15 жовтня 2019 року справа №200/10164/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Сіваченка І.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 200/10164/19-а (головуючий І інстанції Череповський Є.В.) за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправною відмови в оформленні та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки,-
13 серпня 2019 року позивачі звернулись до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просили:
- визнати протиправною відмову Головного Управління Державної міграційної служби (ГУДМС) України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області в оформленні та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітнім на ім'я: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ.
- зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби ( ГУ ДМС) України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділу ГУДМС України в Донецькій області - оформити та видати паспорт громадянина України на ім'я: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та
автоматизованої обробки їх персональних даних.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року позовну заяву повернуто позивачам, через порушення правила об'єднання позовних вимог.
Не погодившись з судовим рішенням, позивачі звернулись з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтування апеляційної скарги.
В поданій позовній заяві поєднані вимоги різних позивачів до одного і того самого відповідача з однорідними вимогами.
Предметом розгляду цієї позовної заява є тотожні вимоги, розглянуті Верховним Судом у зразковій адміністративній справі №806/3265/17.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Оцінка суду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, що стосуються ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не пов'язані з позовними вимогами, що стосуються ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , вони не пов'язані між собою підставою виникнення та доказами, відтак відсутні підстави для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для обєднання вищезазначених позовних вимог в одне провадження з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що позовними вимогами у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорту громадянина України у формі паспорта книжечки зразка 1994 року та зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспорта книжечки зразка 1994 року на ім'я: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ.
Однак, позовні вимоги, що стосуються ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не пов'язані з позовними вимогами, що стосуються ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , вони не пов'язані між собою підставою виникнення та доказами.
Отже, сумісний розгляд об'єднаних позивачами вимог може значно ускладнити та сприятиме затягуванню учасниками справи вирішення спору по суті.
Крім того, питання видачи паспорту громадянина України є індивідуальним та вирішується окремо для кожної особи, а тому вирішення позовних вимог п'яти осіб в одному провадженні може порушити розумність строку розгляду справи або мати неефективний спосіб захисту порушеного права.
У зв'язку з викладеним, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що питання, заявлені у позові не підлягають вирішенню одночасно та позивачами порушено правила об'єднання позовних вимог.
Разом з тим, пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Таким чином, з'ясувавши, що позивачами було порушено правило об'єднання позовних вимог, з метою виконання завдання адміністративного судочинства, надання позивачам права доступу до суду, суд першої інстанції був наділений правом роз'єднати позовні вимоги в самостійне провадження, не повертаючи при цьому позовну заяву.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
В рішення від 12.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що стало порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції України та міжнародного права, повернення позовної заяви з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було надмірно формально розтлумачено норму процесуального закону, не застосовано положення ч. 6 ст. 172 КАС України, суд вважає, що суд першої інстанції передчасно прийняв ухвалу про повернення позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 294, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 200/10164/19-а - задовольнити частково.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 200/10164/19-а - скасувати та направити справу до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 08 жовтня 2019 року та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.
Повне судове рішення складено та підписано 15 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
І.В. Сіваченко