15 жовтня 2019 року справа №360/2391/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гаврищук Т. Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 р. у справі № 360/2391/19 (головуючий І інстанції Т.І. Чернявська) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, Лисичанського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - відповідач-1), Лисичанського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - відповідач-2), в якому з урахуванням уточнень просив: визнати протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 09 лютого 2017 року № 1208/50995/1190/21 про припинення щомісячних страхових виплат; зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області поновити позивачу нарахування та виплату страхових виплат та сплатити заборгованість з урахуванням перерахунків, передбачених частиною другою статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV), з 01 березня 2017 року на рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк".
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року позов задоволено частково, а саме суд: визнав протиправною та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 09 лютого 2017 року № 1208/50995/1190/21 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року; зобов'язав Лисичанське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області поновити ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати, а також виплатити заборгованість з щомісячних страхових виплат, що виникла за період їх несплати, починаючи з 01 березня 2017 року, на рахунок, відкритий у акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", з урахуванням перерахунків, передбачених частиною другою статті 37 Закону № 1105-XIV. Відмовлено у задоволенні позовних вимог до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області щодо зобов'язання поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату страхових виплат та сплатити заборгованість з урахуванням перерахунків, передбачених частиною другою статті 37 Закону № 1105-XIV, з 01 березня 2017 року на рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. Рішення суду звернуто до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що відповідно до вимог Закону № 1105-XIV підставою для припинення страхових виплат є зокрема, якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості. Отже, з урахуванням Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок № 365), якщо встановлено відсутність внутрішньо переміщеної особи (ВПО) за місцем проживання, зазначеним в довідці ВПО, то цей факт свідчить про те, що довідка ВПО містить неправдиві відомості. Апелянт зазначає, що у разі отримання інформації про закінчення строку дії довідки ВПО, її скасування або відмову у продовженні строку її дії, робочий орган Фонду припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу. Також, апелянт зазначає, що Фонд у своїй діяльності керується не лише Законами, а підзаконними актами, зокрема постановами Кабінету Міністрів України, який він застосовував при прийнятті рішення.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області з заявами від 14 жовтня 2014 року та від 10 листопада 2014 року про продовження виплати раніше призначеної страхової виплати (а.с.62, 64).
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29 травня 2015 року № 924013267, виданої управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 (а.с. 15, 74, 78).
Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради листом від 10 липня 2019 року за № 7362 повідомило, що станом на 10 липня 2019 року ОСОБА_1 з 29 травня 2015 року перебуває на обліку в Інформаційному сегменті "Облік ВПО" в управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що отримав відповідну довідку від 29 травня 2015 року № 924013267. Дія вищезазначеної довідки не скасована (а.с. 39).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 20 жовтня 2014 року № 1208/50995/1190/8 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв'язку з тимчасовим місцем проживання позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2093,77 грн з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року включно (а.с. 63).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 10 листопада 2014 року № 1208/50995/1190/9 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв'язку з тимчасовим місцем проживання позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2093,77 грн з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року включно (а.с. 66).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 08 червня 2015 року № 1208/50995/1190/10 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2014 року (коригуюча) позивачу серед іншого призначено перераховану щомісячну грошову суму в розмірі 2259,18 грн; відкориговану виплату провадити з 01 березня 2014 року по 30 вересня 2014 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за: березень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за квітень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за травень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за червень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за липень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за серпень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за вересень 2014 року в розмірі 165,41 грн (а.с. 68).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 08 червня 2015 року № 1208/50995/1190/11 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати (коригуюча) позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн; відкориговану виплату провадити з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за жовтень 2014 року в розмірі 165,41 грн (а.с. 69).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 08 червня 2015 року № 1208/50995/1190/15 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати (коригуюча) позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн; відкориговану виплату провадити з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за листопад 2014 року в розмірі 165,41 грн, (а.с. 70).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 08 червня 2015 року № 1208/50995/1190/12 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 грудня 2014 року по 30 квітня 2015 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за: грудень 2014 року в розмірі 2259,18 грн, січень 2015 року в розмірі 2259,18 грн, за лютий 2015 року в розмірі 2259,18 грн, за березень 2015 року в розмірі 2259,18 грн, за квітень 2015 року в розмірі 2259,18 грн (а.с. 71).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 08 червня 2015 року № 1208/50995/1190/13 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 грудня 2014 року по 30 квітня 2015 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за травень 2015 року в розмірі 2259,18 грн (а.с. 72).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 05 серпня 2015 року № 1208/50995/1190/14 про продовження раніше призначеної, але не виплаченої щомісячної страхової виплати, позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі: за червень 2014 року - 2093,77 грн, за липень 2014 року - 2093,77 грн, за серпень 2014 року - 2093,77 грн, за вересень 2014 року - 2093,77 грн (а.с. 73).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 18 грудня 2015 року № 1208/50995/1190/16 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за листопад 2015 року в розмірі 2259,18 грн (а.с. 75).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 18 грудня 2015 року № 1208/50995/1190/17 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 грудня 2015 року по 30 червня 2016 року включно (а.с. 76).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 24 червня 2016 року № 1208/50995/1190/19 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно (а.с. 79).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 27 грудня 2016 року № 1208/50995/1190/20 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 січня 2017 року безстроково (а.с. 80).
