ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 жовтня 2019 року № 826/11214/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання правомірною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві в ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 від 25.05.2018 та про зобов'язання Головне управління ДФС у м. Києві надати відповідь на запит ОСОБА_1 та надати копії бухгалтерських проводок та звітів ТОВ «Енергогазінвестконсалт» за листопад 2007 року, відповідно до яких на розрахунковий рахунок ТОВ «Енергогазінвестконсалт» надійшли грошові кошти в сумі 4 647 500 грн. з цільовим призначенням інвестиційні та копії бухгалтерських проводок та звітів ТОВ «Енергогазінвестконсалт» за листопад 2007 року, відповідно до яких грошові кошти в сумі 4 647 500 грн. були зняті з розрахункового рахунку ТОВ «Енергогазінвестконсалт» та передані ОСОБА_1 .
В обгрунтування наведених вимог позивач посилається на закони України «Про інформацію», «Про адвокатуру» та зазначає, що він звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві із запитом від 25.05.2018 про надання інформації, проте відповідач ухиляється від надання інформації.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, закони України «Про інформацію», «Про звернення громадян», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, та зазначає про надання відповіді у визначений законом строк. Одночасно відповідач вказує, що Головне управління ДФС у м. Києві не має права розголошувати інформацію та надавати копії банківських проводок та звітів ТОВ «Енергогазінвестконсалт», оскільки позивач не є директором чи представником ТОВ «Енергогазінвестконсалт».
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
25 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві із запитом про отримання інформації, в якому просив надати:
1. копії бухгалтерських проводок, та звітів ТОВ «Енергогазінвестконсалт» за листопад 2007 року, відповідно до яких на розрахунковий рахунок ТОВ «Енергогазінвестконсалт» надійшли грошові кошти в сумі 4 647 500 грн. з цільовим призначенням інвестиційні;
2. копії бухгалтерських проводок та звітів ТОВ «Енергогазінвестконсалт» за листопад 2007 року, відповідно до яких грошові кошти в сумі 4 647 500 грн. були зняті з розрахункового рахунку ТОВ «Енергогазінвестконсалт» та передані ОСОБА_1 ;
3. у разі відсутності бухгалтерських проводок та звітів, зазначити про це у відповіді на цей запит.
Листом від 25.06.2018 за № 30543/М/26-15-42-07-27 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для надання запитуваної інформації, оскільки запитувані відомості є інформацією з обмеженим доступом. Додатково у відповіді вказано, що чинним законодавством не передбачено надання платниками податків до контролюючого органу документів бухгалтерського обліку, зокрема бухгалтерських проводок, звітів про надходження та/або зняття грошових коштів з розрахункового рахунку.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ «Про інформацію».
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ «Про інформацію» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2657-ХІІ) інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно із статтею 5 Закону № 2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до статті 6 Закону № 2657-ХІІ право на інформацію забезпечується:
створенням механізму реалізації права на інформацію;
створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;
обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;
обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;
встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Частиною четвертою статті 7 Закону № 2657-ХІІ право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 16 Закону № 2657-ХІІ податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
Як встановлено під час розгляду справи, позивачу відмовлено у наданні копій бухгалтерських проводок та звітів ТОВ «Енергогазінвестконсалт» з тих підстав, що запитувані відомості є інформацією з обмеженим доступом та враховуючи, що чинним законодавством не передбачено надання платниками податків до контролюючого органу документів бухгалтерського обліку.
При цьому, суд зазначає, що проводка, бухгалтерський запис - це запис на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій у паперовому журналі або в комп'ютерній базі даних про зміну стану об'єктів, що обліковуються. Запис (проводка) на рахунках бухгалтерського обліку (облікових регістрів) виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Запис до облікових регістрів здійснюється після перевірки первинних документів за формою і змістом. Бухгалтерський запис (проводка), не підтверджений документами, вважається необґрунтованим і неправильним.
Відображення всіх господарських операцій у бухгалтерському обліку проводиться через запис до відповідних регістрів синтетичного та аналітичного обліку в розрізі кореспондуючих рахунків. Зазвичай запис (проводка) складається з опису об'єкта обліку, що дебетується та кредитується, а також числових характеристик зміни, наприклад, кількості та вартості. Об'єкт обліку зазвичай описується такими параметрами як бухгалтерський рахунок, до якого вносяться записи про облік об'єкта, та докладнішими (аналітичними) ідентифікаторами, такими як найменування товару або контрагента.
Таким чином, запитувана позивачем інформація є інформацією, яка стосується відомостей про здійснення господарської діяльності платника податків та яка відображається платником податків на підставі первинних документів.
При цьому, згідно з пунктом 17.1.9. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2657-ХІІ платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.
Підпунктом 21.1.6 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.
Одночасно статтею 20 Закону № 2657-ХІІ визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом (частина друга статті 10 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини третьої статті 10 Закону № 2939-VI).
Відповідно до статті 21 Закону № 2657-ХІІ інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що ТОВ «Енергогазінвестконсалт» не є суб'єктом владних повноважень, відповідно контролюючий орган не наділений правом щодо надання інформації про його господарську діяльність третім особам.
З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про правомірність відмови Головного управління ДФС у м. Києві у наданні запитуваної ОСОБА_1 інформації у запиті від 25.05.2018.
Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо нерозгляду відповідачем його запиту від 25.05.2018 та ухилення від надання інформації, оскільки під час розгляду справи відповідачем пред'явлено докази розгляду відповідного запиту.
Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що розпорядником запитуваної інформації є ТОВ «Енергогазінвестконсалт».
Таким чином, з метою захисту порушеного, на думку позивача, права щодо розповсюдження відносно нього недостовірної інформації про передачу йому коштів ТОВ «Енергогазінвестконсалт», позивачу необхідно звернутися із відповідним запитом до ТОВ «Енергогазінвестконсалт» та у разі необхідності захистити своє порушене право шляхом звернення до місцевого загального суду з цивільним позовом.
При цьому, суд зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 вказаного Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Таким чином, обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.
Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
За вказаних обставин та з огляду на доведеність правомірності дій відповідача суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева