в Донецький області N 302 о/с від 29.06.2017 року та № 422 о/с від 06.09.2017 року в частині звільнення та врахувати вислугу років у пільговому обчисленні період навчання у Донецькому національному університеті з 2000 по 2003 рік з розрахунку 1 рік навчання як 6 місяців роботи (а.с.11).
04.02.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління національної поліції у Донецькій області з заявою, у якій зазначив, що ніякої відповіді на раніше подану заяву від 02.10.2018 року він не отримав, та просив роз'яснити в який стаж повинно зараховується його навчання у Донецькому національному університеті (а.с. 12)
Листом від 12.02.2009 року Головне управління національної поліції у Донецькій області повідомило позивача, що за попередньою заявою йому була надана вичерпана відповідь від.12.10.2018 за вих. № Г-431/04/12-2018.
На адвокатський запит від 26.02.2019 № 70 позивач 1 направив копію відповіді на заяву ОСОБА_1 від 01.10.2018, яка йому надсилалась за вих. № Г-431/04/12-2018 від 12.10.2018.
Відповідно до зазначеної відповіді, наказом ГУНП в Донецькій області від 29.06.2017 № 302 о/с його було звільнено зі служби в Національній поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію” та оголошено вислугу років на день звільнення у календарному обчислені у кількості - 13 років 10 місяців 15 днів. Листом від 07.12.2016 року № 20350/0/2-16/21 Міністерства соціальної політики України надано роз'яснення щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії по лінії Національної поліції періоду навчання в навчальних закладах, відповідно до якого до вислуги років для призначення пенсії на умовах Закону додатково зараховується час навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах та інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється перше офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців служби. У зв'язку з тим, що позивача було прийнято на службу в ОВС 11.08.2003, а перше офіцерське звання “лейтенант міліції” присвоєно 28.02.2004, зарахувати до календарної вислуги років час навчання у Донецькому національному університеті в період з 2000 по 2003 роки не є можливим. Крім того, зазначено, що на підставі розрахунку вислуги років наказом ГУНП в Донецькій області від 06.09.2017 № 422 о/с було внесено зміни до наказу ГУНП в Донецькій області від 29.06.2017 № 302 о/с та оголошено вислугу років у пільговому обчислені у кількості 22 роки 01 місяць 21 день.
Оцінка суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 102 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року N 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року N 2262-XII, зі змінами і доповненнями (далі - Закон N 2262-XII).
Питання щодо обчислення вислуги років при призначенні пенсії особам, звільненим з військової служби, регулюється також постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей"
Згідно до статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 N 2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 N 393, до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Щодо посилання апелянта, що до вислуги років осіб, які мають право на пенсію за Законом N 2262-XII, часу їхнього навчання відповідно до ст. 17 цього Закону, Верховний Суд України у постанові від 10 березня 2015 року (справа N 21-411а14) з цього приводу зазначив, що "у наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник "також" у сполученні з "а" вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у ст. 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
З матеріалів справи встановлено, що за період навчання позивачу не присвоювалось офіцерське звання.
Суд наголошує, що визначальною умовою для застосування приписів наведеної норми є присвоєння офіцерського (спеціального) звання у зв'язку з закінченням відповідного навчального закладу
Враховуючи особливий статус осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, сам по собі факт того, що позивач до вступу на службу в органи внутрішніх справ навчався у вищому навчальному закладі - Донецькому національному університеті, не є достатньою підставою для зарахування цього періоду навчання до вислуги років (як календарної, так і пільгової).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що навчання позивача у цивільному вищому навчальному закладі, вважаючи, що за цей період йому не було присвоєно офіцерського (спеціального) звання, не може вважатися проходженням служби в органах внутрішніх справ, а, відтак, немає підстав для зарахування часу такого навчання до вислуги років на підставі статті 17 Закону N 2262-XII.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі 823/1330/16.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 200/5111/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 200/5111/19-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 15 жовтня 2019 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко