Справа № 560/3192/19
іменем України
15 жовтня 2019 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Лабань Г.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного виконавця Ізяславського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у хмельницькій області Боярчука Олександра Владиславовича про визнання неправомірною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного виконавця Ізяславського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у хмельницькій області Боярчука Олександра Владиславовича в якій просить суд:
1. Поновити строк для подання позовної заяви до суду.
2. Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Боярчука Олександра Владиславовича Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 27.11.2017 року ВИ №54769716 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20% від доходу до виплати загальної суми боргу 15978,01 гривень.
3. Звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від сплати судового збору
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пунктів 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Завданням адміністративного судочинства, згідно зі статтею 2 зазначеного Кодексу, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено у статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами частини першої статті 287 цього Кодексу учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз викладеного дає підстави стверджувати, що в порядку адміністративного судочинства оскаржуються рішення, дії та бездіяльність виконавців чи інших посадових осіб у виконавчому провадженні, з примусового виконання рішень, постановлених за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби передбачено розділом Х Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно вимог частини першої статті 74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачені випадки, коли оскаржуються до адміністративного суду, зокрема, постанови державного виконавця, де зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Проте, як свідчать матеріали справи, позивач оскаржує постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Суд зазначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню /стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження"/.
Відтак, розгляд судом вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акта, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, котрий постановив рішення у справі та видав виконавчий документ.
За приписами частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
З матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує постанову відповідача, винесену в межах виконавчого провадження № 54769716 з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/688/13/17, виданого Шепетівським міськрайонним судом 05 травня 2017 року.
З викладених обставин, оскарження постанов приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. про відкриття виконавчого провадження від 06 березня 2019 року ВП 58546541 та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 березня 2019 року ВП 58546541 належить розглядати суду, який видав виконавчий лист, за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За викладених обставин, оскарження постанови державного виконавця Боярчука Олександра Владиславовича Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 27.11.2017 року ВИ №54769716 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20% від доходу до виплати загальної суми боргу 15978,01 гривень. належить розглядати суду, який видав виконавчий лист, за правилами цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Ізяславського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у хмельницькій області Боярчука Олександра Владиславовича про визнання неправомірною та скасування постанови - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяГ.В. Лабань