Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 жовтня 2019 р. Справа № 520/9250/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 по інвалідності з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Донецької області № 18-82-446 від 29.07.2019 без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХП, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111;
- перерахувати виплачену пенсію по інвалідності з 11.03.2019 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України);
- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 768 грн. 40коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за інвалідністю відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Проте, листом від 17.07.2019 року позивачу у призначенні пенсії за інвалідністю відмовлено, з посиланням на те, що відсутні правові підстави для призначення такої пенсії, оскільки згідно з статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності згідно довідки МСЕК. З вказаним рішенням позивач не погоджується, оскільки, на думку позивача він набув право виходу на пенсію після набуття стажу роботи не менше 10 років зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури, з урахуванням того, що до позивача має бути застосована редакція Закону України "Про прокуратуру", що діяла на момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Уповноважена особа відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, отримала, зокрема ухвалу про відкриття спрощеного провадження у справі 13.09.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. У вказаній ухвалі суду було встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву на адміністративний позов протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали. Станом на 15.10.2019 року відзив на адміністративний позов до суду відповідачем надано не було. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до положень ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. З огляду на викладене, враховуючи пропущення відповідачем строку на подання відзиву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 є працівником органів прокуратури з 11.08.1999 року та на теперішній час призначений слідчим в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури Донецької області, що підтверджується трудовою книжкою.
Відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААА №980032 від 11.03.2019 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи.
Судом встановлено, що 17.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ізюмський відділ обслуговування громадян із заявою про призначення пенсії на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", до якої надав пакет документів.
Листом від 15.04.2019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, посилаючись на обставини, що відповідно ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності згідно довідки МСЕК. серія 12 ААА №980032, а для обчислення пенсії враховано заробітну плату за період роботи з 01.07.2000 по 16.02.2019 року.
Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся за захистом своїх прав у судовому порядку.
Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 у справі № 21-445а13.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного суду України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII, прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Відповідно до статті 86 Закону України №1697-VII, прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Тобто, нормами Закону України №1789-XII та Закону України №1697-VII визначено право на такий вид пенсійного забезпечення, як по інвалідності.
Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII 05.11.1991 (далі іменується -Закон України №1788-XII) визначено види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 9 Закону України №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що пенсія по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII та пенсія по інвалідності відповідно до статті 86 Закону України №1697-VII є одним і тим же видом пенсії.
Заява позивача адресована до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії по інвалідності), шляхом призначення ОСОБА_1 пенсії у відповідності до вимог Закону України "Про прокуратуру", яка вже була призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, наявні підстави вважати, що стаж роботи позивача на посадах слідчого прокуратури є більше 13 років.
Суд зазначає, що право позивача на призначення та виплати пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, непризначення та невиплата пенсії є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки наявний стаж роботи позивача на посадах слідчого прокуратури та наявність інвалідності передбачає право на призначення та виплату пенсії за інвалідністю, а положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", фактично звужує право позивача на призначення та виплату позивачу пенсії по інвалідності.
Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.
Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" на призначення та виплату пенсії.
У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У той же час, суд звертає увагу, що Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За відсутності визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість призначення та перерахунку зазначених пенсій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 по інвалідності з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Донецької області № 18-82-446 від 29.07.2019 без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХП, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111, підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги перерахувати позивачу виплачену пенсію по інвалідності з 11.03.2019 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для належного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовну вимогу шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 виплачену пенсію по інвалідності з 11.03.2019 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, представник позивача, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст.ст. 2, 3, 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.
Таким чином, позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дії, та зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.246,257,258,263, 255,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) по інвалідності з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Донецької області № 18-82-446 від 29.07.2019 без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХП, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) виплачену пенсію по інвалідності з 11.03.2019 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов