ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 жовтня 2019 року № 640/6053/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 року № 0004764202,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 року № 0004764202.
Позов обґрунтовано тим, що висновок податкового органу про порушення ОСОБА_1 вимог Податкового органу в частині несплати податку на доходи з отриманого позивачем доходу за договором дарування у 2016 році є незаконним та необґрунтованим, оскільки позивач у вказаному році ніяких доходів не отримував.
Так, позивач зазначає, що дійсно у 2016 році між ним та ОСОБА_2 було укладено Договір дарування 1/13 коштів що знаходилися в ПАТ «БК «Хрещатик» на депозитному рахунку останньої. Втім даний договір реалізовано не було, транзакції з переведення коштів з рахунку ОСОБА_2 на рахунок позивача здійснено не було, оскільки такий рахунок банком не відкривався, з підстав визнання його неплатоспроможним та в подальшому розпочатою процедурою ліквідації.
А тому, на думку позивача, у 2016 році у нього не було правових підстав для декларування доходу у вигляді вартості подарованих коштів та сплати до бюджету відповідного податку, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідності його скасування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
10 травня 2019 року представником ГУ ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що твердження позивача про те, що він не отримував грошові кошти на депозитний рахунок, який мав бути відкритий на його ім'я у ПАТ «КБ «Хрещатик» за договором від 05.04.2016 та не отримував жодних відсотків за даним договором, на думку відповідача, є спірним, оскільки договір дарування від 05.04.2016 року було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубрієм А.В. та складено у двох примірниках, один з яких отримала ОСОБА_2 , другий відповідно позивач. А тому, у момент його посвідчення позивач прийняла подарунок у вигляді грошових коштів, а отже - отримала подарунок.
Окрім цього, відповідач зазначає, що існування договору дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016 року підтверджує фактичне отримання такого доходу платником податку та приріст показників фінансового або майнового стану платника податку, оскільки позивач набув право вимагати включення його Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб па ліквідацію ПАТ «КК «Хрещатик» до переліку вкладників, які мають право па відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та в подальшому буде мати право на відшкодування таких коштів.
Отже, у зв'язку із отриманням позивачем грошових коштів, останньому правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 року № 0004764202 щодо застосування штрафних санкцій за платежем податок на доходи з фізичних осіб у сумі 11 433,10 гривень.
У поданій до суду відповіді на відзив відповідача, позивач не погоджувався з його доводами та просив позовні вимоги задовольнити повністю.
До даної відповіді на відзив, позивачем було надано копію рішення Дніпровського районного суду від 16.04.2019р. у справі №755/18945/18, яким визнано договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05 квітня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбій Андрієм Володимировичем та зареєстрований в реєстрі за №485, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 недійсним з 05 квітня 2016 року, з підстав підтвердження факту неможливості виконання умов договору дарування грошових коштів на депозитному рахунку.
24.09.2019 року позивачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_1 за умовами договору Дарування не набула статуту вкладника ПАТ «БК «Хрещатик», а тому не може вважатися такою, що прийняла подарунок у вигляді грошових коштів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 30.11.2018р. №17523, головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб управління контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління ДФС у м. Києві Дульдієром Ігорем Васильовичем, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів від особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.
За результатами вказаної перевірки, ГУ ДФС у м. Києві складено Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.» від 21.12.2018 року № 4922/26-15-42-02/ НОМЕР_1 , висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 179.1 ст. 179 розділу IV Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.49.2 п.п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві;
- п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України, з урахуванням п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, п.п. 174.2.2 п. 174.2, ст.174 Податкового кодексу України, не задекларовано дохід у вигляді подарованих грошових коштів у сумі 182 929, 61 грн., відповідно занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в загальній сумі 9146,48 гривень;
- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16 1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016р в розмірі 2743,94 гривень.
За результатами поданого позивачем заперечення на вказаний Акт перевірки, ГУ ДФС у м. Києві листом від 25.01.2019 року № І/26-15-42-02-27, його висновки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
30.01.2019 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № № 0004764202, яким згідно з пп. 54.3.2.п.54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення вимог .п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, п.п. 174.2.2 п. 174.2, ст.174 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11 433, 10 грн., в тому числі 9 146, 48 грн. (податкове зобов'язання) та 2 286, 62 (штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
За результатами адміністративного (досудового) оскарження, рішенням ДФС України від 26.03.2019 року № /І/99-99-11-05-01-25, податкове повідомлення-рішення № 0004764202 від 30.01.2019 року залишено без змін, скаргу - без задоволення.
Незгода з позивача з вказаним рішенням відповідача обумовила на звернення до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 ПК України податок на доходи фізичних осіб віднесений до загальнодержавних податків і зборів.
Позивач у відповідності до пункту 15.1. статті 15 та підпункту 162.1.1. пункту162.1. статті 162 ПК України являється платником податку на доходи фізичних осіб і військового збору та у відповідності до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами, що у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до пп.164.2.10 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Положеннями п.174.6 ст.174 Кодексу визначено, що об'єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
Таким чином, кошти, які зберігаються на рахунках, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, віднесено до об'єктів дарування.
За приписами підпункту "в" пункту 176.1 статті 176 Кодексу платники податку зобов'язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. Аналогічні обов'язки закріплені у пункті 179.2 статті 179, згідно з якою платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 179.2 статті 179 Кодексу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.
Таким чином, фізична особа, яка отримала дарунок від особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, зобов'язаний відобразити вартість подарованого майна у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
При цьому за висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 13 березня 2018 року у справі №826/2226/15, адміністративне провадження №К/9901/5876/18, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Матеріалами справи встановлено, що 30 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» було укладено договір № 225D-642304 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США в сумі 91 500,00 доларів США із щомісячною сплатою процентів.
05 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 485, відповідно до якого дарувальник ОСОБА_3 подарувала обдарованому ОСОБА_1 , а остання прийняла в дар від дарувальника грошові кошти в сумі 7038,46 доларів США, які знаходяться на депозитному рахунку дарувальника № НОМЕР_2 / НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «Хрещатик» і є 1/13 частиною депозитного вкладу Дарувальника та розміщені в зазначеній банківській установі на підставі Договору № 225D-642304 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США від 30 листопада 2015 року (далі - Договір, Договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016 року № 485)
Відповідно до умов п. 2, 3, 4 Договору вказаного Договору:
Дарувальник, протягом 2-х днів з моменту підписання цього Договору зобов'язаний письмово повідомити Банк про дарування коштів у розмірі, встановленому п. 1 даного Договору, з зазначенням в повідомленні реквізитів Обдаровуваної, відомостей про суму подарованих коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 722 Цивільного кодексу України право власності Обдаровуваної на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняттям дарунка вважатиметься одержання Обдаровуваною оригінального примірника цього Договору після його нотаріального посвідчення.
Дарувальник наділяє Обдаровуваного всіми правами вкладника за договором № 225D-642304 банківського вкладу "Осінній оксамит» в доларах США від 30.11.2015 року в частині набутих у власність за даним Договором дарування грошових коштів в сумі 7038,46 (сім тисяч тридцять вісім доларів сорок шість центів ) доларів США ( що виходячи з офіційного обмінного курсу (1 USD= 25,99 UAH), встановленого Національним банком України на день укладення даного договору, є еквівалентним 182929,61 (сто вісімдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч гривень 61 коп.,) грн., які є 1/13 (однією тринадцятою) частиною депозитного вкладу Дарувальника. Обдаровуваний, з моменту отримання дарунку замінює Дарувальника у правовідносинах, які склалися між Дарувальником і Банком згідно з Договором № 225D-642304 банківського вкладу "Осінній оксамит» в доларах США від 30.11.2015 року, в тому числі в частині отримання після закінчення строку дії вказаного вище депозитного договору, набутих у власність за даним Договором дарування грошових коштів в сумі 7038,46 (сім тисяч тридцять вісім доларів сорок шість центів ) доларів США ( що виходячи з офіційного обмінного курсу (1 USD= 25,99 UAH), встановленого Національним банком України на день укладення даного договору, є еквівалентним 182929,61 (сто вісімдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч гривень 61 коп.,) грн.
Вважаючи, що прийняттям позивачем дарунка, в силу п. 3 вказаного Договору є одержання ним оригінального його примірника, відповідачем зроблено висновок, що у ОСОБА_1 після отримання вказаного примірнику Договору виник обов'язок щодо подання до податкового органу річної декларації про майновий стан і доходи (податкову декларацію) та відображення вартості подарованого майна у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, не вчинення чого призвело до порушення ним вимог податкового законодавства та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11 433, 10 грн.
При цьому, позивач в протиправність вказаних висновків посилається на рішення Дніпровського районного суду від 16.04.2019р. у справі №755/18945/18, яким визнано договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05 квітня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбій Андрієм Володимировичем та зареєстрований в реєстрі за №485, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 недійсним з 05 квітня 2016 року.
Під час розгляду даної справи судом надано оцінку доводам позивача та відповідача, втім при її вирішенні, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Надана копія рішення Дніпровського районного суду від 16.04.2019р. у справі №755/18945/18 не містить відмітки про набрання ним законної сили, а тому судом при розгляді даної справи до уваги не береться.
У той же час, суд зазначає, що відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч 1 ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч. 1 ст. 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Частиною 1 статті 722 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 1068 Цивільного кодексу України Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
У той же час, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до п. 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493 письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
У відповідності до п. 1.8 вказаної Інструкції Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
Тобто, поточні та вкладні (депозитні) рахунки відкриваються на конкретну особу (клієнта Банку) за умови надання відповідних документів, можливості зміни власника рахунка на підставі договору дарування банківського вкладу чи його частини, Інструкцією не передбачено.
