11 жовтня 2019 року справа № 580/2457/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним наказ відповідача від 18.02.2019 №71 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою»;
- зобов'язати відповідача прийняти наказ про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 72,0 га для ведення городництва в оренду терміном на 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідач в супереч вимогам земельного законодавства України протиправно прийняв наказ від 18.02.2019 №71 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він звернувся до відповідача із клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 72,0 га для ведення городництва в оренду терміном на 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району. На вказане звернення позивач отримав відмову у формі листа від 19.10.2018 №3992/0/95-18. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 у справі №2340/4359/18 визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 27.09.2018 №Д-7208/0/94-18. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтованою площею 72,0 га для ведення городництва в оренду терміном 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області з урахуванням висновків суду викладених у рішенні. Однак, за наслідками повторного розглянути заяви позивача відповідачем винесено наказ від 18.02.2019 №71 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою», який на думку позивача, винесений не з підстав, що визначені Земельним кодексом України, тому вважає, що позов підлягає до задоволення.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що позивачеві було правомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 72,0 га для ведення городництва в оренду терміном на 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району, оскільки згідно відомостей з Державного земельного кадастру земельні ділянки, які позивач має намір отримати у користування входять до земельних ділянок 7124985200:03:004:0600 та 7124985200:03:004:0604 та на праві постійного користування перебувають у третіх осіб. При цьому, позивачем до клопотання не додано погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Як встановлено судом із матеріалів справи, 27.09.2018 позивач заявою №Д-7208/0/94-18 звернувся до відповідача про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 72,0 га в оренду для ведення городництва терміном на 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району.
Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 19.10.2018 №3992/0/95-18 повідомило позивача, що вказані земельні ділянки обмежені правами третіх осіб.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 у справі №2340/4359/18 визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 27.09.2018 №Д-7208/0/94-18.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтованою площею 72 га для ведення городництва в оренду терміном 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
За наслідками повторного розглянути заяви позивача відповідачем винесено наказ від 18.02.2019 №71 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою». У листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.02.2019 №11-23-0.2-1063/2-19 зазначено, що за відомостей з Державного земельного кадастру земельні ділянки, які позивач має намір отримати у користування входять до земельних ділянок 7124985200:03:004:0600 та 7124985200:03:004:0604 та на праві постійного користування перебувають у третіх осіб. При цьому, відповідно до вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України позивачем до клопотання не додано погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст.14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Так, частинами 1, 2 пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частинами 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За приписами частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як зазначено в частині третій статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з цим, згідно з ч.6 ст.118 ЗК України на яку посилається відповідач, як на підставу відмови у наданні позивачу дозволу, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Оскільки позивач у спірних правовідносинах не просив прийняти рішення щодо передачі йому у власність земельної ділянки, натомість просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, яка, як зазначає відповідач, у користуванні третіх осіб, вищевказані доводи відповідача щодо необхідності надання позивачем до клопотання погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) у відповідності до вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України не відповідають закону та є необґрунтованими, оскільки порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначені ст. 123 ЗК України.
Натомість ст. 123 ЗК України передбачає, що органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як зазначено в частині третій статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.02.2019 № 71 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою» не містить мотивованої відмови у наданні відповідного дозволу згідно вимог ст. 123 ЗК України.
Твердження відповідача, що мотиви відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 72,0 га для ведення городництва в оренду терміном на 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району були викладені у листі від 18.02.2019 № 11-23-0.2-1063/2-19 також не відповідає закону та є необґрунтованим, з таких підстав.
Вирішення питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою здійснюється землекористувачем на підставі відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або мотивованої відмови.
Правовий статус відповідача визначений відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).
П.8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Отже, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області.
Відповідач не довів жодним доказом дотримання під час розгляду згаданої заяви позивача встановленого вище способу її розгляду та вирішення. Лист відповідача не може вважатися "відмовою" у розумінні ст.123 ЗК України, оскільки не містить чіткого та однозначного рішення відповідача, не містить конкретних підстав і обґрунтувань вказаного у ньому результату розгляду заяви позивача.
Крім того, в порушення вимог ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено, що лист від 18.02.2019 № 11-23-0.2-1063/2-19 з підставами відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою було направлено позивачу, як і не надано таких доказів до відзиву на позовну заяву.
При цьому зобов'язання відповідача прийняти саме наказ про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою за наслідками розгляду клопотання, як того просить позивач у позові, є втручанням у його дискреційні повноваження, що не відповідає завданню адміністративного суду. Тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.
Оскільки відповідач розгляд і вирішення викладеного у заяві позивача питання здійснив не у спосіб, що визначений вищевказаними нормами законодавства, належним способом судового захисту є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача зі всіма доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення з урахуванням вищевказаних мотивів рішення суду.
З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов частково.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ39765890) від 18.02.2019 №71 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ39765890) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.09.2018 та вирішити питання про надання або про мотивовану відмову у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтованою площею 72 га для ведення городництва в оренду терміном 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.М. Гарань