Справа № 500/1902/19
10 жовтня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баб'юка П.М.
за участю:
секретаря судового засідання Косюк О.П.
представника позивача Дядика Я.Б. ,
представника відповідача Кущик А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якій просив:
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-879-50 від 10.07.2019 про стягнення з ОСОБА_2 21030,90 грн боргу з яких 20350,90 грн - недоїмка зі сплати єдиного внеску, 680,00 грн - штраф;
стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не належить до жодної з категорій осіб, які є платниками єдиного внеску, визначеними статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", підприємницькою діяльністю не займається. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.06.2019 записів про позивача не знайдено. Позивач також звертає увагу суду на те, що близько 25 років працює в Чортківському Державному медичному коледжі.
Ухвалою суду від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 05.09.2019.
Ухвалою суду від 05.09.2019, проголошеною в судовому засіданні без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача та допущено процесуальне правонаступництво відповідача шляхом заміни на Головне управління ДПС в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Тернопільській області)
Від представника відповідача на адресу суду 05.09.2019 надійшов відзив на адміністративний позов (аркуші справи 18-20) та 27.09.2019 додаткові пояснення (аркуші справи 47-48).
В обґрунтування представник відповідача зазначив, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи. Наголосив, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань працює як публічний державний реєстр лише з липня 2004 року. Тому, фізичні особи - підприємці зареєстровані до 01.07.2004, стосовно яких не проводилась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (в тому числі до створення Єдиного державного реєстру), не втратили статусу фізичної особи - підприємця.
Від представника позивача 01.10.2019 на адресу суду надійшли пояснення (аркуш справи 51).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені в адміністративному позові та поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову та зазначила, що відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на аргументи, викладені у відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.
10.07.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-879-50, згідно якої, станом на 30.06.2019 в позивача наявна заборгованість в сумі 21030,90 грн, в тому числі зі сплати єдиного соціального внеску 20350,90 грн та штрафу 680,00 грн. (аркуш справи 5).
Зазначену податкову вимогу ОСОБА_2 отримав 05.08.2019.
Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо прийняття вимоги про сплату боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску. Згідно пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом - є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 7 Закону України №2464-VI, для платників, зазначених у пункті 4 частини 1статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, фізичні особи - підприємці у відповідності до приписів спеціального закону, яким врегульований внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є страхувальниками та зобов'язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Судом встановлено, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого 21.06.2019 записів щодо ОСОБА_2 не знайдено.
Натомість, відповідачем прийнято оскаржувану вимогу від 10.07.2019 №Ф-879-50 про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_2 в загальній сумі 21030,90 грн та стверджується, що позивач є діючим підприємцем та взятий на облік Головним управлінням ДПС у Тернопільській області як платник податків 11.01.2001.
Проте суд зазначає, що фактичні обставини справи, наявна доказова база та законодавство України у їх сукупності, вказують на необґрунтованість та хибність такого твердження відповідача.
Так, у силу положень частини першої статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
У свою чергу, процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV.
Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону №755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Пунктом 7 цієї ж статті Закону №755-IV закріплено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Водночас, пунктом восьмим статті 4 Закону №755-IV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За таких умов, закріплених законодавством, особою, яка має статус фізичної особи-підприємця, є особа, яка в обов'язковому порядку визнана державою, тобто, зареєстрована державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У той же час, як зазначалось судом вище, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містить зібраної, накопиченої, обробленої та облікованої інформації щодо фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2 , що вказує на безумовну відсутність такого суб'єкта господарювання.
Між тим, щодо посилання відповідача на те, що позивач є фізичною особою підприємцем з 11.01.2001 з посиланням на реєстраційні дії, суд зазначає таке.
Положенням про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №575/5, врегульовано порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 3.2 зазначеного Положення врегульовано, що комісія відповідно до покладеного на неї завдання: приймає від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб'єктів; розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про не включених суб'єктів; передає узагальнену інформацію про не включених суб'єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр); передає узагальнену інформацію про не включених суб'єктів Державній реєстраційний службі України; виконує інші повноваження, що випливають з покладених на неї завдань.
Відповідно до пункту п'ятого цього Положення, державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зобов'язано забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про не включених суб'єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Аналізуючи зміст наведених положень цього Положення, суд робить висновок, що навіть у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечується державою, через відповідні органи, тому в обов'язковому порядку містяться у такому реєстрі.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що позивач є фізичною особою-підприємця не базується на фактичних обставинах справи та нормах права. Надані позивачем докази цілком доводять відсутність у ОСОБА_2 такого статусу, а надані відповідачем докази цього не спростовують.
Така обставина вказує на те, що позивач не є страхувальником у розумінні Закону №2464-VI та не має обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску, а отже, вимога про сплату боргу прийнята стосовно ОСОБА_2 необґрунтовано та безпідставно.
Як встановлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів правомірності свого рішення.
За таких обставин, з урахування зазначеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40, що документально підтверджується квитанцією №16308 від 12.08.2019 грн, підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Крім того, представник позивача заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для надання правничої допомоги та представництва інтересів позивача у цій справі був укладений договір про надання правничої допомоги від 08.08.2019 (аркуш справи 7).
Відповідно до акту узгодження вартості послуг вартість однієї години роботи адвоката становить 500,00 грн, вартість участі адвоката в одному судовому засіданні становить 500,00 грн (аркуш справи 8).
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 12.08.2019 (аркуш справи 9) вартість наданих адвокатом послуг становить 2500,00 грн, а саме:
правовий аналіз справи та правова експертиза документів у справі - 500 грн;
вивчення судової практики у даній категорії справ - 500 грн;
підготовка позовної заяви, виготовлення копій документів, направлення позовної заяви в суд - 1500 грн.
Позивачем відповідно до квитанції №44273758 від 10.09.2019 (аркуш справи 38) сплачено за надані послуги 3000,00 грн (+ 500 грн за участь у ще одному судовому засіданні).
Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
До матеріалів справи представником позивача долучено належні та допустимі докази, які підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн в даній справі, є співмірною з ціною позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн є обґрунтованими належними доказами, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Тернопільській області.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від10.07.2019 №Ф-879-50 про сплату боргу (недоїмки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь ОСОБА_2 сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.
Реквізити учасників справи:
- ОСОБА_2 : місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
- Головне управління ДПС у Тернопільській області: місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ:43142763.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.