15 жовтня 2019 р. Справа № 480/3908/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
представника позивача - Брижка О.В.,
розглянувши у відкритому судому засіданні в приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування постанови,-
Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (далі - позивач, Східне РУ Держприкордонслужби) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач, Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області) про:
- визнання незаконними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківської області Мельник Тетяни Олександрівни (далі - старший державний виконавець відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Мельник Т.О.) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2019 ВП №59671712;
- скасування постанови старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Мельник Т.О. про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2019 ВП№ 59671712.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена з порушенням діючого законодавства, оскільки рішенням суду, на виконання якого видано виконавчий лист про поновлення на посаді ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), було допущено до негайного виконання лише поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць, а не поновлення на військовій службі. Зазначив, що повноваження щодо поновлення на військовій службі та поновлення на посаді є різними діями, та які відносяться до повноважень різних суб'єктів. Фактично ж було зобов'язано в примусовому порядку вчинити дії суб'єкту (стороні провадження), задоволені позовні вимоги щодо якого не були допущені до негайного виконання і на даний час не вступили в силу. Відмічає, що видання наказу про поновлення на посаді має право начальник (командир) прикордонного загону, в якому звільнений військовослужбовець проходив військову службу, після прийняття рішення про поновлення на військовій службі.
Крім того, зазначив, що позивачем було подано заяву про роз'яснення судового рішення від 16.07.2019 у справі №480/1092/19, що відповідно до ч.4 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Вказане, на думку представника позивача, свідчить про пряме порушення вказаних норм ч.4 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, адже ухвала про відмову у роз'ясненні судового рішення була винесена лише 29.07.2019. Окремо відмітив, що дана ухвала оскаржується, а відтак, поки рішення про надання роз'яснення не вирішено остаточно, строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання, на думку представника позивача, не може вважатись таким, що сплив.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 за вказаним позовом було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 09.09.2019 (а.с.2-4).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 адміністративну справу за позовом Східного РУ Держприкордонслужби до Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування постанови було передано за підсудністю на розгляд до Сумського окружного адміністративного суду (а.с.52-54).
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 було прийнято до провадження вказану адміністративну справу, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін і призначено судове засідання на 11.10.2019 (а.с.65).
Представником відповідача було надіслано відзив на позовну заяву (а.с.72-73), в якому представник просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відмітила, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа про поновлення його на посаді, який було внесено до Автоматизованої системи виконавчого провадження та передано 30.07.2019 для прийняття рішення старшому державному виконавцю Мельник Т.О., якою, відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» 31.07.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59671712. Даною постановою зобов'язано Східне РУ Держприкордонслужби виконати рішення суду негайно та протягом 3-х робочих днів надати державному виконавцю письмові докази виконання.
Окремо, з посиланням на ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», представник відповідача відмітила, що рішення боржником виконано після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме 05.08.2019, що не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Також зазначив, що в позові Східне РУ Держприкордонслужби не наведено фактів порушення його прав, свобод або законних інтересів оскаржуваною постановою. Відтак, стверджує, що державним виконавцем дії вчинені у межах наданих повноважень та у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», тому просить відмовити у задоволенні позову.
Крім того, у відзиві просила розглядати справу без участі представника відповідача (а.с.73).
Відповідно до ч.3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Приймаючи до уваги вказане, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково відмітив, що рішення суду було поновлено ОСОБА_1 на посаді. Саме в цій частині рішення було допущено до негайного виконання. В той же час, повноваження щодо поновлення на посаді належить в даному випадку до Харківського прикордонного загону Східного РУ Держприкордонслужби, яке лише після видання Східним РУ Держприкордонслужби наказу про скасування наказу щодо припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби та поновлення на військовій службі виносить наказ про поновлення на посаді. Однак, рішенням суду не було вирішено та допущено до негайного виконання таких вимог як поновлення на військовій службі. Відтак, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №480/1092/19 (а.с.18-22) позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного РУ Держприкордонслужби, Східного РУ Держприкордонслужби про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку були задоволені частково, серед іншого, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Східного РУ Держприкордонслужби № 96-ОС від 21.02.2019 в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби підполковника ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури «Харків» (з місцем дислокації н.п. Цапівка) та включено його до списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішення суду в частині, зокрема, поновлення на посаді було звернено до негайного виконання (а.с.22).
17.07.2019 Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/1092/19 було видано, серед іншого, два виконавчих листи «про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури «Харків» (з місцем дислокації н.п. Цапівка) та включення його до списків особового складу та всіх видів забезпечення».
В одному виконавчому листі боржником було зазначено Східне РУ Держприкордонслужби (а.с.46).
В іншому виконавчому листі боржником було вказано Харківський прикордонний загін Східного РУ Держприкордонслужби (а.с.75).
31.07.2019 за заявою ОСОБА_1 від 22.07.2019 щодо прийняття до виконання виконавчого листа про поновлення його на посаді, де боржником зазначене Східне РУ Держприкордонслужби (а.с.45), старшим державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Мельник Т.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59671712. Вказаною постановою зобов'язано боржника виконати рішення суду негайно та протягом 3-х робочих днів надати державному виконавцю письмові докази виконання (копію наказу про скасування наказу начальника №96-С від 21.02.2019 в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби ОСОБА_1 ). Також, даною постановою з Східного РУ Держприкордонслужби стягнуто виконавчий збір у розмірі 16692грн. (а.с.48).
На виконання вимог рішення суду наказом начальника Східного РУ Держприкордонслужби №438-С від 05.08.2019 скасовано наказ начальника Східного регіонального управління від 21.02.2019 №96-ОС щодо припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби у запас ОСОБА_1 та поновлення на військовій службі (а.с.50), про що, листом від 09.08.2019 № 30/4231 було повідомлено відповідача (а.с.49).
Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковими до виконання.
Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), відповідно до ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності (ст. 2 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
В свою чергу вимоги до виконавчого документа визначені ч.1 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку (ч.3 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ).
В судовому засіданні було встановлено, що виконавчий лист, де боржником зазначене Східне РУ Держприкордонслужби, з приводу примусового виконання якого було відкрито виконавче провадження оскаржуваною постановою (а.с.46,48), виданий Сумським окружним адміністративним судом 17.07.2019 у справі №480/1092/19, містить всі необхідні реквізити та відповідає встановленим ст.4 Закону №1404-VІІІ вимогам до виконавчого документа. Будь-яких зауважень з цього приводу позивачем не наведено.
В той же час, представник позивача, обґрунтовуючи свою позицію, стверджує, що рішенням суду від 16.07.2019 (а.с.18-22), не було звернено до негайного виконання рішення в частині вимог до Східного РУ Держприкордонслужби, а відтак, у державного виконавця не було підстав для прийняття оскаржуваної постанови та відкриття виконавчого провадження.
Однак, варто відмітити, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
В судовому засіданні не було встановлено таких обставин, за яких відповідач мав винести постанову про повернення виконавчого документа. Посилання на те, що рішенням суду не було звернено до негайного виконання вимоги до Східного РУ Держприкордонслужби, не приймається до уваги, оскільки, як встановлено в судовому засіданні судом видано два виконавчих листи «про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури «Харків» (з місцем дислокації н.п. Цапівка) та включення його до списків особового складу та всіх видів забезпечення» відносно двох боржників, в тому числі відносно Східного РУ Держприкордонслужби із зазначенням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання до 17.07.2022 (а.с.46,75). У виконавчому листі, що виданий 17.07.2019 на виконання рішення суду від 16.07.2019 у справі №480/1092/19 в частині, що підлягає негайному виконанню, у відповідності до п. 6 ч.1 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ не було зазначено дату набрання рішенням законної сили. При цьому, даний виконавчий лист не було визнано таким, що не підлягає виконанню, в тому числі з підстав помилкової його видачі, а сам представник позивача відмічає, що видати наказ про поновлення на посаді неможливо без видання наказу Східним РУ Держприкордонслужби про поновлення на військовій службі.
Відтак, на переконання суду, у державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа.
Подання заяви про роз'яснення рішення суду від 16.07.2019 у справі №480/1092/19, на що посилається представник позивача в обґрунтування своєї позиції, не визначено як підставу для повернення виконавчого документа. Вказане також не свідчить, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.
Дійсно відповідно до ч.4 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Тобто дана норма, надає, зокрема, стягувачу право не звертати рішення для примусового виконання на час вирішення заяви про роз'яснення рішення, як і надає право боржнику відстрочку для виконання рішення суду на період вирішення даної заяви. В той же час, нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено такої підстави, як подання заяви про роз'яснення рішення суду, для повернення виконавчого документа стягувачу.
Крім іншого, варто відмітити, що ухвала суду від 29.07.2019 у справі №480/1092/19 про відмову в роз'ясненні судового рішення (а.с.23) набрала законної сили з моменту її підписання, тобто 29.07.2019, а відтак, станом на день відкритті виконавчого провадження 31.07.2019 (а.с.16) заява про роз'яснення рішення суду була вирішена. Подання апеляційної скарги, враховуючи набрання ухвалою законної сили, не може свідчити про не вирішення заяви про роз'яснення судового рішення, як стверджує представник позивача.
Щодо стягнення виконавчого збору, варто відмітити, що згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
З аналізу зазначених норм закону, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком державного виконавця.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Частинами 5, 7, 9 ст. 27 Закону №1404-VIII визначено вичерпний перелік підстав за наявності яких не стягується виконавчий збір.
Зокрема, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ).
В свою чергу, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа одночасно з відкриттям виконавчого провадження та вирішенням питання про стягнення виконавчого збору.
При цьому, факт виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження повинен бути досліджений під час саме процедури закінчення (а не відкриття) виконавчого провадження та підстав та процедури для стягнення виконавчого збору, оскільки на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця є обов'язок для зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору так і винесення такої постанови, що передбачено ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ.
Відтак, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог Закону №1404-VIII, вона відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (61166, м.Харків, провулок Інженерний, буд.7, а/с 4193) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м.Харків, вул.Ярослава Мудрого, буд.16, код ЄДРПОУ 34859512) про визнання дій незаконними та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Г. Шевченко