На підставі витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06 лютого 2017 року № 31, яким позивачу відмовлено в призначенні (відновленні) відповідних соціальних виплат відповідно до пункту 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області винесло постанову від 09 лютого 2017 року № 1208/50995/1190/21 про припинення виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн (а.с. 44, 81, 82).
Згідно з інформаційною довідкою Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 08 липня 2019 року № 1714/02-1 ОСОБА_1 перебував на обліку у Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області з 01 жовтня 2014 року по 28 лютого 2017 року та отримував раніше призначені щомісячні страхові виплати. Позивачу виплачено заборгованість по раніше нарахованим, але не виплаченим страховим сумам, за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06 лютого 2017 року № 31 щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 припинені у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживанням. Остання виплата щомісячних страхових виплат за лютий 2017 року у розмірі 2259,18 грн перерахована ОСОБА_1 на рахунок, відкритий в ПАТ "Державний ощадний банк України", 17 лютого 2017 року платіжним дорученням від 16 лютого 2017 року № 276. Станом на 08 липня 2019 року заборгованості по страховим виплатам немає (а.с. 83).
Відповідно до інформації, викладеної в листі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 15 липня 2019 року № 3392/10-1, з жовтня 2014 року ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку у Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області та з 01 жовтня 2014 року по 28 лютого 2017 року отримував раніше призначені щомісячні страхові виплати. Позивачу виплачено заборгованість по раніше нарахованим, але не виплаченим страховим сумам, за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06 лютого 2017 року № 31 щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 припинені у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживанням. На виконання вимог частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якій зазначається, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості, та пункту 14 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування № 365 з 01 березня 2017 року потерпілому ОСОБА_1 припинено виплату страхових коштів. Відповідач, враховуючи вищезазначене, дійшов до висновку, що на даний час потерпілий ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (а.с. 46).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд виходить з такого.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення соціальних виплат позивачеві з 01 березня 2017 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною 1 статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина 5 статті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно з частинами 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" .
За положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) визначено, що він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частини 1 статті 7 вказаного Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Частиною 10 вказаної статті Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.
Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.
У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.
Частиною 1 статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже вказана стаття містить вичерпні випадки, згідно яких страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються.
Матеріалами справи підтверджується, що страхові виплати припинено на підставі рішення комісії у зв'язку із з відсутністю за фактичним місцем проживання . Водночас, статтею 46 Закону №1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат не встановлено.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві страхових виплат.
Отже, підстави зазначені відповідачем не є передбаченими законом підставами для припинення виплат. Постанова КМУ № 365 не є законом, а є підзаконним нормативно-правовим актом, який має нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання страхових виплат позивачем, а тому право позивача на отримання виплат було безпідставно порушено відповідачем.
За вимогами статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною Радою України не надано.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 р. у справі N 826/12123/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 р. та ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року, визнано нечинним Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. N 365.
Суди дійшли до висновку, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 та абзац 10 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.
Крім того, зміна місця проживання або тимчасова відсутність за місцем проживання після призначення виплат, у розумінні статті 46 Закону № 1105, не може вважатися належної підставою для припинення виплати та невиплаті недоодержаних позивачем сум.
Так, стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За положенням статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
На захист прав позивача також діє норма частини 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, за якою , як зазначалось, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні від 8 липня 2004 року Ілашку та інші проти Молдови та Росії ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
У рішенні від 26 червня 2016 по справі «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» заява № 25701/94, п.п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).
Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи отриманих позивачем виплат, право громадянина на призначення та отримання ним страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
Як зауважив ЄСПЛ, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, пункт 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, пункт 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S.W. проти Об'єднаного Королівства», заява № 20166/92, пункт 36).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов протиУкраїни», № 20372/11, пункт 65; рішення від 21 жовтня 2013 рокуу справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», заява № 42750/09, пункт 93).
Суд не приймає посилання апелянта на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 12 квітня 2017 року у справі № 243/746/16-ц, оскільки вказане рішення ґрунтується на інших обставинах і нормах матеріального права.
З урахуванням викладеного суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач, не виплачуючи страхові виплати позивачу з березня 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правомірно задоволено позов.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 р. у справі № 360/2391/19 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 р. у справі № 360/2391/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 15 жовтня 2019 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді Т.Г. Гаврищук
І.Д. Компанієць