Аналіз вказаних вище норм законодавства свідчить про те, що статусу вкладника фізична особа набуває лише у випадку укладення договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку, а також, якщо такі договори укладено на її користь. Набуття статусу вкладника у зв'язку з отриманням частини вкладу за договором дарування, нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено.
Таким чином на підставі договору дарування частини вкладу позивач не набуває статусу вкладника банку тих же умовах, що й ОСОБА_3
Тобто, договір дарування частини вкладу, за відсутності вчинення дій, які б надавали такому Покупцю право розпорядження подарованими коштами Продавця, не може вважатися в даному випадку отриманням позивачем доходу у вигляді приросту його показників фінансового та/або майнового стану.
Матеріали справи не містять доказів відкриття на ім'я ОСОБА_1 депозитного (вкладного) рахунку в ПАТ «КБ «Хрещатик», так само які не містять доказів внесення змін до договору банківського вкладу від 30.11.2015 року № 225D-642304 «Осінній оксамит», а саме внесення даних щодо позивача як співвласника даного вкладу.
У той же матеріали справи містять лист Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» від 01 вересня 2017 року про не включення позивача до реєстру кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».
Тобто, вказане вище свідчить, що Договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016 року № 485 не спричинив настання реальних правових наслідків, що були обумовлені ним, що в свою чергу свідчить, що позивач не отримав доходу, у вигляді вартості отриманого у дарунок майна у межах, передбаченого п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень також не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, отримання позивачем доходу від отриманого дарунку у вигляді приросту показників фінансового та/або майнового стану.
Таким чином, суд приходить до переконання, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, п.п. 174.2.2 п. 174.2, ст.174 Податкового кодексу України, що мало прояв у недекларуванні доходу у вигляді подарованих грошових коштів у сумі 182 929, 61 грн., та відповідно призвело до заниження та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в загальній сумі 9146,48 гривень, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
А тому, за вказаних обставин, податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 року № 0004764202 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.
Позивач в позовній заяві одночасно з визнанням протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 року № 0004764202, просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати у розмірі 8 873, 40 грн.
У відповідності до приписів ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно, беручи до уваги положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768, 40 грн. сплаченого відповідно до квитанції від 05.04.2019 року № 0.01317189629.1.
При цьому, як було зазначено вище, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі №826/863/18.
На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано копії: договору про надання правничої допомоги від 06.12.2018 року № 87, укладеного між позивачем та адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною; додатку № 1 від 06.12.2018 року до договору про надання правничої допомоги від 06.12.2018 року № 87; додатку № 2 від 06.12.2018 року до договору про надання правничої допомоги від 06.12.2018 року № 87; додатку № 7 від 05.02.2019 року до договору про надання правничої допомоги від 06.12.2018 року № 87; додатку № 8 від 29.03.2019 року до договору про надання правничої допомоги від 06.12.2018 року № 87 та акту виконаних робіт № 1 від 04.04.2019 року та платіжне дорученням від 05.04.2019 року № 0.0.1316733247.1 на загальну суму 8 080, 00 грн.
У той же час, судом з наданого акту виконаних робіт № 1 від 04.04.2019 року, а саме з детального опису наданих послуг, встановлено, що адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною надано позивачеві наступна правнича допомога:
- забезпечення юридичного супроводу Клієнта під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості успадкованого майна від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., надає усні консультації та роз'яснення законодавства з питань, що виникають під час перевірки та готує та виготовляє заперечення на акт від 21.12.2018р №4922/26-15-42-02/1944920727 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016» - 1500,00 грн. ;
- забезпечення юридичного супроводу Клієнта під час проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення рішення від 30.01.2019р. №0004764202, складеного на акта від 21.12.2018р №4922/26-15-42-02/1944920727 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків- фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016», складання скарги до Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019р. №0004764202 Головного управління ДФС у м. Києві, надання усних консультацій та роз'яснень законодавства з питань, що виникають під час проведення процедури адміністративного оскарження - 1500,00 грн.;
забезпечення юридичного супроводу Клієнта під час судового оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 30.01.2019р. №0004764202, складеного на акта від 21.12.2018р №4922/26-15-42-02/1944920727 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків- фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016», надання усних консультацій та роз'яснень законодавства з питань, що виникають під час проведення процедури судового оскарження, складання адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 30.01.2019р. №0004764202 на загальну суму 5000,00 грн.
Тобто, розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом даної справи становить 5 000, 00 грн.
Таким чином, беручи до уваги наведені вище правові норми, суд вважає за необхідне присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 (п'ять тисяч) 00 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 139, 243 - 246, ст. 250, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.01.2019 року № 0004764202.
3. Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень, 40 копійок).
4. Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 (п'ять тисяч) 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко